1,5 млн т трейду, майже 10 тис. га землі і 200 тис. т зберігання. Візитка Region Grain Company
Джерело фото: Latifundist.com
Region Grain Company (RGC) — не найпублічніший український агрохолдинг, що лише провокує інтерес ринку. Група управляє майже 10 тис. га землі на Одещині, чотирма елеваторами з сумарним зберіганням під 200 тис. т, а ще помітний гравець на трейдинговому ринку — минулого сезону холдинг здійснив торгівлю на 1,5 млн т.
Офіційно RGC існує з 2016 року. Це малозначима деталь, бо засновники належать до старожилів ринку. Бізнес-модель була проста: фермери постачають зерно, млин переробляє, борошно іде далі на продаж. Це був період бартерних розрахунків, покупці розплачувалися чим могли, в тому числі транспортом.
Наприклад, Геннадій Матковський з партнерами стали власниками АТП, створили автопарк і стали торгувати зерном. Пізніше бізнес-модель ще кілька разів змінювалась. Від перших поставок 5-тисячних барж із зерном в Грузію, створення агрокомпанії з 5 тис. га землі і її продажу мультинаціональній компанії, до нарощування обʼємів трейду, купівлі елеваторів і повернення у фармінг.
Словом, на момент створення Region Grain Company у засновників уже був досвід розвитку всіх чотирьох напрямків, на яких спеціалізується холдинг: агровиробництво, логістика, елеватори і трейдинг. Latifundist.com привідкриває завісу до бізнес-моделі одного з найбільших холдингів на Півдні України.
Трейдинг: річка і «велика вода»
Сьогодні ключовий напрямок діяльності RGC ― трейдинг. Минулого сезону холдинг експортував з України близько 1,5 млн т зерна: перевалював вантажі як на Дунаї, так і в портах Великої Одеси. Ударний період для RGC розпочався у серпні минулого року та тривав до кінця грудня. У цей час компанія за добу встигала завантажити на баржі до 8 тис. т зерна, працювала з чотирьох точок завантаження — у Рені, Ізмаїлі і Чорноморську. Після чого судна прямували до Констанци, де зерно із барж перевантажувалося на панамакси.
Не обійшлося і без рекорду — RGC завела до Ізмаїла перший хендісайз за всю історію порту.
«Це 154-метрове судно MOAYAD. Ми його зафрахтували: завантажили в Ізмаїлі 14 тис. т, потім ще 10 тис. т у Констанці. Для Ізмаїльського порту «хендик» — прецедент. Раніше в цьому порту на нашому елеваторі ми завантажували судна з дедвейтом 10-12 тис. т. 25-тисячник на завантаження завели вперше. Біля елеватора судно не змогло розвернутися і стати на навантаження, тому завантажували з восьмого причалу порту — кранами. І навіть вони ледь діставали до судна», — згадує один із партнерів Геннадій Матковський.
В даний час RGC експортує зерно переважно на умовах CIF. Основні ринки — Бангладеш, В'єтнам, Єгипет, Іспанія, Італія, Туреччина.
Але загалом, як зазначає Геннадій Матковський, українські агроекспортери сьогодні фактично затиснуті з кількох сторін. На внутрішньому ринку торгівля зерном, м'яко кажучи, не вирує: фермери притримують на складах і пшеницю, і кукурудзу. Зокрема, кукурудза слабо торгувалася навіть за умов зростаючого ринку, коли ціна доходила до 10 тис. грн/т. Наразі ж, коли ціни на цю культуру знизилися, фермери її слабко продають.
На зовнішніх ринках своя специфіка. У Єгипті та Африці домінують російські експортери пшениці. На ринок Іспанії кукурудзу постачає Бразилія — за цінами, за яких експорт із України вже не рахуєтсья. Як наслідок, українським експортерам доводиться шукати нових ринків збуту.
