Александр Чеснакофф: Всім треба потроху відвикати від «вітамінного коктейлю» 5-7-9
Джерело фото: Credit Agricole Bank
Банківська система і агросектор поступово адаптувалися до функціонування в умовах війни. Фінансування весняної посівної-2024 швидше нагадує довоєнні часи, аніж шоковий 2022-й. Які інвестиції корисні на даному етапі? За яких умов можна отримати банківське кредитування і зберегти свою фінансову стійкість в умовах війни? Про це розповів Александр Чеснакофф, член правління, відповідальний за напрями корпоративний бізнес, агрі-агро, малий та середній бізнес, фінансові ринки та лізинг Credit Agricole Bank.
Червона зона буває по-різному червона
Latifundist.com: Розпочався сезон вже третьої воєнної весняної посівної. Чи більше стало ризиків за цей час?
Александр Чеснакофф: Наша підготовка до нинішньої посівної швидше нагадувала довоєнну. Готувалися, що буде збільшення кількості запитів, а отже, і роботи. Переконані, що з усім впораємося. Для цього в нас є команда і глибока експертиза, адже працювати з агробізнесом ми почали в 2009 році, це є нашим стратегічним напрямом. Фінансування агробізнесу — 50% усього корпоративного кредитного портфелю банку. А згідно з опитуванням Euromoney 2023, ми — №1 з кеш-менеджменту в Україні.
Ризики фінансування в умовах війни не зникли, але ми підлаштували всі процеси під реалії і готові задовольняти попит на фінансування більш активно, ніж це було на початку війни.
Latifundist.com: А ви помітили, що на ринку зараз нерідко приймаються стихійні рішення? Ціна на цукор класна — пішли всі сіяти цукровий буряк, піднялась ціна на сою — давайте сіяти сою… І це дорівнює — перевиробництво, форс-мажори (наприклад, Європа поставила заслон українському цукру у 320 тис. т на рік). У вашому банку дуже гарна агроекспертиза. Чи враховуєте ви ці моменти при прийнятті рішень щодо запитів клієнтів?
Александр Чеснакофф: Такі моменти були і до війни. Завжди є ті, хто намагається нівелювати свої ризики, займаючись потрошку усім, і в будь-якій індустрії знайдуться гравці, які гратимуть на хвилі — «біткоін росте, треба купувати». Є такі гравці і на українському ринку. Але коли ти бачиш, що щось росте в ціні, зазвичай вже пізно. Так було завжди і так буде. Як ми на це дивимося? Через призму перспективи. Всі процеси розвиваються циклічно, за піками йдуть спади. І вони пов'язані не лише з війною. Головне, що ми хочемо від клієнта, це щоб він показав свою стійкість, щоб було зрозуміло, як він веде і планує свій бізнес.
Latifundist.com: Як банк профінансував посівну цього року? Чи збільшилася кількість запитів?
Александр Чеснакофф: Поки немає тренду на значне збільшення запитів. Йде війна. Площі, де можна сіяти, на жаль, зменшуються. Разом із тим, затрати аграріїв збільшуються. На сьогоднішній день спостерігається невелике зростання кредитного портфелю.
Latifundist.com: Як ви можете описати фінансове здоров'я ваших клієнтів. В листопаді 2022 року, коли ми з вами спілкувалися, фермер жив на запасах ситого 2021 року. Далі проблеми почали накопичуватися. Що ми маємо на зараз?
Александр Чеснакофф: Тут є кілька хороших новин. Морський коридор, який забезпечив експорт не лише зернових. Дякуючи тому, що українські військові контролюють море, український наземний і морський експорт, порівняно з довоєнним періодом, стабілізувався. І це чудова новина. В цьому плані стрес у аграріїв зменшився.
З іншого боку, досить суттєво знизилася маржинальність, адже ціни на більшість продукції рослинництва залишаються низькими. Але серед наших клієнтів є такі, яким вдається показувати гарні результати навіть за таких умов. Вони змогли відповідним чином відреагувати на виклики, перебудувати свою логістику і мають кілька сценаріїв розвитку бізнесу. І це — друга хороша новина.
