Олімпекс Купе Інтернейшнл: серійний дефолт Грози та Науменка, і знову з американськими інвесторами

Джерело фото: Midjourney.com

— А як же «Олімпекс»? — це питання мені почали ставити знайомі трейдери ще в кінці грудня минулого року. Тоді одеський термінал «Олімпекс Купе Інтернейшнл» опинився у центрі скандалу: два американські фонди звинуватили його власників Сергія Грозу та Володимира Науменка в шахрайстві. Фонди видали одеситам майже $100 млн кредитів під заставу, зокрема, зерна; у результаті ні грошей, ні зерна не побачили. Історія дійшла до міжнародних судів. Кредитори кажуть, що хочуть контролювати актив, оскільки Гроза та Науменко почали виводити його на власні компанії.

Лінія захисту Грози й Науменка: ми планували повернути гроші, завадила війна, кредитори хочуть забрати стивідорний бізнес, який приносить хороший дохід на тлі «зернового коридору».

Історія «Олімпекса» та дуету АСР & Innovatus — це не містечкова корпоративна війна. Надто гучні імена задіяні. Чи може вона вийти за межі галузі та навіть вплинути на відносини із США, нашим головним партнером у війні з росією? Не виключено. Адже, за нашими даними, ця історія вже знаходиться на столах відповідальних осіб посольства США, Офісу Президента та Уряду.

Під час підготовки матеріалу ті самі знайомі трейдери запитали, чи не остерігаємось ми братися за цю тему. Чому? Бо власники терміналу мають «жорстку репутацію» в Одесі. Боятися — в ліс не ходити, тож всідайтесь зручніше — поїхали.

Підтримайте наші агромедіа

Будь-яка сума допоможе працювати на інформаційному аграрному фронті для вас

А почалося все з того, що...

На початку лютого два американських хедж-фонди Argentem Creek Partners (ACP) та Innovatus Capital Partners (Innovatus) оголосили про початок процедури банкрутства компанії «Олімпекс Купе Інтернейшнл». Це основний актив GNT Group в Україні, який належить відомим одеським бізнесменам Сергію Грозі та Володимиру Науменку.

Що до цього призвело? Наприкінці минулого року фонди майже синхронно випустили дві заяви. АСР у стриманому стилі заявив, що GNT не повертає $75 млн і натякнув на «корпоративне правопорушення» з боку власників. Innovatus був більш прямолінійним — заявив про шахрайство і навіть використання війни, як приводу для розкрадання коштів. 

Згодом кредитори звернулись до суду з позовом про банкрутство. На їхню думку, це єдиний спосіб «зберегти активи від розмивання та непрозорих дій ексвласників Сергія Грози та Володимира Науменка, які без відома кредиторів утилізували майно в заставі — майже 400 тис. т зерна та насіння соняшнику — вартістю приблизно $130 млн». 

Такі новини не на жарт потривожили зерновий ринок. «Олімпекс» знає «кожна собака в Одесі» та поза її межами. Оскільки до «зернового коридору» допущені лише три порти (Одеса, Чорноморськ і Південний), вибір експортних терміналів — невеликий, тож багато хто працював з «Олімпексом». 

Натомість американські фонди — маловідомі широкому аграрному бізнес-ком’юніті. Але насправді американці досить давно працюють в Україні. 

Хто такі Argentem Creek Partners та Innovatus

ACP спеціалізується на кредитуванні ринків, що розвиваються. Простими словами — ринків із підвищеним ризиком, до яких належить і Україна. У нас вони запам’яталися супроводом кількох гучних реструктуризацій публічних компаній. Зокрема, відомий ринку кейс агрохолдингу «Мрія». Також у їхньому портфоліо рестракти «Метінвесту» та «Інтерпайпа». 

Що ж до «Мрії», то з 2015 до 2018 року фонд керував реструктуризацією холдингу, який на той момент контролював 170 тис. га. Після того, як виявили шахрайство з боку власників агрохолдингу — родини Гут,— АСР працював, щоб «врятувати компанію». 