Втім, у RGC вважають, що цього сезону на ситуацію суттєво вплинув внутрішній чинник — посуха та низький урожай зернових в Україні. Відповідно не виключено, що в майбутньому українські агроекспортери зможуть відіграти ситуацію назад.
У RGC до цього готові. За останні 2,5 роки холдинг значно наростив можливості портової перевалки. Зокрема, у Чорноморську збудував кілька складів із сумарною потужністю зберігання близько 40 тис. т. і зараз експортує зерно в партнерстві с державними морортами Великої Одеси.
Одна на дві області
Аграрний сегмент у RGC представлений компанією «Раліївка». Підприємство існує понад 20 років, але в складі холдингу — з 2019 року. За останні п'ять років робота підприємства фактично збудована з нуля. Наразі «Раліївка» обробляє близько 9,5 тис. га. Більшість цих земель раніше знаходилася під управлінням «Агроінвестгруп». Після банкрутства холдингу в 2019 році RGC уклав із пайовиками нові договори оренди, добровільно погасивши борги «Агроінвестгруп» перед ними, що дало змогу компанії консолідувати більшу частину земельного банку агрохолдингу-банкрута.
Причому нарощувати земельний банк RGC продовжує досі. Але тепер уже переважно за рахунок придбання земель у приватну власність. Після відкриття в Україні ринку землі RGC активно включився в процес і на сьогоднішній день є власником приблизно 2 тис. га.
Але загалом «Раліївка» працює в досить складних умовах. Територіально поля підприємства розташовані у двох областях: більша частина земель в Одеській області, 1,3 тис. га — у Миколаївській. Відстань між крайніми точками — понад 120 кілометрів.
Що, втім, не заважає «Раліївці» збирати високі врожаї. Торік, наприклад, урожайність кукурудзи на полях господарства перевищила 8 т/га. Цього року, навіть в умовах посухи — 6 т/га. Якщо врахувати, що кліматичні умови Одеси для вирощування кукурудзи, м'яко кажучи, не оптимальні — результат більш, ніж суттєвий.
При цьому до формування сівозміни підприємство дійсно підходить творчо і з урахуванням поточної ситуації. Щодо озимого ріпаку, наприклад, ухвалили рішення висівати його лише у випадку, якщо станом на 15 серпня рівень вологи у ґрунті не менший за 15 мм. Як наслідок, ріпак повністю випав із сівозміни компанії — цього року від його посіву взагалі відмовилися.
«Минулого року замість ріпаку посіяли льон. Отримали непоганий врожай — на рівні 2 т/га. В цьому році — ще більше. Соняшник з кукурудзою постраждали, фактично загинули, а льон вродив. А ще виростили трошки твердої пшениці — дуруму сербської селекції. Зібрали врожай і гарно продали. Будемо сіяти ще. Посівмат купили напряму — у виробників в Сербії. Довго шукали, довго вели переговори, але все ж таки придбали. Так що наступного року, думаю, з посівматом дуруму проблем вже не буде», — розповідає директор компанії «Раліївка» Олександр Хачатурян.
Співвідношення озимих та ярих культур у сівозміні підприємства — приблизно 50% на 50%. Основна культура — пшениця. Під неї відведено 4 тис. га. Кукурудзу та соняшник підприємство вирощує на дільницях по 2 тис. га. На цих «трьох китах» і будує економіку.
При цьому за 5 років у «Раліївці» повністю оновили парк сільськогосподарської техніки — перейшли на широкозахватну техніку, придбали потужні трактори Massey Ferguson, нові сівалки Kinze, два самохідні обприскувачі. І зараз для обробки полів підприємство намагається не залучати техніку ззовні.
Олександр Хачатурян
Директор компанії «Раліївка»
«Всі землі, які зараз у нас в обробітку, раніше були орні. Ми від оранки відмовились майже відразу і повністю. Жодного плуга сьогодні у нас немає — розпродали і утилізували. Останній плуг, здається, я комусь подарував. Поля обробляємо виключно глибокорозпушувачем. І за плугами не сумуємо. Особливо, якщо згадати, що цього року три місяці не було дощу».