Latifundist.com: Які компанії зараз потерпають найбільше? І для яких ваша підтримка зараз критично важлива?
Александр Чеснакофф: Серед наших клієнтів є і великі агрофірми зі значним запасом міцності, і маленькі фермерства, які дуже потребують підтримки. Найбільше в нинішніх реаліях страждають маленькі фермери. На це є різні причини. Також потерпають господарства, які розташовані дуже далеко від портів, місць експорту, і ті, які не можуть самостійно експортувати свою продукцію. Хтось спробував це робити, але не подужав через брак часу, експертизи, потужностей. Це перша категорія. Друга категорія господарств, які потребують найбільшої підтримки — це ті, які і до війни залежали від погодних умов.
Але в цілому, незважаючи на безпрецедентні виклики, тимчасову втрату окупованих територій, наші клієнти показали високий рівень платоспроможності у 2023 році. Набагато кращий, ніж ми очікували у 2022 році.
Latifundist.com: В регіонах, далеких від місць портів, західних кордонів, — Сумській, Чернігівській, Харківській областях — серед ваших клієнтів відбувається хвиля банкрутств чи вони все-таки якось тримаються?
Александр Чеснакофф: Хвиля банкрутств — ні. Але ми бачимо, що деякі продають землю. В них змінилася фінансова поведінка. Фермери зі східних регіонів інвестують більш обережно. За два роки війни вони «вакцинувалися» проти потрясінь. Деякі прямо кажуть, що відтерміновують інвестиції, спостерігаючи за рівнем підтримки Заходу чи очікуючи на результати виборів в Америці.
Latifundist.com: У перший рік війни ви казали, що головні параметри з боку клієнта — це те, як він може генерувати грошовий потік і логістика його продукції. Завдячуючи морському експортному коридору логістика покращилася. Можливо, у вас додалися нові параметри, а на якісь ви зараз менше зважаєте?
Александр Чеснакофф: Мабуть, ми потроху повертаємося до довоєнної схеми роботи. За останні два роки у нас склалося уявлення про те, як клієнти ведуть бізнес в реаліях війни. Було багато питань і по логістиці, і по цінах. Так, ми і зараз дивимося на грошовий потік і на логістику, але і на інші показники також: які у клієнтів інвестиційні плани, чи вони хочуть диверсифікувати свою діяльність, розширювати перелік сільгоспкультур. Можуть бути різні трансформації. Так, ми повертаємося до довоєнної схеми, але враховуємо факт, що війна триває.
Latifundist.com: Credit Agricole Bank, як і більшість гравців на ринку, притримується принципу «світлофору»? Зелена зона — це найбезпечніший бюджет, жовта — є ризики, червона — краще не співпрацювати... Але у принципу світлофору є багато недоліків. До якої з цих зон сьогодні можна віднести, наприклад, Одеську область, адже вона велика і неоднорідна?
Александр Чеснакофф: «Світлофор» є. Коли треба швидко реагувати, потрібні зрозумілі чіткі правила. Але не потрібно відкидати і додаткові фактори. Навіть в рамках одного регіону України бувають різні ситуації.
Зона не є єдиним визначальним фактором в процесі ухвалення рішення. Червона зона може бути по-різному червона. Ми враховуємо адаптацію клієнта: чим він займається, що він виробляє, як веде в цілому бізнес в умовах війни…
Стійкість показали ті, хто готові помірно ризикувати
Latifundist.com: За роки вашої роботи в Україні і два роки війни, якщо можна узагальнити, які господарства виявилися більш стійкими?
Александр Чеснакофф: Більш стійкі компанії з земельним банком від 10-15 тис. га, які займаються, так би мовити, не монокультурою. Ще краще, якщо є переробка, тваринництво. Це теж допомагає в плані стабільності. Не буває року, коли в тебе все чудово і не буває року, коли в тебе все зовсім погано з фінансами. Свою стійкість показали ті, хто, не зважаючи на ситуацію, готові помірно ризикувати і адаптувати свій робочий інструмент.
