Яким бачать «економічне бронювання» Астарта, Контінентал Фармерз Груп, Кернел і Ukravit та як змінив ринок праці новий закон про мобілізацію
Джерело фото: ProAgro
Наскільки важко сьогодні оформити бронювання на співробітників? Що відбувається на ринку праці після того, як 18 травня вступив в силу новий закон про мобілізацію? Які зміни у процедурі бронювання допомогли б агросектору? На ці та інші питання шукали відповіді HR-директорки «Кернел», «Астарта-Київ», «Контінентал Фармерз Груп» та засновник Ukravit Віталій Ільченко на Agro Ukraine Summit під час панельної дискусії «Кадровий ресурс — головний капітал аграрної галузі. Проблеми, рішення та тренди». Партнером дискусії виступив Ukravit. Модератором — головний редактор Latifundist.com Костянтин Ткаченко. Публікуємо актуальне з виступів спікерів.
Про ринок праці після 18 травня і квест зі списками на бронь
Ірина Романенко, директорка з персоналу «Контінентал Фармерз Груп»: Як відреагував ринок праці після 18 травня, коли в силу вступив новий закон щодо мобілізації? Він провалився. Наведу статистику: якщо на початку минулого року ми отримали в середньому 20 відгуків на вакансію, то в кінці року — 7-8 відгуків. Зараз — це 2 відгуки. Люди очікують, бо не розуміють, що буде далі.
Напевно, охочих піти і оновити дані було б набагато більше, якби ця процедура не означала 100% вручення «бойової повістки». Якби людина була впевнена, що вийде з ТЦК і буде призвана вже по оновленим даним — це одна історія. А зараз у 90-95% випадках оновлення даних означає моментальну «бойову повістку. Саме тому військовозобов’язані звільняються і йдуть працювати у ті компанії, які ведуть тіньовий бізнес.
Колеги підтвердять, що якби процес бронювання працював так, як він прописаний в законі, це б теж зменшило напруження у суспільстві. Що маю на увазі? Заяви щодо бронювання співробітників повинні розглядатися в законодавчо встановлені терміни. На практиці це не працює. Ми очікуємо списки по 2-3 місяці. Шукаємо, щоб уточнити, то в Генштабі, то в Мінагрополітики, то в Мінекономіки. Це просто квест. Тому з нашого боку ми готові підключатися і допомагати відповідним органам, можливо, консультаціями, будь-чим, але щоб цей процес був дотриманий відповідно до норм законодавства.
Світлана Мозгова, директорка з персоналу, корпоративного партнерства та комунікацій компанії «Астарта»: Погоджуюся з пані Іриною, що нам треба більше попрацювати з державою, бо поки процедура бронювання не до кінця злагоджена. Втрачаються списки, не завжди ми можемо контролювати, чи забронюють певного спеціаліста, щоб подати його у наступні списки, а вже проходить місяць. Для компанії це певні ризики.
Наталія Теряхіна, директорка з персоналу «Кернел»: Процедура бронювання описана і задумана для бізнесу досить добре. Тільки по строкам вона не працює. Губляться списки і треба залучити багато адміністративного ресурсу, щоб вони пройшли всі етапи. Тому є прохання до органів влади все-таки виконувати ті зобов’язання, які на них покладені з точки зору процедури бронювання.
Також є зауваження щодо останніх змін у законодавстві: 560 постанова дещо суперечить 76-й постанові про бронювання. Згідно першої, рішення про відстрочку по бронюванню надає комісія у складі ТЦК і військових адміністрацій вже по наявному бронюванню від Мінекономіки.
В чому колізія? В тому, що військовозобов’язані робітники отримали бронювання від Мінекономіки, пройшли перевірку у Генштабі і тепер, згідно 560 постанови, це рішення повинні підтвердити ще й у ТЦК. Але ж вищий орган вже затвердив бронювання!? Та й уявімо, що зараз ТЦК почнуть створювати комісії, щоб вивчати ці списки. Скільки це займе їхнього часу? Їх задача вивчати ці документи, чи займатися мобілізацією? Тому це ще й до питання не дуже ефективного використання ресурсу ТЦК на місцях.
