Деградація ґрунтів. Як долають проблему в агрокомпаніях та які є варіанти відновлення здоров’я ґрунтів на територіях, що постраждали внаслідок воєнних дій?
Якщо до повномасштабного вторгнення найбільшу вагу серед процесів деградації ґрунтів займала ерозія (щороку ми втрачали майже 300-600 млн т ґрунту), то зараз на перше місце вийшла руйнація ґрунтового покриву і забруднення сільськогосподарських угідь через бойові дії.
І саме цю проблему, на нашу думку, найбільше обговорювали під час конференції «Національний виклик: деградація ґрунтів чи відновлення їх родючості?», яку організувала компанія «БТУ-ЦЕНТР».
Експерти поділилися своїм баченням того, як можна буде рекультивувати та відновити ґрунти на, постраждалих внаслідок війни, землях. Наприклад, за допомогою компостів або штучних водно-болотних угідь. А також, як вже зараз відновлюють родючість ґрунтів за допомогою покривних культур, органічних добрив, компосту, біопрепаратів та мінімального обробітку ґрунту ті агрокомпанії, які працюють у більш безпечних регіонах.
Як в агрокомпаніях проявляється деградація ґрунтів?
Найбільше деградація ґрунтів в Україні проявляється у господарствах, які мають в обробітку більше 5 тис. га, говорить Тетяна Хоменко, комерційна директорка «БТУ-ЦЕНТР». Такі дані були отримані під час опитування агрогосподарств, яке проводив комітет з відновлення родючості ґрунтів, що діє при «БТУ-ЦЕНТР». Поки важко відповісти, чому саме в цих господарствах: чи через порушення оптимальної структури сівозміни, чи через використання важких пестицидів? Питання не риторичне, але потребує детального вивчення, каже Тетяна Хоменко.
У господарствах, які працюють у центральних регіонах, деградація найбільше проявляється через зниження врожайності основних с/г культур, порушення фізичних властивостей та руйнування структури ґрунту. На Сході — це теж зменшення врожайності, а ще — забруднення токсичними речовинами та втрата біорізноманіття. Та найбільше втрата врожайності і забруднення токсичними речовинами проявляються на Півдні, особливо в тих регіонах, які були в окупації.
У свою чергу генеральний директор «БТУ-ЦЕНТР» Владислав Болоховський, посилаючись на дані ФАО зауважив, що суттєвої деградації вже зазнало 33% сільськогосподарських земель в Україні. Це на 13% більше у порівнянні з довоєнним періодом, решта ж земель перебувають під загрозою.
Відновлення родючості таких ґрунтів можливе за умови сприяння державних органів.
Владислав Болоховський
генеральний директор
«БТУ-ЦЕНТР»
«Однозначно повинна бути державна політика щодо відновлення ґрунтів, які зазнали деградації внаслідок бойових дій. Потужні державні програми, моніторинг земель, відбір зразків, маркування — і потім з цим всім працювати. За скільки відновимо? Строки, на жаль, будуть залежати від ступеня забрудненості території. Не виключено, що на це підуть десятки років».
Розмінування земель: кому надати пріоритет?
«Проблема замінування українських територій — це не тільки проблема України. Це проблема всього світу. Адже від її вирішення залежить глобальна продовольча безпека», — каже заступник міністра економіки України Ігор Безкаравайний.
За його словами, та система протимінної діяльності, яка почала формуватися в Україні ще з 2015 року, не відповідає сучасним викликам, адже створювалася тільки за проблеми, яку мали на Сході. У тому вигляді, в якому зараз існує ця система, вона масштабуватися не може. «Чим більшою буде ставати, тим гучніше впаде». То який є вихід?
Ігор Безкаравайний
заступник міністра економіки України
«Нам потрібно її переформатувати. Як кажуть наші партнери з-за кордону: «Плисти в океані і одночасно будувати човен». Що це означає? Що у нас повинен з’явитися ринок протимінної діяльності, коли буде споживач послуг і той, хто їх надає. Причому стосунки між ними повинні бути прозорими, безпечними і врегульованими законодавчо. Над створенням цих стосунків і працює зараз Мінекономіки».