З початку війни деякі сільськогосподарські підприємства стали ще й трейдерами. Не всім це вдалося, але є багато і позитивних прикладів. Коли відкриваєш для себе новий бізнес, додаткове потенційне надходження коштів, додається ще одна «нога» для стійкості.
Якщо навчишся щось добре робити для українського споживача, ти підеш і далі, в експорт
Latifundist.com: Війна змушує багатьох подивитися по-новому на тваринництво: як на переробку вирощеної сировини і як на джерело доданої вартості. Чи бачите ви у розвитку тваринництва в Україні тенденцію? Чи готові більш охоче фінансувати зараз тваринницькі комплекси?
Александр Чеснакофф: Я б не погодився, що існує велика тенденція. Тваринництво — це досить складний напрям. Маржинальність у ньому навряд чи буде такою ж високою та прогнозованою, як це раніше було у рослинництві.
Як і до війни, ми готові розглядати цю галузь. Але для нас важливо розуміти, що людина, яка прагне займатися цим бізнесом, також усвідомлює, що це не просто: потрібна експертиза, значні інвестиції, готовність, що ти цим будеш займатися, як мінімум, 10 років.
Latifundist.com: Продовжуємо тему переробки. Півроку тому я спілкувався з одним банкіром, який сказав, що в переробці більше медійного галасу, а конкретних проектів не так вже й багато. Але у розмові місяць тому він сказав, що ситуація кардинально змінюється. Навіть за півроку дуже багато запитів. І на конференціях ми бачимо багато проєктів з переробки ріпаку, сої, олійних культур, проса, навіть нішевих культур. По ваших клієнтах ви спостерігаєте зараз такий бум?
Александр Чеснакофф: Якщо порівнювати із довоєнним періодом, то, мабуть, запитів трохи більше. Але великої кількості немає. Немало клієнтів на етапі роздумів, набагато менше — готові реалізувати проєкти.
Latifundist.com: Яку типову помилку ви помітили у запитах на переробку? Я спостерігаю, що багато хто міряє категоріями заводу. Вони знають, як його побудувати, який він буде виробляти продукт, але нерідко упускають момент з ринками збуту.
Александр Чеснакофф: Є таке. А ще підприємці інколи недооцінюють рівень конкуренції на ринку. Будувати завод — це добре. Створюється тренд, який має право на життя і буде корисний для країни і для агроіндустрії, якщо буде розвиватися переробка. Але масло, борошно чи інший продукт, який ви будете виробляти, треба реалізувати на ринку. В ситуації, коли всі хочуть цим займатися одночасно, зрозуміло, що переможцями стане обмежена кількість гравців. Не всі вивчають процес від початку і до кінця.
Latifundist.com: На конференції з переробки один з банкірів сказав, що для багатьох потенційних переробників спокусою є низька ціна сировини. Але ж ця історія може як розпочатися, так і закінчитися. Клієнти, які до вас приходять з проєктами, повинні показувати різні сценарії розвитку?
Александр Чеснакофф: Ми самі собі малюємо сценарії розвитку. Завод — це задоволення не на один рік. Потрібно, щоб клієнт показав, як втілюватиметься проєкт, який з'явився за певних ринкових обставин, в умовах, коли вони зміняться. Якщо збільшиться попит на сировину, вона зросте у ціні. Необхідний ще один сценарій розвитку. Нині серед аргументів клієнтів превалює розрахунок на експорт. Я ж мрію про день, коли українські виробники почнуть це робити для себе, для України.
Latifundist.com: У нас багато хто націлений на експорт, тому що маленький ринок.
Александр Чеснакофф: Нехай маленький. Але якщо ти навчишся щось добре робити для себе, для українського споживача, ти підеш і далі. Мені хотілося б, щоб в Україні будувався хороший повний цикл виробництва. В Україні і для України. Тоді з'являться продукти з доданою вартістю і їх можна буде експортувати. Особливо якщо вони будуть кращими і більш унікальними. Я вірю, що це таки станеться.
Тому що олія — це олія, борошно є борошно… Потрібно бути дійсно найкращим у своєму сегменті, щоб мати успіх на міжнародному ринку.
