Сергій Кролевець: чому не виїхав за кордон під час війни, інвестує у виробництво та трейдерський напрямок
Джерело фото: Latifundist.com
Поки йде війна, хтось згортає проєкти і призупиняє інвестиції, а засновник групи компаній «Ерідон» Сергій Кролевець вкладає у будівництво заводу з глибокої переробки кукурудзи, будує перевалочний термінал на кордоні з Польщею, інвестує у насіннєве виробництво та продовжує розвивати тваринництво.
Ми зустрілися із Сергієм Вікторовичем і дізналися, що спонукало компанію до таких масштабних інвестицій у воєнний час та як доводилося переконувати китайських партнерів по проєкту, щоб вони приїхали в Україну й допомогли з будівництвом заводу з глибокої переробки кукурудзи. Яку саме продукцію планують випускати та на які ринки продавати. Чому довелося відкривати своє представництво в Польщі, і куди зараз продають зерно. А також про відносини з компанією «Сингента» і майбутнє української дистрибуції.
Україна відстала в переробці від Європи
Latifundist.com: З самого початку повномасштабного вторгнення ви залишилися в Україні. Задумувались над тим, щоб поїхати?
Сергій Кролевець: Мені навіть на думку ніколи не спадало, що я можу покинути Україну та керувати бізнесом із Європи.
Ми працюємо й допомагаємо економіці в такий скрутний час. Бо хто як не ми? Тому ні в мене, ні у керівників за ці 7 місяців не виникало бажання виїхати за кордон.
Ми їздимо по підприємствах, спілкуємося з людьми. Їм це додає впевненості в завтрашньому дні — керівництво на місці, а значить все буде добре.
Latifundist.com: Після того, як трагічно загинув Олексій Вадатурський, були розмови про те, що росіяни можуть полювати на великий бізнес. З вами немає охорони. Чому?
Сергій Кролевець: Я особисто знав Олексія Опанасовича. Часто з ним зустрічався й спілкувався. Шкода, що так сталося. Хороший керівник і бізнесмен. Багато чого зробив для України та для свого підприємства.
Я теж чув такі думки. Але не розумію бізнесменів, які ходять з охороною. Від кого охоронятися? Я охорону біля людини сприймаю так: ця людина або має борги, або щось вкрала. Це неправильно. І мені не подобається, коли приходиш на якийсь захід, а в тебе перед очима 40% бізнесменів і 60% охорони. Не зрозуміло, з ким ти зустрічаєшся.
Latifundist.com: Ви будуєте завод із глибокої переробки кукурудзи, коли в країні воєнний стан і багато хто заморозив всі інвестиційні проєкти. Що вас до цього спонукало?
Сергій Кролевець: Щоб працювала економіка підприємства, яке займається рослинництвом, та й економіка України в цілому, потрібна глибока переробка. Це вигідно для компанії, бо вона отримує продукт із доданою вартістю, який може успішно реалізовувати на ринку.
Перед тим, як зайти в цей проєкт, ми відвідали багато підприємств із переробки в Європі, зокрема в Польщі. У цій країні за останні 20 років побудовано чимало таких заводів. Ми були на заводі, який переробляє 1700 т кукурудзи за добу та виробляє 60-70 тис. декалітрів спирту за добу (1 декалітр дорівнює 10 літрів — прим. ред.). А тепер давайте порівняємо з Україною. У нас спиртозаводи можуть переробляти 50-100 т кукурудзи й виробляти 2-4 тис. декалітрів за добу. Уявіть, що це за завод, який переробляє 1700 т кукурудзи?! Це як наших 34 заводи!
Україна, на жаль, у переробці дуже відстала. Чомусь всі хочуть заробити на торгівлі. Але потрібно інвестувати і в переробку, будувати нові заводи.
Latifundist.com: Як гадаєте, що стримувало український бізнес йти в глибоку переробку кукурудзи? Бо це великі інвестиції, що довго окупаються?
Сергій Кролевець: Мабуть, саме це і стримує. Я мав величезне бажання побудувати сучасний завод та шукав для цього технологію з глибокої переробки кукурудзи для виробництва лізину.
Щодо великих інвестицій, то це правда. Їх окупність може складати 7-10 років. Наразі такого виробництва, яке будуємо ми, в Україні немає.
Latifundist.com: Наскільки нам відомо, будівництво заводу ви розпочали ще минулого року? На якій стадії зараз будівництво?