У бюджеті на 2024 рік передбачено 3 млрд грн на компенсацію витрат із розмінування для аграріїв. Але тут виникає питання: а яким аграріям будуть надавати пріоритет при розмінуванні?
Ігор Безкаравайний каже, що якщо раніше пріоритет надавався ділянкам, які були найбільш рентабельними, то зараз це не актуально. Якщо до повномасштабного вторгнення ділянка могла давати суперприбуток, то після деокупації може бути вкрита вирвами та забруднена вибухонебезпечними речовинами. Чи можна на ній щось виростити і коли?
Тому заступник міністра звертається до аграріїв з проханням допомогти побудувати систему пріоритезації розмінування агроугідь. І додає, що у влади вже є певні ідеї і напрацювання в цьому напрямку, та без допомоги агробізнесу не обійтися.
Забруднення ґрунту від вибухових матеріалів
Замінування полів — це пів біди, адже територію рано чи пізно очистять. Серйозна проблема — забруднення ґрунту речовинами від розірваних снарядів. Офіцер головного управління протимінної діяльності, цивільного захисту та екологічної безпеки Міноборони України Владислав Дудар говорить, що основними забруднювачами внаслідок бойових дій є:
- фізичні забруднювачі — вирви;
- важкі метали;
- забруднення від вибухових матеріалів (первинні, вторинні, піротехнічні і пропіленти — тверде ракетне паливо і гарматний порох).
Основними забруднювачами є саме вторинні вибухові речовини, які є більш потужнішими за первинні і містять у своєму складі багато тротилу. При потраплянні у ґрунт з високим вмістом органічних речовин, тротил починає швидше деградувати.
«Коли ми проводили дослідження у зонах бойових дій, то речовини від вибухових матеріалів знаходили у невеликих кількостях, адже більшість з них деградує, змінюється. Той же тротил, як розповідали американські колеги, за 21 день на їх полігонах розкладався на динітротолуол, який містить канцерогенні речовини», — говорить Владислав Дудар.
А як оцінити ступінь забрудненості поля? Один із варіантів, який пропонувало управління протимінної діяльності ФАО, — за допомогою супутникових знімків визначати вирву, який саме боєприпас і з яким хімічним складом потрапив, а потім приблизно розраховувати ступінь забруднення. Але в цього методу є свої нюанси, наприклад, в зоні бойового зіткнення важко визначити, який саме снаряд використовувався, та й боєприпаси мають різний хімічний склад.
Плюс у нас немає досліджень щодо того, а скільки у ґрунт потрапить небезпечних речовин, якщо снаряд розірветься. Є напрацювання у американських колег, які застосовують в такому випадку цифру від 0,1% до 1%. Якщо боєприпас не спрацював, або спрацював неправильно, то за їх даними, у ґрунт потрапляє від 20% до 40% небезпечних речовин.
Але потрібно враховувати, що це інформація з військових полігонів. І чи підходить вона для зони бойових дій, задається питанням Владислав Дудар.
Очищення і рекультивація полів: цікаві рішення
Щодо методів рекультивації земель від вибухонебезпечних предметів, то один з них — обробка вапном, яка зменшує концентрацію забруднюючих речовин RDX на 75% і концентрацію в поверхневому стоку води на 98%.
Другий — спалювання. Але це крайній метод і застосовується він тоді, коли треба обробити ґрунт, який містить у великій кількості легкозаймисті та реактивні сполуки.
Третій — створення штучних водно-болотистих угідь. І цей метод може стати в нагоді щодо тих земель, які постраждали від підриву Каховської ГЕС, каже Владислав Дудар.