Innovatus більш відомий торговельним фінансуванням. У прес-релізі за 2020 рік на сайті ЄБА згадувалось, що фонд надав $10 млн передекспортного фінансування «групі компаній, що спеціалізується на виробництві та торгівлі зерновими й олійними культурами, тваринництві та виробництві цукру». За нашими даними, мова йде про «Агровісту». Пізніше аналогічний кредит фонд надав і Allseeds. 

На що пішли гроші

«Олімпекс Купе Інтернейшнл» із самого початку створювався як міжнародний проєкт. З 2009 року GNT Group будувала термінал у партнерстві з американською компанією CHS. При цьому кредити брали як українська, так і американська сторона. Зокрема, у 2017 році GNT Group взяла кредит ЄБРР у ​​розмірі $20 млн. 

Пізніше група стала повноправним власником зернового терміналу в Одесі — викупила частку CHS. Саме на викуп цієї частки та погашення боргу перед ЄБРР Грозі та Науменку знадобилися кредити ACP.

«Фактично всі ці кошти були спрямовані на погашення кредиту ЄБРР та викуп 26% частки CHS Europe S.a.r.l. у зерновому терміналі «Олімпекс Купе Інтернейшнл»», — підкреслюють у GNT Group.

«Кошти були використані для рефінансування групі позики ЄБРР та зміцнення її балансу», — підтвердили в АСР.

До чого тут CHS

Ми епізодично згадали CHS, але ця лінія потребує більше, ніж просто згадки. Отже, компанія інвестувала в «Олімпекс», а потім Гроза та Науменко позичили гроші, щоб викупити частку CHS. Навіщо?

Річ у тім, що з CHS теж не обійшлося без конфлікту. За умовами договору, американська компанія мала отримати привілейовані умови перевалки на терміналі, а ті умови, які фактично побачила, її не задовольнили. У компанії це розцінили як умисні дії, спрямовані на її витіснення з активу. Як і у випадку з американськими хедж-фондами, CHS звернулася у міжнародні суди — з $35 млн, вкладених у термінал, CHS через суд вдалось частину повернути.

Ринок про історію CHS та «Олімпекса» чудово знав. І тому, коли всі дізнались, що в терміналу та двох американських фондів з'явилися проблеми, мимоволі згадалось кучмівське «це ж було вже».

Водночас виникло питання до ACP та Innovatus: як вони оцінювали ризики роботи з «Олімпексом», маючи перед очима кейс CHS? У фондах кажуть, що лінію CHS вивчали. Але припускали, що це несистемна історія.

Перші проблеми

У GNT Group визнають, що з погашенням кредитів виникли проблеми. Спочатку очікувалося, що кредит буде короткостроковим — терміном на два роки. Начебто за цей час GNT планувала знайти партнера або довгострокові інвестиції у розвиток групи. Потім сталося російське вторгнення, і плани змінилися.

Але в АСР кажуть, що проблеми почалися ще до війни: GNT регулярно не сплачувала відсотків за кредитом. Ще до повномасштабного вторгнення росії ACP надала GNT відстрочку для погашення боргу. Остаточне погашення позики мало відбутися 5 грудня 2021 року, але грошей не дочекалися.

«Перед вторгненням GNT Group неодноразово стверджувала, що не в змозі сплачувати навіть відсотки за своїми боргами, оскільки їй потрібно підтримувати дуже значні запаси, щоб продовжувати працювати. Наприклад, наприкінці 2021 року GNT Group повідомила, що вона тримала лише $58 тис., а запаси та дебіторська заборгованість становили понад $160 млн», — кажуть в АСР. 

У компанії Грози та Науменка мають іншу версію: ми про все інформували кредиторів, а з АСР письмові переговори щодо реструктуризації та пролонгації термінів виплат велися включно до грудня 2022 року.

ACP наполягає, що це неправдива інформація. Американці підкреслюють, що в жовтні 2022 року відбулося засідання правління, на якому фонд заявив, що обговорюватиме відмову від права вимоги лише в тому випадку, якщо отримає інформацію про те, що сталося з товарно-матеріальними цінностями в першому півріччі і що застави в Дубаї були зареєстровані відповідно до умов угоди. 

«Ні того, ні іншого так і не було надано», — кажуть у фонді. 