Віталій Ільченко, голова наглядової ради Ukravit: Зараз бронювання дається на пів року. Було б добре підняти цей термін хоча б на один рік, адже зараз нам доводиться постійно готувати списки. Скажімо, була ситуація, коли ми пройшли весь процес бронювання, а ТЦК кілька тижнів тримало наші списки, бо у них фізично не вистачало спеціалістів, щоб їх обробити. В результаті ми не могли подати на бронювання наступних робітників.
«Економічне бронювання»: пропозиції від агрокомпаній
Віталій Ільченко: Нещодавно на Комітеті з питань економічного розвитку розглядалася модель так званого «економічного бронювання», коли роботодавець міг би самостійно визначати важливих для його бізнесу працівників і кожного місяця платити за них по 20 тис. грн військового збору. На мою думку, треба зробити так, щоб можна було забронювати декількох ключових співробітників, не всі 100%. Комусь же треба захищати Україну! Якщо нікому буде воювати, то проблеми у нас будуть зовсім інші! Тут треба знаходити баланс.
Щодо збільшення мобілізаційної квоти для певних галузей. Мова йде не про те, які галузі найкращі і найважливіші. Якщо тільки одному сектору економіки дозволити більшу кількість працівників бронювати, це викличе невдоволення у суспільстві, з боку інших компаній, з інших галузей.
Вважаю, що треба йти іншим шляхом. Вводити «економічне бронювання» з урахуванням того, що певна компанія робить для держави та економіки. І надавати бронювання, але лише для критично важливих для підприємства робітників. І тоді це буде сприйматися спільнотою не як відкуп від мобілізації, а можливість забронювати декілька критично важливих спеціалістів, щоб продовжити ефективну роботу підприємств та, відповідно, сплату податків, які йдуть на оборону країни. Ukravit щорічно сплачує досить значні обсяги податків, що в перерахунку на одного співробітника становить близько 1,3 млн грн.
Наталія Теряхіна: Щодо 50%-ї мобілізаційної квоти, я вважаю, що це нормальний, оптимальний відсоток, враховуючи, що в країні йде повномасштабна війна. Якась частина людей в будь-яку випадку має поповнювати ряди ЗСУ.
Але з іншого боку, компанії не тільки ведуть бізнес і сплачують податки. «Кернел» у 2023 році сплатила 4,3 млн грн податків. На одну людину більше 400 тис. грн. Допомагаємо ЗСУ — 2,5 млрд грн. Для того, щоб це робити і вистоювати в такій ситуації — потрібні люди. Тому, можливо, дійсно державі слід вести «економічне бронювання». Чи зробити якийсь мінімальний податок, коли людина працює, створює додану вартість, а роботодавець з її роботи сплачує податок. Щоб саме ключових людей зберегти, адже саме вони забезпечують ведення бізнесу.
Світлана Мозгова: У нас має бути можливість завершити збиральну кампанію і переробний сезон. В кожній компанії є критично важливі спеціалісти, яких не замінити студентами і пенсіонерами. І дуже часто мобілізують саме унікальних спеціалістів. Держава вже давно не готує спеціалістів для цукрової галузі. Це тільки наші внутрішні школи підготовки технологів, лаборантів тощо. Втрата одного такого спеціаліста — дуже дорогий ресурс для нас. Тому, можливо, державі треба з кожною компанією окремо проговорювати пропозицію по бронюванню критично важливих спеціальностей.
На панелі також обговорювалися й інші варіанти, як зменшити дефіцит робочої cили в агро.
Чи може автоматизація частково закрити кадровий голод?
Віталій Ільченко: У нас багато співробітників забирають до війська. Зокрема тих, хто вміє працювати з обладнанням, на спецтехніці. Таких людей однозначно важко замінити тут і зараз.
Звісно, залучаємо студентів на тимчасову роботу. У нас вони отримують зарплату, яку не можуть платити малі підприємства, здобувають перший досвід та знання виробництва. Це допомагає нам продовжувати працювати, формувати певний кадровий резерв.
Крім того, наша компанія наразі вивчає питання автоматизації виробництва. Розраховуємо бюджет та дивимося, скільки людей у такому разі буде задіяно для обслуговування підприємства.
