Як отримати відшкодування ПДВ у повному розмірі. Поради юриста
З початку повномасштабного вторгнення рф на територію України та по сьогодення майже на всі перевірки податківців накладено мораторій, крім деяких окремих режимів оподаткування, адміністрування яких вимагає більш пильної уваги. Одним з таких режимів оподаткування є нарахування та сплата податку на додану вартість (ПДВ) , за яким перевірки все таки можливі.
Мова в цій статті піде не про сам процес нарахування та справляння ПДВ, а підхід податківців до документальних перевірок від’ємного значення ПДВ, заявленого до бюджетного відшкодування. А також найрозповсюдженіші підстави зменшення суми від’ємного значення ПДВ, тобто зменшення розміру ПДВ, який підлягає відшкодуванню.
З численної судової практики довоєнних років прослідковується, що найрозповсюдженішою підставою, за якою податківці зменшували суму від’ємного значення ПДВ, була неможливість встановлення джерел походження товару, за операціями з яким сформовано від’ємне значення ПДВ.
Така позиція була обумовлена тим, що податківці, аналізуючи податкову інформацію щодо постачальників контрагентів по ланцюгу, начебто, встановлювали відсутність у виробників товару трудових та матеріальних ресурсів (наприклад, достатньої кількості земельних ділянок), для виробництва необхідної кількості товарів, у кейсах наших клієнтів це здебільшого сільськогосподарська продукція.
При цьому висновки податківців базувались виключно на інформації з інформаційно-аналітичних баз даних ДПС, що відповідно до устояної практики Верховного Суду (наприклад, постанови від 27.03.2018 року у справі №816/809/17, від 18.12.2019 року у справі №825/3891/14, від 22.11.2019 року у справі №817/2887/14, від 04.06.2020 року у справі№340/422/19 та від 26.05.2021 року у справі №380/2404/20), не може буди єдиним доказом нереальності здійснених господарських операцій, оскільки такі висновки не ґрунтуються на безпосередньому аналізі первинних документів платників податків.
У деяких кейсах податківці, намагаючись довести безтоварність операцій, здійснювали розрахунки необхідної кількості земельних ділянок, використовуючи показники середньої врожайності по тій чи іншій області взятої з приватних сайтів. Це отримало негативний відгук у судах, оскільки такі розрахунки є необґрунтованими у зв’язку з тим, що:
- по-перше, не враховують методи оброблення земель, наявність зрошення земель, використання гібридів та елітних сортів зернових культур та інші фактори, що суттєво впливає на показники урожайності навіть в одній області,
- по друге — це інформація з недержавних сайтів, яка за своїми властивостями не здатна підтвердити достовірність розрахунків податківців та не відповідає вимогам ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (постанова Верховного Суду від 12.10.2020 року у справі № 815/7529/16).
Більше того, ланцюг постачання зернових зазвичай включає в себе зберігання товару на елеваторах, які відповідно видають поклажодавцям складські документи та вносять їх в реєстр складських документів. Це завжди виступало додатковим вагомим доказом реального існування експортованого товару.
Окремо звертаємо увагу, що в одному з наших кейсів податківці свою позицію про безтоварність операцій обґрунтовували тим, що платник податків не надав документів, передбачених договором перевалки товарів в порту, зокрема, складських квитанцій.
Хоча за умовами договору є дві схеми перевалки товарів: транспорт — склад — судно або транспорт — судно. Перевалка товарів за схемою транспорт — судно звісно не передбачає послуг зберігання, і відповідно видачу складських документів. При цьому єдиним способом доведення саме такого варіанту перевалки є виключно дати завезення товару та навантаження судна, які є максимально близькими.
Однак на практиці деякі порти в свої договори перевалки включають пункт про видачу складських документів, хоча при цьому фактично їх не видають навіть при прийнятті товару на зберігання для накопичення партії. Тому у суддів логічно буде виникати питання чи був товар, якщо він згідно документів зберігався, а складські документи не видавались всупереч положень договору.
Так само виникають складності з доведенням передачі товару безпосередньо в порт. Підтвердженням цього факту в кращому випадку є виключно реєстри ввезеного автотранспорту, які не містять детальних даних про товар, наприклад клас та якість, що також ускладнює доведення відповідного факту завезення товару.
