Куплю українське насіння соняшнику, пшениці, кукурудзи, або Як вивести український насіннєвий бізнес на ринок ЄС?
Джерело фото: Latifundist.com
Для України продаж агропродукції за кордон — левова частка національного експорту: у 2023 році його обсяг склав $21,8 млрд із загальної суми експорту $36 млрд. Зважаючи на це, розвиток виробництва насіння набуває стратегічної ваги. Що наразі відбувається у цій галузі й чого чекати у найближчі роки?
Насінництво в Україні сьогодні
Українські агровиробники все ще мають високу потребу в іноземному насінні — у 2023 році частка імпорту становила близько третини, однак за деякими культурами (соняшник, ріпак) — 80-90%.
Сам факт імпортозалежності до певної міри зв'язує руки фермерам. До того ж іноземне насіння коштує дорожче, що автоматично знижує рентабельність майбутнього врожаю.
Тож розвиток насінництва дасть можливість створення повного циклу рослинництва, що зробить агробізнес більш прибутковим. Вагома перевага використання власного насіннєвого матеріалу в тому, що він (вітчизняної чи то іноземної селекції) адаптований до місцевих умов та ґрунтів, а значить, гарантовано дасть вищий урожай.
Крім того, виробництво якісного насіння у великих об'ємах — це ще одна стаття експортних надходжень в державний бюджет.
На сьогодні частка імпортованого насіння у структурі насіннєвих посівів по ряду культур значна, зокрема соняшника — близько 60-70% (понад 20 тис. т щороку), кукурудзи — до 30% (близько 35 тис. т).
Найближчими роками навряд чи вдасться імпортне насіння повністю замінити своїм по деяких ключових для України культурах. Наприклад, озимий та ярий ріпак, соняшник, насіння овочевих.
Водночас, Україна розглядається світовими інвесторами як перспективний виробник насіння. Попри війну іноземні компанії продовжують інвестувати у виробничі потужності з вирощування насіння на території України. Суттєвими аргументами на користь України є наявність кваліфікованих кадрів, фактор економії, зручне географічне розташування та доступність до кількох кліматичних зон, сприятливих для великої кількості різних видів насіння.
Те, що наша країна має значний потенціал на глобальному насіннєвому ринку, підтверджує позитивний тренд за підсумками 2023 року: вітчизняним виробникам вдалося експортувати насіння на $119,5 млн, що у 1,5 раза більше, ніж у попередньому році. Цьому сприяло нарощування виробництва низкою насіннєвих заводів в Україні, а також визнання у 2020 році Європарламентом української системи сертифікації насіння такою, що відповідає вимогам ЄС.
Ключові гравці насіннєвого ринку України серед критично необхідних змін, які сприятимуть його розвитку, називають такі:
- упорядкування законодавчої бази, що буде чітко та прозоро регулювати діяльність учасників галузі;
- впровадження зрозумілого механізму боротьби з фальсифікацією та підробками;
- врегульованість питання оплати royalty селекційних платежів;
- підвищення рівня вітчизняної селекції (доведення українського насіння до рівня світових стандартів) та тісніша її співпраця з заводами-виробниками;
- підвищення частки використання кондиційного сертифікованого насіння українськими аграріями (в Україні вона не перевищує 5-8%, тоді як в Європі — в середньому 50%);
- розвиток інноваційної інфраструктури та технологічного устаткування для виробничих потужностей тощо.
Про значну потенційну місткість ринку насіння в Україні свідчить різниця в тенденціях вітчизняних та європейських показників.
Порівняння площ під насінням в Україні та Європі
Україна у 2023 році насінням засіяла 99,86 тис. га. Натомість урожай сільськогосподарських культур був зібраний з 10,98 млн га, його загальна кількість становила 59,77 млн т. Площа полів, засіяних культурами, майже у 110 разів перевищує площу земель, засіяну насінням.
В таблиці нижче — показники площ під насінням у європейських країнах.
Логічно серед лідерів за насіннєвими площами бачимо саме ті країни, що є традиційними лідерами та за виробництвом, і за посівами агрокультур. За підсумками 2023 року лідерами по загальних посівах агрокультур у Європі стали:
- Франція — найбільше вирощує пшениці та ячменю;
- Німеччина — виробляє чималі обсяги пшениці, ячменю, кукурудзи, картоплі;
- Польща — є вагомим виробником зернових, картоплі та яблук;
- Іспанія — відома своїм виробництвом овочів, фруктів та оливкової олії.