Коли в грудні GNT звернулася до ACP для обговорення, американський фонд повторив ці вимоги. В ACP кажуть, що отримали пропозицію сісти за стіл переговорів вже після початку примусового стягнення. У серпні 2022 року ACP припинив переговори про відмову від вимог в очікуванні інформації від GNT. 

Фінансовий директор GNT Group Душан Деніч у відповіді на інформаційний запит Latifundist.com розповів, що в грудні 2022 року ці переговори тривали і кредитори запевняли їх в готовності до реструктуризації. 

«А вже за кілька днів ми дізналися, що кредитори незаконно провели збори «Олімпекс Купе Інтернейшнл», звільнили генерального директора підприємства та змінили юридичну адресу підприємства з Одеси на Львів», — пояснив він.

***Довідково. В АСР заявляють, що Деніч вже не має права представляти GNT. Справа в тому, що 14 лютого суд міста Сарін (кантон Фрайбург, Швейцарія) виніс рішення, яке підтверджує законність призначення директором GNT Trade DMCC (холдингова компанія для всіх українських активів групи GNT) Равена Бейкера. Мовляв, Деніч, який діяв у судах від імені GNT Trade DMCC, не має повноважень представляти групу.***

Чому Львів? В українських реаліях така перереєстрація викликає підозри. Регіональний керівник фонду Джон Паттон пояснив УНІАН, що це пов’язано з жорсткими вимогами щодо управління бізнес-ризиками. Фонд обрав Львів, оскільки це місто є одним із найбезпечніших в Україні. Мовляв, вони в цьому сенсі не унікальні — за рік сюди перереєструвалося та переїхало багато підприємств.

Але повернемось до перемовин. 

«Як зазначалося раніше, ми припинили переговори про відмову в серпні 2022 року, очікуючи інформації від GNT, яка так і не була надана. У грудні GNT перевела $80,5 млн із британської компанії групи, поки велись «переговори». Усі наші дії були законними та ґрунтувалися на угодах, підписаних усіма сторонами, включаючи документи згідно з українським, англійським та швейцарським законодавством», — каже ACP.

В АСР розповідають, що у листопаді та грудні GNT виплатила своїм афілійованим юрособам із рахунку в банку Barclays майже $41,6 млн. Ці юрособи включають:

• GNT Europe SA, якою номінально володіє Душан Деніч, а Гроза/Науменко є реальними власниками. Більша частина з $41,6 млн була перерахована GNT Europe SA;
• Olimpex Coupe;
• ТОВ «Ферко»;
• «Санолта»;
• «Приста Ойл»;
• GN Terminal Enterprises;
• ТОВ «Інзернокспорт»;
• «Відродження» (група Sunolta);
• «Металзюкрейн».

В GNT кажуть, що термінал пропонував кредиторам щомісяця виплачувати частину прибутку, який з'явився після запуску «зернового коридору», і навіть вів переговори про реструктуризацію. 

«У грудні 2022 року ми запропонували виплачувати кредиторам частину нашого щомісячного прибутку. По-друге, паралельно ми запропонували спільно та прозоро шукати інвестора чи покупця для нашого бізнесу чи його частини», — в інтерв’ю Цензору говорив Володимир Науменко. 

І додає, що компанія у грудні минулого року повернулася до пошуків стратегічних інвесторів. Начебто останніми контактами були Abu Dhabi Ports (ADQ) та Yas Holdings (Elite Agro). «Але раптові юридична та інформаційна атаки на нашу компанію з боку ACP ускладнили подальші переговори».

В ACP інша версія подій: «Така пропозиція була зроблена лише в текстовому повідомленні після того, як ми почали примусове виконання. Досі не було надано жодної інформації про те, що сталося із запасами. Власне, як і жодної фінансової інформації про поточну діяльність. Абсолютно нічого».

Реструктуризуйте, у чому проблема?

ACP — відомі спеціалісти в реструктуризації. То чому фонд не пішов на рестракт боргів GNT? Адже через війну та пов'язані з нею ризики кредитори пішли назустріч багатьом українським публічим компаніям, наприклад, «Кернелу» та МХП.