Краще мати більше ніг, ніж дві чи три
Latifundist.com: Нещодавно один банк погодився інвестувати проєкт будівництва заводу з переробки проса, коли той був зведений вже на 75%. Тобто він залучив лише залишок необхідних коштів. Сьогодні банки навряд чи будуть фінансувати на рівні сваї чи фундаменту?
Александр Чеснакофф: Саме зараз, дійсно, навряд чи. Але й до війни ніхто так особливо не робив в Україні, тому що це потребує додаткової експертизи. Проєктне фінансування — це інша банківська модель, інші ризики. На жаль, в Україні все ще обмежений горизонт планування. Навіть до війни були різні кризи — і економічні, і політичні, інколи дивним чином змінювалися закони. Все це заважає банкам працювати в напрямку проєктного фінансування.
Latifundist.com: Коли ми раніше спілкувалися, йшов бум на будівництва «сухих портів» на кордоні. Зараз теж деякі проєкти є: хтось купував рухомий склад, вагони… Що зараз із запитами під логістику і під перевалку?
Александр Чеснакофф: Зараз такого буму, який був на початку війни, немає. Останнє, що було в кінці минулого року і на початку 2024 — це покупка кораблів.
Latifundist.com: Хтось, крім «Кернела», цим ще займається?
Александр Чеснакофф: Так, є й інші. Зрозуміло, їх небагато, бо це досить «дороге задоволення». Щодо інших інвестицій, то вони в основному були зроблені за перших півтора року війни. Спочатку це була Європа, наступний напрямок — Дунай. Зараз таких великих інвестицій вже немає, оскільки Україна забезпечила себе логістикою у всіх напрямах.
Latifundist.com: Ви тоді дивилися на той же Дунай чи термінали на кордоні з оптимізмом, чи з обережністю? Чи будуть тепер «сухі порти» на кордоні памʼятниками під відкритим небом?
Александр Чеснакофф: Зараз для нас більш-менш зрозуміло, що війна завершиться не завтра. На початку 2022 року були надії, що вона «закінчиться на Різдво». Цього не сталося. Врешті, ті інвестиції стали дуже корисними. В якийсь момент вони допомогли врятувати країну. І, думаю, що окупляться досить швидко.
Що буде після війни? Складно спрогнозувати. Буде вступ до Євросоюзу, чи ні? Коли Україну приймуть до ЄС? Які шляхи будуть найбільш затребуваними? Можливо, морський фрахт стане дешевше. Можливо, вигідніше буде експортувати в Європу, аніж через Чорне море… Це поки незрозуміло. І знову ми повертаємося до того моменту, що для стійкості краще мати більше ніг, ніж дві чи три. Це більш стабільно і це просто закони економіки.
Тому в будь-якому разі всі проінвестовані логістичні інфраструктурні об'єкти будуть корисними.
Latifundist.com: Що ви більш охоче профінансуєте: маленьку перевалку на кордоні із Словаччиною чи розширення якогось терміналу на Чорному морі?
Александр Чеснакофф: Зараз попиту на зовсім нові потужності мало. Нещодавно був запит на інвестиції у пункт перевантаження на кордоні зі Словаччиною. Клієнт з початку війни працює, він досить стабільний, займається не лише зерном, але й іншими товарами. Ми проінвестували цей проєкт.
А порти на Чорному морі навіщо розширяти? Їх потужності і до початку війни були величезні, і зараз вони використовуються далеко не на 100%. І ми знаємо чому. Тобто, саме зараз, напевно, навряд чи там потрібні інвестиції. А потім буде видно.
Latifundist.com: На скільки за час війни збільшилася кількість запитів на реструктуризацію і чи не буває, що компанії при більш-менш стабільній ситуації хочуть прикритися війною аби відтермінувати виплату кредитів?
Александр Чеснакофф: Можливо, на початку війни було пару таких кейсів з проханням реструктуризувати борг. Зараз — ні. Реструктуризація, може, звучить гарно. Але вона може нести за собою значні наслідки для бізнесу. І твій банк, і інші банки дивитимуться на компанію по-іншому. І так буде не один рік. Доведеться знову відбудовувати свою репутацію.