Це не випадковість, адже успіхи рослинництва базуються значною мірою на забезпеченості власним насінням. Більше сієш власного насіння — більше сієш агрокультур — більше отримуєш врожаїв.
Якщо це співвідношення не витримується, то, вочевидь, країна або експортує значну кількість насіння (як Італія та Данія), або ж навпаки — користується переважно імпортним насінням (як Польща).
А що ж з Україною?
Україна — у переліку найбільших постачальників агропродукції до Європейського Союзу у 2023 році, посідаючи третє місце серед експортерів. І водночас у рейтингу виробництва насіння наша країна посідає лише дев’яте місце. Тобто сьогодні українські аграрії серед тих, хто переважно сіє імпортне насіння, що значною мірою формує і майбутні врожаї, і місце серед європейського агроринку. Адже дані про виробництво насіння — це саме та ключова інформація, на яку можна і потрібно спиратися для прогнозування майбутніх площ під агрокультурами та обсягів урожаю.
Спробуємо розібратися детальніше на прикладах найбільш знакових агрокультур.
Про пшеницю
Однією з головних продовольчих культур в Україні є пшениця. З часу набуття незалежності до повномасштабного вторгнення виробництво цієї культури у нас в країні зросло у 2,5 рази — із 35,5 млн до понад 85 млн тонн. У 2023 році українські аграрії зібрали 22,5 млн тонн пшениці.
На зменшення виробництва цієї зернової в Україні вплинули кілька факторів: зниження закупівельних цін, непридатність або недоступність частини українських полів для посівів через повномасштабне вторгнення, блокування росією морських портів і, як наслідок, — значне ускладнення експорту.
Площі посівів насіння пшениці в Україні за 2023 рік становили близько 32,1 тис. га. Натомість сама культура була засіяна на площі 4,1 млн га. Тож Україна займає лідерські позиції з вирощування пшениці в Європі, однак з вирощування насіння пшениці ми перебуваємо лише на 11-му місці серед європейських країн.
Українські аграрії засівають свої поля здебільшого іноземним насінням пшениці, а вирощене зерно вимушені продавати дешево. За таких обставин економічно ефективніше господарствам самим вирощувати насіння пшениці й засівати ним свої ж поля. Або ж купувати українське насіння у своїх колег, які спеціалізуються на виробництві насіння. В обох випадках залежність від імпорту зменшиться.
Про кукурудзу
Кукурудза хоч і «проблемна», але продовжує втримуватися серед лідерів українського експорту. У 2023 році аграрії зібрали 32,8 млн тонн цієї культури. Окрім продажу за кордон, вона має попит і на внутрішньому ринку, зокрема як корм для тварин, як сировина для виробництва крупи, борошна, крохмалю, етилового спирту, декстрину, пива, глюкози, цукру тощо.
Наша країна з вирощування насіння кукурудзи посідає 2 місце в рейтингу європейських виробників, а по вирощуванню самої культури — абсолютний лідер регіону.
Франція більше за нас вирощує насіння кукурудзи, але саму культуру їхні аграрії вирощують менше. Співвідношення цифр показує, що з насінням кукурудзи в Україні справи кращі, ніж з пшеницею. Водночас можливості для збільшення обсягів вирощування насіння кукурудзи в України існують, адже запит є як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Про соняшник
Сучасний ринок демонструє тенденцію до значного зростання попиту на соняшникову олію. Саме на цю культуру ціни ростуть швидше, ніж на інші види агропродукції. Крім харчової користі соняшника, з його макухи роблять корм для худоби, а стебла є сировиною для паперової промисловості.
За 2023 рік Україна в європейському рейтингу з вирощування насіння соняшника посіла 2 місце. Однак за показником виробництва самого соняшнику ми тримаємо першу позицію в Європі.
Ситуація з соняшником подібна до ситуації з кукурудзою: Україна вирощує найбільший обсяг культури в регіоні, проте насінням не забезпечує навіть себе, не кажучи вже про експорт. Тобто наша економіка залишається імпортозалежною від насіння інших країн. Однак, беручи до уваги стабільно великі площі під цією олійною, економічно доцільно буде вирощувати й насіння для таких вітчизняних масивів.