Сергій Кролевець: Так, 29 квітня минулого року ми отримали дозвіл на будівництво заводу «Укрстарч». Та всі роботи пригальмувала епідемія COVID-19. А потім почалося повномасштабне вторгнення, і нам довелося на місяць заморозити всі роботи на майданчику. У квітні цього року їх відновили, і наразі побудовано 50-60% заводу. Для виробництва використовуємо тільки високоякісну нержавіючу сталь, яку закуповували за кордоном. З Китаю привезли ферментатори та частину іншого обладнання. Весь інший метал і бетон українського виробництва.
Наступного року потрібно запустити лабораторію. Вона вже майже готова. Цього місяця завозимо туди обладнання. У такому виробництві передусім запускається лабораторія, бо в ній будуть відбуватися практично всі процеси, що й на заводі. А вже до кінця 2023 р. плануємо вийти на ринок зі своїм продуктом.
Latifundist.com: Міноритарним акціонером у цьому проєкті є китайська компанія. Вона надає вам технологію?
Сергій Кролевець: Все вірно.
У проєкті невелику долю має китайський партнер, який відповідає за технологію виробництва. Перед тим, як заходити в цей проєкт, аналізували китайський ринок глибокої переробки кукурудзи, спілкувалися з різними компаніями і так познайомилися з теперішнім партнером. Самі запропонували побудувати завод в Україні. Вони погодились.
І навіть, незважаючи на воєнний стан, приїхали у травні в Україну та допомагають із будівництвом. Звісно, не обійшлося без умовлянь, бо хто при здоровому глузді поїде в країну, де йде війна. Я сказав, що при першій загрозі, особисто відвезу на кордон до Польщі та відправлю їх додому. Зараз вони дещо здивовані, але живуть і працюють тут. Цього місяця тільки поїдуть додому.
Latifundist.com: Яка потужність заводу та які продукти будете виробляти?
Сергій Кролевець: Потужність — приблизно 350 т кукурудзи на добу. Основними продуктами будуть L-лізин сульфату 70%, глютен, клітковина та зародок. 70% становитиме L-лізин сульфату, який використовується у тваринництві як амінокислота.
Технологія виробництва дуже складна і має декілька основних етапів. Починаємо з прийомки сировини — кукурудзи. Наступний етап — виробництво крохмального молочка, з якого отримуємо глютен, клітковину та зародок. Далі процес ферментації, після якого відбувається грануляція готового продукту — лізину.
Latifundist.com: Звідки зараз Україна отримує лізин?
Сергій Кролевець: Світове виробництво лізину найбільш сконцентроване в Азії та Америці. А весь лізин, який постачається в Україну, — китайського виробництва.
Latifundist.com: Якщо говорити про продаж лізину, то чи цікавий цей продукт для нашого ринку?
Сергій Кролевець: Якщо ми будемо виробляти 100 тис. т лізину на рік, то приблизно 50% буде забирати український ринок. Все, що залишатиметься, будемо експортувати в Європу. Нам ще є над чим працювати. Потрібно документи всі оформити, щоб можна було продавати за кордон. Але думаю, транснаціональні компанії, які займаються виробництвом комбікорму, будуть зацікавлені в нашому продукті.
Latifundist.com: Не можемо не запитати про інвестиції у завод та окупність проєкту. Ви вже сказали, що повернення вкладень доведеться чекати довго.
Сергій Кролевець: Зараз мені важко відповісти на питання щодо інвестицій та окупності, оскільки війна внесла свої корективи у вартість проєкту.
Latifundist.com: Наскільки нам відомо, ви ніколи в такі проєкти не залучаєте кредитні кошти. Як прийшли до такої філософії?
Сергій Кролевець: Все за свої. Як дійшов? Треба менше витрачати, ніж ти заробляєш.
Latifundist.com: Чи розглядали для себе виробництво біоетанолу?
Сергій Кролевець: Розглядали, аналізували, але наразі зупинилися на лізині.
Latifundist.com: Як щодо інших проєктів?
Сергій Кролевець: Ми будуємо власний завод із доробки насіння кукурудзи та соняшнику під назвою «Лімері». У нас великий досвід у вирощуванні насіннєвого матеріалу для міжнародних постачальників насіння. Тож тепер ми зможемо запропонувати їм комплексну послугу доробки насіння на заводі з обладнанням нового покоління. Щоб завантажити його на повну потужність — інвестуємо у розвиток зрошення. Торік площі під зрошенням збільшили на 1500 га і це тільки початок.
У одному з наших ключових агропідприємств побудували сучасний офіс із майстернею, адже важливо забезпечити комфорт для людей і централізувати управління зростаючого напрямку агровиробництва.