ACP підкреслює: «На відміну від GNT, усі вищезазначені компанії продовжують надавати своїм кредиторам достовірну інформацію про те, як працює їхній бізнес».

Претензії фондів не обмежуються простроченням платежів — вони одночасно звинувачують Грозу й Науменка в шахрайстві.

У чому воно полягає? Кредитори говорять, що власники одеського терміналу не надали «чіткої інформації про збитки, пов'язані з ліквідацією товарних запасів». І зробили це без погодження з кредиторами.

Простими словами, на «Олімпексі» знаходилися багатомільйонні запаси зерна, значна частина яких була в заставі Innovatus. ACP, своєю чергою, має іпотеку та заставу активів/нерухомості. Після вторгнення 24 лютого GNT заявила, що не мала доступу до терміналу в перші місяці війни, продукція зіпсувалась і її довелось утилізувати. 

Американці впевнені, що їх водять за носа. І додають, що версії про псування запасів і необхідність їх ліквідації постійно змінювалися.

«Жодних документів, що підтверджують відчуження запасів, GNT Group досі не надала, незважаючи на численні запити. Схоже, що вона могла використати війну в Україні, як привід для списання запасів (зерна та насіння соняшнику) на понад $130 млн», — наполягають у ACP.

Інше твердження — розслідування фондів показало, що деякі компанії GNT Group та компанії, які належать Грозі та Науменку, активно торгували протягом місяців, коли кредиторам повідомили про припинення торгівлі. 

Але повернемося до «втрат зерна». Окремої згадки заслуговує історія з Innovatus.

Зерно як протиріччя

GNT і Innovatus уклали угоду на 2021 рік — $20 млн застави зерна в розмірі подвійного покриття та корпоративні права групи на рівних умовах з ACP.

Конфліктна ситуація виникла через те, що група GNT розпорядилася заставленим зерном без погодження з фондом.

На старті конфлікту у GNT це пояснювали тим, що від початку повномасштабного російського вторгнення не мали доступу на територію терміналу. Отримали його начебто лише в травні 2022 року. Відкривши силоси, побачили, що зерно почало псуватися, тому й утилізували його.

На запит Latifundist.com компанія каже, що все ж мала доступ, але обмежений. «Це були ячмінь, пшениця, кукурудза. Зберігання відбувалося відповідно до всіх стандартів. Вони зберігались у силосах. Але був один дуже важливий фактор — комендантська година. Через неї не було можливості забезпечити нормальний режим ротації та аерації. Підкреслю, ми завжди мали доступ до терміналу, але вкрай обмежений у перші місяці війни», — відповіли в компанії. 

Оператори Одеського морського порту, яких ми опитали, стверджують, що доступ до своїх терміналів отримали вже в перші місяці російського вторгнення. Крім того, деякі з них відмітили, що ситуація із зерном не типова — зазвичай так швидко (2,5 місяці) воно не псується. Хоча варто визнати, що технології зберігання на терміналах орієнтовані на швидкий оборот зерна. На відміну від тих же лінійних елеваторів, які націлені на тривале зберігання. 

«У нас був доступ. Звісно, робота йшла не як у мирний час. Але працівники приходили на термінал, проводили всі операції із зерном», — каже працівник одного з терміналів в Одеському порту. 

Хто ще бачив зіпсоване зерно

У компанії Грози й Науменка наголошують, що псування зерна задокументовано за результатами незалежної перевірки, проведеної міжнародною інспекційно-сертифікаційною компанією Bureau Veritas.

Своєю чергою Innovatus наголошує, що в будь-якому випадку позичальник мав узгоджувати свої дії із кредитором. Крім того, кредитори запевняють, що насправді Bureau Veritas перевірила лише 15% зерна, що зберігалося. У звіті Bureau Veritas нічого не говорилося про кукурудзу, якої було найбільше. 

«Так, ми бачили звіт Bureau Veritas. Там зазначено, що пшениця і ячмінь мають неприємний запах, зерна проросли. Об’єктивну відповідь щодо стану заставного майна можна було б отримати лише за умови його перевірки призначеними нами інспекторами», — наголошує Innovatus.