Додатковим стимулом може бути той факт, що у 2023 році росія була абсолютним лідером з вирощування насіння соняшнику, якого у 2023 році вони засіяли на площі 104,7 тис. га. Тобто в перспективі Україна може замінити у цьому списку росію, на яку накладені санкції. Все ж краще, щоб європейські виробники купляли насіння у нас, ніж у нашого ворога.
Про ріпак
Про ріпак можна почути доволі суперечливі думки навіть від досвідчених фермерів. Для когось він «золоте теля», дехто наполягає, що він виснажує землю, тож захоплюватись не варто, а багато хто наводить наукові дані про покращення структури ґрунту та фітосанітарний стан поля після посівів ріпаку.
Сучасний тренд на заміщення соняшникової олії ріпаковою стає все більш популярним, адже остання значно дешевша. На додачу, ріпак — поживний та недорогий корм для тварин. Через зростаючий тренд на стале виробництво та альтернативні енергоносії все більше країн Європи переводять свої електростанції на біопаливо, що виготовляється з ріпакової олії.
Площі посівів насіння ріпаку в Україні у 2023 році сягали близько 289 га — це 11-те місце серед європейських держав, що вирощують насіння цієї олійної. Натомість площі самого ріпаку в Україні сягнули 1,1 млн га. Виходить, що ми знову серед лідерів по площах культури, але в аутсайдерах з вирощування насіння.
Тенденція по ріпаку схожа з попередніми культурами. Вітчизняні аграрії змушені купувати імпортне насіння, щоб засівати свої поля, а потім експортувати продукт за кордон. Потенційна можливість для України розвинути цей напрямок знаходиться прямо по сусідству: росія у 2023 році стала абсолютним лідером з вирощування насіння ріпаку, якого вони засіяли на площі 68,5 тис. га, а враховуючи введені європейські санкції проти росії, Україна може замінити її на глобальному ринку насіння ріпаку.
Про сою
Попит на білкові культури, зокрема сою, у світі зростає з кожним роком. Тож цілком зрозуміла така швидка переорієнтація вітчизняних аграріїв на збільшення площ під соєю. До того ж вона відносно легка у вирощуванні, чудова попередниця та наступниця для більшості популярних зернових в Україні завдяки здатності насичувати ґрунт азотом, соя вимагає менших затрат на сушіння, доволі легко зберігається й транспортується.
Згідно зі статистичними даними, Україна посіла 2 місце серед європейських країн за показником вирощування насіння сої. За виробництвом даної культури — ми також у топі країн регіону.
І знову картина на українському ринку схожа з іншими ключовими агрокультурами: ми більше імпортуємо насіння, щоб виростити у себе культуру і знову ж продати її за кордон. Чи є куди рости? Так, дивимось на найближчі можливості: ми можемо відкусити ринок у підсанкційної росії, що у 2023 році засіяли насінням сої 662,3 тис. га.
Висновки
Після огляду ситуації з насінництвом у Європі та позиції України на цьому ринку, можна зробити ряд висновків:
- Україна має величезний потенціал для розвитку галузі насінництва, який наразі доволі кволо реалізується;
- навіть не дивлячись на широкомасштабну війну, європейські компанії готові інвестувати в цю галузь в Україні, адже вважають нашу країну найпривабливішою в регіоні для насіннєвого бізнесу. В нашій країні є відповідні практики та висококваліфіковані фахівці, географічне положення сприяє виробництву широкого асортименту насіння для вирощування у різних природно-кліматичних зонах;
- вирощування власного насіння забезпечить повний цикл виробництва агропродукції, що ліквідує імпортозалежність та підвищить рентабельність бізнесів;
- використання насіння, що розроблене та вирощене з урахуванням локальних особливостей, гарантуватиме вищий врожай, а значить — і прибутковість підприємства;
- розвиток українського насінництва та приведення сортів та гібридів до європейських стандартів відкриє значно більші експортні перспективи для нашої економіки;
- Україна має високі шанси «відкусити» ринок насінництва у росії, яка потрапила під санкції Євросоюзу.
Отже, працювати є багато над чим.
Щоб сприяти розвитку насінництва в Україні, учасники ринку мають ще більше консолідувати свої зусилля, брати активну участь у розробці нормативно-правової бази, а також у переговорах щодо вирішення конфліктних ситуацій та налагодження міжнародної співпраці у сфері насінництва.
Сюзанна Григоренко, виконавча директорка «Насіннєвої асоціації України»