Цікаві рішення щодо відновлення ґрунтів, які постраждали від хімічних забруднень, пропонує МХП. За словами радника голови правління МХП з наукових питань, академіка НААН, доктора біологічних наук Сергія Мельничука, існує такий підхід як натуралізація надто складних ділянок. Тобто повернути природі ділянки і чекати поки природа сама їх відновить. Але це тривалий період. Як можна пришвидшити цей процес?
«Колись ми мали проєкт з відновлення ґрунтів, які були уражені хімічними складами. На цих територіях, які довгий час не використовувалися, розвинулася своя мікрофлора. Вона адаптувалася до високих концентрацій пестицидів та агрохімікатів. То можна ці мікроорганізми звідти брати, селективно виділяти, вганяти в культури і потім використовувати як селективні біопрепарати, які будуть боротися з тими контамінантами (забруднювачами — прим. ред.), які складають велику проблему», — розповідає Сергій Мельничук.
Ще один проєкт, який пропонує МХП — створення зоокомпосту. Для цього на забруднених територіях висадити спеціальні рослини (провести філомеліорацію). Отриману зелену масу згенерувати на біогаз (у МХП вже є напрацювання, як це зробити). Органіку з реактора згодувати личинкам комах. Отриманий зоокомпост, багатий на мікро- та макроелементи, гумінові та фульвові кислоти, повернути назад на забруднене поле. Ну і отримати ще ряд додаткових продуктів, таких як біомаса личинок (з них можна отримати жир на біодизель) і протеїни.
За словами Сергія Мельничука, по зоокомпосту пілотний лабораторний проєкт вже закінчено і в наступному році МХП планує серйозно його впроваджувати в свою роботу.
Аграрії ЗА мінімальний обробіток ґрунту
А як відновлюють здоров’я ґрунтів ті аграрії, які працюють у більш-менш безпечних регіонах? Як розповів національний експерт ФАО з питань ґрунтозахисного землеробства Микола Биков, в більшості випадків практикують мінімальний обробіток ґрунту. Зокрема це показало дослідження, яке з 2019 року проводили експерти ФАО та «Дунайська соя».
Яка сівозміна переважає? Микола Биков каже, що впровадження ґрунтозберігаючих практик веде до збільшення сівозміни. Більша половина опитаних фермерів мають у сівозміні 5-6 культур. Щодо бобових, то у степовій зоні більше 50% фермерів їх використовують, а у зоні лісостепу — 88,9%.
«Дунайській сої» також було цікаво дізнатися, яку технологію використовують аграрії для вирощування сої. Яким було здивування, коли дізналися, що більшість з них (72%) перед висіванням проводять полицевий обробіток. Хоча експертами доведено, що зиск від такої оранки мінімальний. Попередниками по сої зазвичай бувають зернові (36%), кукурудза (24%) і соя (8%). Покривні культури висіває тільки 12% опитаних.
Користь від покривних культур
«Сільське господарство сьогодні використовує технологію «вбивства»: з’явилися комахи на полі — ми побігли за каністрою інсектицидів; якісь плямистості на листку — за каністрою фунгіциду; бур’яни — вивели техніку їх знищувати. І саме так ми вбиваємо біорізноманіття на полях», — з цих слів почала свій виступ директорка «Агро-Союз Проекти» Олена Дудкіна.
Її господарство вже більше 20 років практикує нульовий обробіток ґрунту, працює з сумішами покривних культур і поступово зменшує використання міндобрив.
За словами Олени Дудкіної, найкраще добриво — це покривні культури. Вони здатні накопичувати органічні речовини у ґрунті (всі злакові культури зроблять це дуже швидко), розщільнювати його та покращувати проникнення коренів (гарно з цим впораються ріпак, редиска, турнепс, соняшник, редька, гірчиця, Дайкон, тритікале, бамія, гречка), а ще накопичувати азот і розщеплювати важкодоступні сполуки калію, фосфору та інших елементів.
Покривні культури акумулюють вуглець в ґрунті, сприяють меншому випаровуванню, а постійна присутність живих коренів активізує біологічні процеси. Наприклад, якщо рослина має коріння «бороду» — то це робота коріння з мікробіотою.