Ще одна ключова вимога кредитора — відмова від пропозицій продати зерно в рахунок погашення боргових зобов’язань.

У фонді уточнюють, що термінал не допустив цих інспекторів до повної перевірки. Їм надавали лише документи, а подивитись на саме зерно термінал не дозволяв. 

Innovatus взагалі вважає, що вже в січні 2022 року, тобто за місяць до вторгнення, зерна на «Олімпексі» не було.

Ана Паула Фірмато

керуюча директорка Innovatus

«У GNT Group неодноразово відмовляли нам у проханні продати закладене майно (зернові та насіння соняшнику) ще до 24 лютого 2022 року. Зокрема, у січні 2022 року ми доклали багато зусиль, щоб знайти покупців на зерно, але вони відмовилися його продавати. Враження таке, що зерна на той час вже не було».

А чи було зерно?

Що на це відповідають у GNT? Кажуть, що з моменту запуску «зернового коридору» не отримували запитів на відвідування терміналу інспекторами від Innovatus. 

Однак кредитори стверджують, що GNT відмовила інспекторам компанії «ПроКонтрол» у доступі до перевірки зерна аж до початку виконавчих дій.

Крім того, на початку червня 2022 року Innovatus найняв компанію SGS для проведення перевірок товарів на терміналі «Олімпекс». Однак GNT не дозволила сюрвейерам увійти до приміщень і здійснити перевірку.

У GNT кажуть, що в серпні замінили пошкоджене зерно та заповнили склади терміналу. 

«З початком роботи «зернового коридору» ми замінили зіпсоване зерно на нові партії зернових. З того часу обсяги зерна стали достатніми для розрахунку за борговими зобов'язаннями, про що й були повідомлені кредитори», — акцентують у GNT.

Американці відповідають: «Ми вимагали пояснення щодо відсутності зерна, як умови для відновлення переговорів про реструктуризацію. А оскільки його не отримали, довелося звертатися до суду».

В ACP обурюються і тим, що від GNT чули зовсім інші слова. Мовляв, компанія Грози й Науменка заявила, що «нове зерно їм не належить». Додають, що цей факт задокументовано в листуванні. 

«Якщо те, що говорить GNT, правда, ніщо не повинно заважати їм розрахуватися за своїми зобов'язаннями зараз», — кажуть в АСР. 

Мета — корпоративний контроль

У фазі активного протистояння сторони конфлікту перебувають уже три місяці. При цьому спочатку кредитори заявили про дві цілі: примусове стягнення боргів та отримання «корпоративного контролю над зерновим терміналом в Одесі, яким керує GNT Group».

Американські фонди одночасно ініціювали процедуру претендування на майно GNT у чотирьох країнах: Україні, Кіпрі, Швейцарії та ОАЕ, — де розташовані структури GNT Group.

Саме в рамках неї у січні 2023 року Високий суд Англії ухвалив рішення, що наробило в Україні багато галасу, — про всесвітнє заморожування активів Володимира Науменка та Сергія Грози. 

Що ж до прагнення американських компаній отримати контроль над одеським терміналом, формальних причин для цього дві.

Насамперед це найбільший об'єкт застави за кредитним договором із GNT. Договір застави сторони підписали наприкінці 2020 року. За його умовами GNT Group передала в заставу американській компанії 100% статутного фонду «Олімпекс Купе Інтернейшнл» вартістю $176,6 млн — на момент укладення угоди, це майже в 2,4 рази більше, ніж сума кредиту. 

І на цьому, до речі, у GNT Group зараз акцентують увагу. За їхніми словами, після відкриття зернового коридору «компанія стала потенційно привабливою для інвесторів, які вирішили не просто повернути свої кредитні кошти, а й заробити на продажі ліквідного бізнесу». 

«З початком роботи«зернового коридору» у GNT Group виникли стабільні перспективи погашення боргу, Одеський порт став одним із небагатьох працездатних українських портів. І це явно розуміли в ACP», — говорив в інтерв’ю Цензору Сергій Гроза. 