А ще — на підприємстві радикально реформували агрономічну службу. Раніше тут було дев’ять агрономів, зараз — один.
Звісно, крім власне агронома є люди, які виконують агрономічні функції на полях. Але без фанатизму і слідування мейнстріму на кшталт бездумного внесення добрив.
«У нас ця посада називається старший поля», — пояснює Олександр Хачатурян.
Головним лімітуючим фактором на півдні України лишається волога. Через посуху плани та агротехнології доводиться коригувати з урахуванням насиченості ґрунта вологою.
Олександр Хачатурян
Директор компанії «Раліївка»
«Одещина — зона ризикового землеробства і помилок вона не прощає. Ти маєш все робити правильно, а погано — воно саме вийде. Тож намагаємося балансувати і помилок не робити. В інших регіонах, якщо ти під час внесення ЗЗР зробив щось не те — пройде дощик, і все підрівняється. А у нас треба робити або якісно, або ніяк. Хоча, якщо ви хочете отримати найкращий результат, експериментувати теж потрібно. Цього року, наприклад, ми висадили бавовник на 20 сотках. Дива не вийшло, поле задискували, висновки зробили — йдемо далі».
Союз чотирьох
Елеваторний сегмент RGC формують чотири компанії: «Кублич Грейн» володіє двома елеваторами у Вінницькій області — Кублицьким (потужність — 55 тис. т) та Барським (41 тис. т), «Агро Зіркова» оперує Березівським (50 тис. т) на Одещині, а «Сан Логістик» — Ізмаїльським портовим елеватором (25 тис. т). Четверта ланка — компанія «Е.К.О. Груп» — є портовим оператором, який безпосередньо продає товар на експорт.
Всі елеватори RGC є маршрутними. Кожен може за добу завантажити 40-50 вагонів зерна.
Сумарна потужність зберігання RGC — майже 200 тис. т. Один елеватор має підлогове зберігання, два — силосне, і ще один — Березівський — комбіноване.
«За останні два роки ми провели модернізацію обох елеваторів «Кублич Грейн». На Кублицькому модернізували вузол приймання та транспортування вантажів. На Барському — модернізували лінію відвантаження, встановили залізничні тензометричні ваги, зробили залізничну розв'язку і тепер завантаження маршруту можемо проводити за добу», — уточнює засновник «Кублич Грейн» Ігор Александров.
У найкращі сезони вінницькі елеватори холдингу робили по два оберти. Ізмаїльський актив працює у форматі портового, тож тут своя «арифметика» — за минулий маркетинговий рік елеватор перевалив на Дунай 180 тис. т. Фактично зробив 7 обертів. При цьому, якщо торік холдинг перевалював на елеваторі здебільшого власні обсяги зерна, то в цьому — надає послуги з перевалки іншим компаніям, в середньому — на 25-30 тис. т на місяць.
Інтерес ринку до Дунаю в рази скоротився після того, як повноцінно запрацювали порти Великої Одеси. Але річка допомагає вибудовувати альтернативні логістичні маршрути в моменти загострень на «великій воді». Наприклад, як це було в жовтні після обстрілів портової інфраструктури та цивільних суден в Одесі.
«Після жовтневих обстрілів портової інфраструктури Одеси, внаслідок яких постраждало кілька суден, на ринку справді стався сплеск інтересу до портів Дунаю. Деякі трейдери перенаправили свої товарні потоки із Чорноморська на Ізмаїл. Один із трейдерів звернувся і до нас — із приводу перевалки в Ізмаїлі. Тож своя ніша ринку у портів Дунаю у будь-якому разі залишиться. Тим більше, що вони мають свої переваги».
Справа в тому, що на Дунайському напрямку трейдери несуть менші витрати на страхування від військових ризиків. До того ж тут є свій ринок костерів. Коли йдеться про невелику партію зерна в 5-6 тис. т, іноді простіше завантажити та відправити судно на Дунаї, у тому ж Ізмаїлі, а не гаяти час на акумулювання великих обсягів зерна для відправки із портів Великої Одеси.