Від себе додамо, що певні бізнеси зараз теж активно розглядають це питання. У кулуарах ми зустріли генеральну директорку KMZ Industries Валерію Калашник, яка розповіла про ситуацію у своїй компанії.
Валерія Калашник: Як і вся Україна, підприємство відчуває нестачу кадрів. Залучаємо, як мешканців нашого рідного міста (місто Карлівка Полтавської області — ред.), так мешканців Полтави та Харкова. Деякі технологічні операції віддаємо на аутсорсинг задля оптимізації виробництва.
Загалом в компанії мобілізовано 17% військовозобов‘язаних співробітників. Половину військовозобов‘язаних, відповідно до законодавчих можливостей, забронювали. KMZ Industries працює в машинобудівній галузі, де в більшості — саме чоловічі професії, які вкрай важко замінити жінками, а для деяких ділянок майже неможливо.
Ми продовжуємо займатися автоматизацією виробничих процесів на підприємстві, яку почали ще до повномасштабного вторгнення. Наприклад, механообробні операції проводимо на верстатах з ЧПК. Два таких верстати замінили універсальні, що дозволило зменшити дефіцит кадрів на 5-6 робітників. Наразі закуповуємо зварювальних роботів, котрі допоможуть автоматизувати зварювальну ділянку. Адже цих спеціалістів в Україні теж не вистачає: професія, до якої жінки йдуть зрідка. Хоча якраз маємо приклад, коли зварювальником працює дівчина. Ми її цінуємо і сподіваємося, що вона з нами залишиться надовго.
Пересадити жінок у комбайни — у теорії все гарно. А на практиці?
Світлана Мозгова: Всі чомусь сподіваються на жінок. На мою думку, це трохи перебільшене сподівання. Далеко не кожна жінка може і хоче йти у складні чоловічі професії. Не так просто їх до цього залучити. Їм чоловіки, які отримують заробітну плату в ЗСУ, надсилають кошти. Тому вони дуже цінують кожну хвилину життя зі своїми дітьми і рідними. Хоча приклади такі є, і досить вдалі.
Ірина Романенко: У нас в країні є чоловіки, які б могли зайняти вакансії механізаторів — це чоловіки до 25-ти та ті, кому за 60 років. Але яким було моє здивування, коли я дізналася, що процес отримання прав тракториста категорії А2, В1 і так далі займає півтора роки. У нас неможливо отримати права всіх категорій одразу. Треба спочатку здати на А1 і далі по ланцюжку. Причому А1 — це невеликий тракторець (потужністю двигуна до 73,5 кВт — ред.).
Я не думаю, що дрібні фермери заморочуються щодо того, чи відкрита категорія у робітника, чи ні. А великий бізнес очікує всіх перевірок. На нас дивляться. Ми повинні дотримуватися законодавчого поля. Тому наразі пересадити жінок у комбайни — це виглядає гарно тільки в теорії. Через півтора роки — можливо.
Яку практику мають наші закордонні колеги? Наприклад, у Польщі людина три місяці вчиться і отримує відразу права всіх категорій. Нам би це теж було доцільно зробити, особливо у воєнний період, коли треба швидко поповнювати кадри.
В кінці панелі агрохолдинги поділилися своїм баченням того, яким вони бачать майбутнє ринку кадрів і своїх компаній. Всі зійшлися на думці, що нинішня ситуація не привід опускати руки. 4,2 млн людей виїхало за кордон, тож задача на сьогодні утримати тих, хто залишився. Займатися їх розвитком і здоров’ям, адаптувати ветеранів. Хоча, як слушно зауважила Наталія Теряхіна, ми повинні створювати нове суспільство для ветеранів і людей з особливими потребами.
«Я не хочу говорити про майбутнє, я хочу говорити про теперішнє, щоб наближати це майбутнє. Ми щоранку маємо вставати з думкою про те, що я сьогодні можу зробити? Ніхто за нас це не зробить: ні бізнес, ні держава. Ми маємо робити це самі. І лише тоді, коли ми щодня будемо собі це говорити і робити, ми точно наблизимо нашу Перемогу», — резюмувала Наталія Теряхіна.