Ми не могли не поцікавитися в компанії, у скільки оцінюють термінал. GNT відповіла, що це приблизно $350 млн. На що кредитори відповідають, що фактичних даних про це немає. «Сьогодні фінансова інформація про діяльність компанії відсутня».

Вихід із групи

Кредитори заявляють, що корпоративний контроль над терміналом потрібен, щоб не допустити його переоформлення на третіх осіб. Для цього є побоювання?

Фонди переконують, що цей процес вже відбувається. На підтвердження розповідають, що власники GNT «не розкривають деталей виведення суттєвої частини об‘єктів» терміналу з іпотеки. А саме, що банк «Південний», у якого в заставі була частина майна терміналу, 13 лютого уклав договір продажу «на користь юрособи, яку на ринку асоціюють з підконтрольною Науменку та Грозі, — групі Sunolta». 

«Показово, GNT стверджує, що їхній термінал коштує $350 млн, але продає половину терміналу Sunolta лише за $3,6 млн», — іронізують в АСР.

Щоб перевірити цю інформацію, ми запросили витяги з держреєстрів. Як виявилося, банк «Південний», дійсно, є іпотекодержателем за договором іпотеки, який був укладений ще в 2020 році. Іпотекодавцем за цим договором є «Олімпекс Купе Інтернейшнл». Об’єкти іпотеки — майно зернового терміналу вартістю 158,7 млн грн. За умовами договору зобов’язання перед банком складає $18,5 млн, а виконане воно має бути до 31.07.2024 року.

За словами кредиторів, Гроза та Науменко позичили ці гроші в банку «Південний» через компанії, які вони контролюють за межами групи GNT, зокрема «Ферко» і Vtormetexport. 

«Але вони використовували активи групи GNT для забезпечення цієї позики», — додають в АСР. 

Водночас на сьогодні власником речових прав на майно терміналу вартістю 158,7 млн грн — переважно це силоси та галереї — є вже компанія «Санолта Корм». Згідно з реєстром, у неї єдиний власник — Сергій Федоров, а основний вид діяльності — оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Тобто формально «Санолта Корм» відношення до GNT Group не має.

Але в ACP переконують, що у пов‘язаності «Санолти» з Грозою та Науменком немає сумнівів. На підтвердження наводять історію, що в серпні 2022 року GNT Group повідомила ACP про продаж 63 тис. т насіння соняшнику з власних запасів з величезним збитком у розмірі — $41,5 млн. Сталося це ще в травні. Причиною стало начебто псування цих запасів. 

«Звертаємо увагу, що група GNT не надала жодних підтверджувальних документів щодо начебто псування запасів насіння соняшнику. Як виявилося, майже всі запаси насіння соняшнику, власником яких була група GNT, зберігались на складах компаній Sunolta Group. Зокрема, 50 тис. т насіння соняшнику зберігались на лінійному елеваторі ТОВ «Відродження» (група «Санолта») у місті Голованівську Кіровоградської області, який раніше належав фірмі «Ферко», підконтрольній Володимиру Науменку. Хто купив всі ці величезні запаси насіння соняшнику за настільки низькою ціною? Sunolta Group. Ця інформація підтверджується кореспонденцією між ACP та Душаном Денічом», — додають у фонді. 

Також АСР наводить цікавий факт: максимальна ємність зберігання елеватора «Відродження» становить 50 тис. т. Тобто він був повністю завантажений виключно насінням соняшнику, що належить GNT Group. За загальнодоступними даними, у 2017 році на території «Відродження» було запущено завод із переробки соняшникової олії. Потужності підприємства дозволяють переробляти до 700 т сировини на добу.

«Дуже ймовірно, що насіння соняшнику, яке нібито «зіпсувалося», на цьому заводі переробляли на олію, а потім продавали за ринковою вартістю», — припускають у фонді.

У відкритих джерелах є пряма згадка про те, що власником елеватора «Відродження» є ТОВ «Ферко» — одна з основних торгових компаній, яку контролюють Гроза та Науменко.

GNT Group неодноразово переконувала, мовляв, не проводила жодних торговельних операцій принаймні з квітня до червня 2022 року, кажуть в АСР.