До речі, за останній рік RGC наростив потужності Ізмаїльського елеватора майже втричі — зараз він може приймати до 40 вагонів із зерном на добу. Завдяки цьому вартість перевалки в Ізмаїлі порівняно з портами Великої Одеси ще більше знизилася — різниця становить $5. Плюс економія на страховці 1,5$.
Загалом елеватори RGC орієнтовані на зберігання власного зерна. Але оскільки холдинг є ще і великим трейдером, паралельно збіжжя активно закуповують у фермерів.
Нарощувати потужності зберігання у RGC у найближчій перспективі не вбачають сенсу. Особливо з урахуванням тенденцій останнього часу — переорієнтування деяких аграріїв на будівництво власних складів та міні-елеваторів.
А як щодо різниці в роботі на силосних і підлогових елеваторах? З економічної точки зору вигідніші силоси, каже Сергій Онуфрієв. Обслуговування підлогових складів більш витратне.
Сергій Онуфрієв
Директор з розвитку
«Е.К.О. Груп»
«На силосному елеваторі за визначенням майже все автоматизовано. Той же Ізмаїльський елеватор фактично може обслуговувати одна людина. Для обслуговування підлогового елеватора потрібно більше людей. Відповідно — більші витрати. Але там, де це потрібно, ми, звісно, вдосконалюємо інфраструктуру. В Ізмаїлі, наприклад, встановили суднозавантажну машину і побудували стаціонарну лінію завантаження суден».
Акцент на колеса!
Логістику всередині компанії RGC вибудовує за класичною схемою. У складі холдингу на сьогоднішній день сформований парк приблизно з 70 одиниць вантажного транспорту. Це не тільки зерновози, в автопарку є також бензовози. Загалом, для внутрішніх потреб RGC достатньо автотранспорту. Формувати власний залізничний парк або флот у холдингу в осяжному майбутньому не планують.
«З точки зору логістичного сервісу, інвестиції у залізничний транспорт для нас — це, по суті, заморожування коштів. Якщо раніше вагон-зерновоз виробництва «Дніпровагонмашу» окупався за 5-6 років, то зараз за розрахунками окупність становить не менше 10 років. Тому купують вагони переважно великі агрохолдинги, для забезпечення власних транспортних потреб», — підкреслює керівник відділу логістики RGC Роман Батеко.
При цьому головні проблеми, з якими стикається RGC у сегменті логістики, — висока конкуренція на ринку та дефіцит кадрів. За словами Романа Батеко, кліматичні катаклізми поточного року погіршили ситуацію — багато фермерів не поспішають продавати зерно, сподіваючись на кращі ціни. А зерно, що потрапило на елеватор, найчастіше транспортується в порт залізницею. Як наслідок, багато автоперевізників зараз фактично працюють в умовах негативної рентабельності.
Проблема номер один для будь-якого АТП сьогодні — дефіцит водіїв.
Роман Батеко
Керівник відділу логістики RGC
«У нас не вистачає людей на СТО, ми постійно знаходимося у пошуку водіїв. Бо хтось залишив територію України, хтось пішов воювати добровольцем, когось мобілізували. Але загалом на ринку відбувається природний відбір — виживе найсильніший. Що стосується нашої компанії, ми обов'язково нарощуватимемо автомобільний парк. Якщо вже стали на цю «колію» — треба рухатися далі. Чекаємо на наступний рік».
Частину автомобілів оновлять, загалом же автопарк планують наростити на 20%. Правда, Роман Батеко визнає, що на ринку зараз пропозиція послуг значно перевищує попит — багато хто з власників контейнеровозів переобладнав їх на зерновози. Справа за малим — щоб усім вистачило зерна. Але це вже питання точно не до перевізників.
Валентин Хорошун, Костянтин Ткаченко, Latifundist.com