У сьогоденні податківці, маючи незадовільну судову практику, вирішили змінити підхід до визнання операцій платників податків безтоварними.
Дедалі частіше податківці крім дослідження обставини походження (виробництва) товарів, який був придбаний платниками податків, ретельно перевіряють операції з перевезення такого товару в рамках операцій поставки.
Так з численних актів податкових перевірок наших клієнтів вбачається, що під приціл податківців потрапили перш за все товарно-транспортні накладні, а саме їх оформлення у відповідності до вимог законодавства, зокрема Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363.
У одному з кейсів, наприклад, підставою для визнання безтоварності господарських операцій послугувала обставина того, що в досліджених товарно-транспортних накладних не було зазначено інформації про час навантаження та розвантаження товару та списку товаросупровідних документів.
Своєю чергою суд, який став на бік платника податків зауважив, що товарно-транспортні накладні, форми яких використовував платник податків містять всю необхідну інформацію з дослідження якої можна чітко встановити
- дату і місце його складання,
- найменування (прізвище, ім’я, по батькові) перевізника та/або експедитора,
- замовника,
- вантажовідправника,
- вантажоодержувача,
- найменування та кількість вантажу,
- його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж,
- автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер),
- причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер),
- пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси,
- посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника,
- вантажоодержувача,
- водія та/або експедитора, що відповідає вимогам Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363.
При цьому суд встановив, що зазначені вище Правила не вважають інформацію про час навантаження та розвантаження товару та про товаросупровідні документи обов’язковою.
Ще в одній нашій справі податківці, знову ж таки, використовуючи виключно інформацію з баз даних податкової служби, не змогли встановити надання послуг (виконання робіт) власниками транспортних засобів постачальникам контрагентів по ланцюгу постачання, що не може бути доказом безтоварності господарських операцій, про що неодноразово зазначав Верховний Суд, наприклад, в постановах від 24.03.2020 року у справі № 814/1781/15.
Зважаючи на той факт, що податкова може досліджувати без проведення перевірки господарські операції виключно за зареєстрованими податковими накладними, скоріш за все мова йде про здійснення перевезення контрагентом, який не є платником ПДВ, тому фіскали просто не бачили зареєстрованих накладних і зробили висновок, що перевезення не було.
Окремо зазначимо, що маємо кейс, за яким податкова зупинила реєстрацію податкової накладної за поставлений фермером товар через те, що ФОП, який здійснював його доставку за умовами поставки до порту не був платником ПДВ, а відповідно податківці цієї операції також не змогли підтвердити за своїми даними.
Більш того, у постановах Верховного Суду від 13.07.2021р. у справі № 808/78/15 та від 06.08.2021р. у справі № 640/18984/18 викладена позиція, що товарно-транспортна-накладна та подорожній лист, взагалі не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу ТМЦ.
Незмінною є позиція податківців про недотримання платником податків «принципу належної обачності» при виборі контрагента, який ось уже кілька років (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.05.2021р. у справі № 826/16627/18) не дає спокою податківцям.
Так, задля доведення умислу, який полягає в обізнаності платника податків про порушення контрагентами та їх постачальниками податкової дисципліни, податківці в рамках податкових перевірках надсилають запити до платника, операції якого перевіряються, з приводу надання інформації про проведення попереднього комплайєнсу контрагентів. Звертаємо увагу, що перевірка податківцями такої інформації жодним чином не відповідає функціям покладеним на податкову служби та є фактичним втручанням в бізнес-процеси платників податків.
Таким чином, як і раніше рекомендуємо платникам податків ретельно підходити до збору документів на підтвердження товарності господарських операцій. А саме збирати якомога більше документів, які стосуються як господарської операції, так і супутніх операцій (наприклад, перевезення, зберігання, перевалка тощо), перевіряти документи на їх відповідність вимогам законодавства, мати документи щодо походження (виробництва) товарів та документи про їх подальший експорт, а також можливо матиме зміст змінити порядок обміну документами з портами та внесення певних змін в договори перевалки. Тобто чим більше належно оформлених документів будуть надані податківцям під час перевірки, тим більше шанс отримати позитивне рішення в суді.