Агро компанії: курс на декарбонізацію
«Ми не просто віримо у декарбонізацію, ми вже робимо багато чого в цьому напрямку».
В компанії «Кернел», яка не обробляє зараз близько 11 тис. га через їх близьке розташування до зони бойових дій, з 2014 року практикують стріп-тіл та верті-тіл у деяких регіонах. З 2016 року вивчають можливості використання покривних культур на своїх полях (в 2023 році засіяли ними 35 тис. га). У своєму Науково-дослідному центрі тестують різні суміші та різні способи сівби цих культур.
Активно використовують і біопрепарати — за останні 10 років вони побували на кожному полі «Кернел». Багато закладають дослідів з ними, зокрема, Катерина Шаванова поділилася результатами дослідів по препарату, який три роки тестували проти діабротики.
Генеральний директор «БТУ-ЦЕНТР» Владислав Болоховський зазначив, що навіть попри велику війну і тимчасові втрати територій, попит на біопрепарати в Україні росте.
Владислав Болоховський
генеральний директор
«БТУ-ЦЕНТР»
«По конференції видно, наскільки аграрії міняють свої підходи до технології вирощування. Якщо раніше слова з префіксом «біо» були незвичними, то зараз це маст-хев. Не потрібна вже велика доказова база щодо дієвості тих чи інших біопрепаратів. Хоча ще 10-15 років існував міф про те, що біологічні препарати працюють тільки у закритому ґрунті. І що маємо зараз? Україна одна з передових країн по застосуванню біопрепаратів у відкритому ґрунті».
Курс на декарбонізацію взяли і в «Астарті». Там вже зменшили норми внесення добрив на 30-40%, каже агрохімік «Астарта-Київ» Вікторія Олійник. І в майбутньому планують перейти на органічні добрива (для цього мають 25 тис. голів ВРХ). Раніше органічні добрива вносили на площі 7 тис. га. Але другий рік компанія впроваджує компостування, тож площі збільшуються.
Також користуються інгібіторами нітрифікації, але поки використовують на невеликій площі — 2-3,5 тис. га. А ось щодо сидератів, то Вікторія Олійник зазначила, що посіяти їх на великих площах, це не значить отримати скрізь гарні сходи. І причина цьому — посушливий період під час їх вегетації.
До речі, директор ТОВ «О.П.Є.» Сергій Прокопенко під час конференції відмітив, що Україні потрібна сертифікація компосту. Адже ми йдемо в ЄС і прийняли зобов’язання дотримуватися міжнародних стандартів та вимог щодо процесів сертифікації компосту, включаючи багато директив з якості та екологічних аспектів.
«Крім того сертифікація компросту є інструментом захисту навколишнього середовища. Адже тим самим ми встановлюємо стандарти до зменшення негативного впливу на екосистему та підтримуємо екологічно відповідальне виробництво. Тобто вчимося правильно поводитися з навколишнім середовищем», — каже Сергій Прокопенко.
Поки інституції, яка б займалася сертифікацією — немає. А через війну цей процес взагалі зупинився.
В МХП використовують рідкі та тверді органічні добрива, які отримують за допомогою технології компостування та анаеробного зброджування (біоферментації) на власному біогазовому комплексі у Ладижині. Вже бачать економію у порівнянні із мінеральною системою у 50 $/га.
«Я навіть більше скажу — це віддалений ефект. Адже міндобрива з кожним роком дорожчають, та й велика їх частина в перший рік внесення не засвоюється або вимивається в результаті сильних злив. Тож і маємо відповідні втрати і проблеми», — каже Сергій Мельничук.
В МХП органічні добрива максимально використовують у тих регіонах, де сконцентровані птахофабрики, бо возити перегній на далекі відстані дорого. Але шукають варіанти, як збільшити площі під органікою. Тож зараз департамент «Еко Енерджі» працює над створення концентратів компостних продуктів.