«Однак дані, отримані в рамках кримінального розслідування, свідчать, що ТОВ «Ферко» активно торгувала з квітня до червня 2022 року та експортувала соняшникову олію, насіння соняшнику та шроту на мільйони доларів США, у тому числі компаніям Sunolta Group», — підкреслюють кредитори. 

Правові реалії: позови, позови, позови

На сьогодні у рамках конфлікту між GNT Group та американськими кредиторами в українських судах розглядається цілий стос справ. До процесу залучено дві гілки системи правосуддя: господарські та адміністративні суди. 

У загальнодоступному судовому реєстрі нам не вдалося знайти інформацію про кримінальні провадження щодо Одеського терміналу. Але це може свідчити про те, що справа про зникнення закладеного зерна, яка, як стверджують в Innovatus, вже ініційована, просто ще не дійшла до суду. Водночас Innovatus наголошує, що в держреєстрі є відомості про арешт корпоративних прав компаній GNT Group, накладений у рамках кримінальної справи.

Але це все деталі. Щоб не занурюватися з головою в юридичні тонкощі, окреслимо лише основні напрями баталій, які ведуть учасники конфлікту в судах України.

Насамперед це те саме «всесвітнє заморожування» активів власників GNT, про яке наголосили кредитори. Madison Pacific Тгust Limited, як їхній представник, звернувся до Господарського суду Львівської області із заявами про накладання арештів на статутні капітали трьох українських компаній GNT Group. 

Суд ці заяви задовольнив, оскільки фактично це формальна процедура — наявність заборгованості перед кредиторами не заперечує і сама GNT. Головне в цій лінії — арешт статутного капіталу «Олімпекс Купе Інтернейшнл», тобто найбільшої структури групи в Україні. 

Позови щодо реального стягування майна GNT Group кредиторам поки в процесі. Простіше кажучи, є вірогідність, що спір затягнеться надовго. 

GNT Group намагається не допустити переходу своїх українських компаній під управління кредиторів. Група звернулася до кіпрського суду із заявою про заборону проведення будь-яких реєстраційних дій щодо українських компаній GNT, і суд задовольнив її. В АСР нам це підтвердили, але уточнили, що надалі суд відмовиться залучати їхніх представників до розгляду справи. Кредитори це розцінюють як фактичну заборону зміни призначеного ними директора.

Оскаржили в судах своє звільнення і зміщені керівники українських компаній групи. Крім того, вони намагаються досягти визнання недійсними і рішення про «переїзд» офісів до Львова. Поки безуспішно. Щоправда, і тут «швидкої гри» не виходить. За деякими заявами вже відкрито апеляційне провадження, за деякими — розгляд призначений на березень.

Гроза та Науменко змогли повернути директора «Олімпексу» — незважаючи на наявні судові заборони, уточнюють у фондах. Більш детально АСР про це розповідали тут. 

У якому режимі працює «Олімпекс»

За нашими даними, частина квотодержавців та тлі скандалу почала розривати відносини з терміналом. 

«Ні, це не так. Ситуація, що склалася, дійсно, змушує «нервувати» деяких наших партнерів та контрагентів, але від початку роботи «зернового коридору» ми продовжуємо співпрацю з усіма компаніями, які вирішили скористатися нашими послугами після розблокування одеських морських портів», — заперечили нам у GNT. 

Кредитори повторюють, що не володіють інформацією про поточні доходи GNT Group. Але при цьому вважають, що постійний акцент на участі в «зерновому коридорі» є спекуляцією, оскільки «за даними АМПУ, реальне завантаження Одеського морського порту на сьогодні становить менше 50%».

Хочеться вірити, що вирішення конфлікту стане візитною карткою України після перемоги. Те, що це питання лежить на столі в Офісі Президента Володимира Зеленського та посольстві США, дає надію на більш гармонійне вирішення конфлікту. Однак є застереження. «Скоріше спалять, ніж віддадуть», — кажуть наші співрозмовники з оточення Грози та Науменка.

Зараз у країні вистачає пожеж. Тому залишається сподіватися на цивілізоване вирішення конфлікту.

Костянтин Ткаченко, Валентин Хорошун, Latifundist.com