Latifundist.com: Credit Agricole Bank вже понад рік активно видає автокредити для фізичних осіб, а зараз відновлює автокредитування для бізнесу. Лізинг стосується лише автокредитування?
Александр Чеснакофф: Автокредитування і кредитування всього, що пов'язане із технікою. Хочемо збільшити фінансування сільськогосподарської техніки, щоб підтримати наших агроклієнтів. З початку війни не всі інвестували у необхідну техніку. Ми хочемо дати можливість зробити це зараз. Для цього у нас є вигідні партнерські програми з провідними виробниками та дистриб’юторами: John Deere, BERTHOUD, MAN, тощо. Це один момент.
І другий момент, який для нас дуже важливий. Лізинг — хороший інструмент для стимулювання придбання техніки, «дружньої до екології». У партнерстві з ЄБРР ми пропонуємо нашим клієнтам отримати грант (кешбек) до 10% від суми фінансування такої техніки.
На початку 2024 року ми офіційно запустили напрям ESG, в рамках якого зокрема хочемо допомогти українським компаніям досягти міжнародних стандартів виробництва завдяки заощадженню енергії, ресурсів і зменшенню викидів вуглецю.
Цінності сталого розвитку для нас дуже важливі. Ми зацікавлені в інвестиціях, що спрямовані на екологічність та енергоефективність. Зараз в багатьох країнах ESG — на рівні бажань, адже для будь-якого бізнесмена стоїть питання, а яка вигода з цього? І вона для них не настільки очевидна, як в Україні після двох років війни. Після підвищення цін то на бензин, то на газ, дефіциту пального, електрики, треба інвестувати в рішення, які можуть дати незалежність в частині енергії і оптимізацію витрат на неї. Ми віримо, що в Україні можна втілювати корисні і для планети, і для бізнесу проєкти. Тому прискорили розвиток ESG напряму.
Latifundist.com: Є вже запит від фермерів на придбання такої техніки? Це — відтермінований попит?
Александр Чеснакофф: Відтермінований попит задовольнявся в минулому році, мабуть. А зараз є новий попит, тому що життя не зупиняється і так само, як і до війни, техніка виходить з ладу, треба оновлювати автопарк.
Latifundist.com: Як у вас забезпечується державна Програма доступних кредитів для бізнесу 5-7-9?
Александр Чеснакофф: Від початку війни в рамках цієї програми ми видали кредитів на суму 5,1 млрд гривень. Більшість позичальників — саме агрокомпанії.
Програма 5-7-9 народилася під час ковіду для підтримки малого бізнесу. З часом умови змінилися, аграрний ринок адаптувався до нових реалій. Банківські ставки знизилися. Отже, втрачається потроху сенс в державних дотаціях. Ми зменшуватимемо об'єм фінансування в рамках цієї програми, як і весь ринок. Тому що гроші в державі не безлімітні. Йде війна.
Потрібно потроху відвикати від «вітамінного коктейлю» «5-7-9». Він був дуже корисним свого часу. А зараз треба знов вчитися ходити на своїх ногах, особливо тепер, коли ринкові ставки інколи нижчі, ніж за державною програмою.
Latifundist.com: Українські аграрії нині опинилися в дуже непростих відносинах з сусідами по Європі. На ваш погляд, що ми маємо транслювати своїм європейським партнерам, щоб нас розуміли?
Александр Чеснакофф: В Європі побоюються, що коли Україна приєднається до ЄС, або коли буде безлімітна торгівля, відбудуться певні зміни ринкових умов. Але ринок весь час змінюється, це невідворотний процес. Тож, доведеться шукати компроміси.
Коли наші два ринки працюватимуть більш тісно, відбудуться трансформації. Можливо, у Європі станеться укрупнення фермерських господарств. В Україні треба буде змінювати підходи до внесення добрив, ГМО. Тобто треба робити кроки назустріч.
Костянтин Ткаченко, Віолетта Громова, Latifundist.com