Latifundist.com: Ми знаємо, що у 2021 році ви відкрили другу чергу молочно-товарної ферми з роботами від компанії Lely
Сергій Кролевець: Так, спочатку відкрили у с. Почуйки на базі господарства ПСП «Україна». І таку ж ферму пободували в іншому господарстві ПП «Євросем», та запустили її наприкінці лютого цього року. Зараз будуємо ще один сучасний корівник.
Latifundist.com: Ви зосередили зусилля тільки на молочному напрямку чи є якісь інші проєкти у тваринництві?
У 2019 році ми відкрили тваринницький комплекс по вирощуванню та відгодівлі бичків. На сьогодні маточне поголів'я налічує вже 2700 голів, а загальна кількість м’ясної ВРХ складає 5000 голів. Вирощуємо основні м’ясні породи: Ангус, Лімузин, Шароле і Герефорд. Надаємо перевагу Ангусам. Наші бички випасаються на власних пасовищах, площа яких вже досягла 1500 га.
Ми продовжуємо розвивати цей напрямок — будуємо ще одне приміщення для утримання та відгодівлі бичків.
Latifundist.com: При збуті бичків орієнтуєтесь на експорт, якщо так, то до яких країн?
На сьогодні в нас немає прямого експорту, ми працюємо через посередника, який експортує далі в арабські країни.
На жаль, для України європейський ринок ще не відкритий для живої ваги. Багато нормативних актів у законодавстві, які мають бути гармонізовані з Євросоюзом.
Тому ми обдумуємо створення власних потужностей для забою бичків.
Про трейдинг, будівництво сухих портів і відкриття представництва в Польщі
Latifundist.com: Цього року компанія напряму почала займатись експортом зерна. Що вас до цього спонукало?
Сергій Кролевець: Після 24 лютого ми всі перебували в шоці та спочатку не розуміли, як правильно діяти. Звісно, ми багато чого пережили в 90-х роках минулого століття, але війна нас змусила думати по-іншому.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми залишилися один на один із собою. На складах було приблизно 200 тис. т кукурудзи, вирощеної у наших господарствах. Її потрібно було кудись збувати. Порти закриті. Нам нічого не залишалося, як самим почати займатися реалізацією.
З квітня я почав вивчати, як залізничною колією доставити вантажі до Польщі, а звідти до європейських портів або в європейські країни.
Відтоді ми багато чого зробили. Проводили багато часу в Польщі, вивчали, аналізували ринок. Тож зараз орендуємо одну залізничну станцію на території Польщі та займаємося перевалкою збіжжя. Відправляємо його по території Європи до переробників кукурудзи та пшениці. Також розпочали будівництво терміналу на лінії Ковель-Хелм.
Latifundist.com: Тобто це буде сухий порт?
Сергій Кролевець: Так, і маю надію, що вже весною 2023 р. цей термінал запрацює. Водночас розглядаємо ще дві перевалки на лінії Мостиська-Медика та можливість перевалки на лінії Чоп-Ужгород. Ймовірно, будемо і там будувати термінали.
Це непросто. Все, що було побудоване раніше біля залізниці, — не працювало як треба. І воно нам не було потрібне. Адже мало хто відправляв на експорт зерно через західні регіони України — майже весь експорт йшов через порти. Тому зараз, той бізнесмен, який хоче продати свій товар, вкладає кошти у створення інфраструктури для експорту.
Ви скажете, що це непросто в умовах воєнного стану. І будете праві. Але в нас немає іншого виходу. Наш план — у найближчі місяці вийти на відвантаження хоча б 50 тис. т зерна на місяць з тих станцій, де ми працюємо. Але і цього замало, потрібно мінімум 100 тис. т на місяць. Більше поки що не зможемо.
Latifundist.com: Нам розповідали, що через активність українських аграріїв ціни на оренду й купівлю елеваторів у Європі зараз захмарні. Причому їхня інфраструктура далека до ідеальної, і вони не вартують тих капіталовкладень.
Сергій Кролевець: Нас же там ніхто не чекав. У Польщі, наприклад, немає такої інфраструктури, як у нас, коли на залізниці стоїть елеватор. Елеваторний бізнес у них побудований по-іншому. Тому й ціни інші. Ціни на перевалку там у рази збільшилися, але іншого виходу немає — потрібно працювати.
Latifundist.com: Що спонукало до відкриття представництва в Польщі?
Сергій Кролевець: Польське законодавство. Ми відкрили представництво «Ерідон» у Польщі, щоб продавати зерно європейським переробникам, бо мали труднощі з транзитом. Взяли на роботу людей. Дехто з наших працівників там був від початку повномасштабного вторгнення і вийшов на роботу в польський офіс.
Latifundist.com: Не дивилися у бік порту Гдиня? Нещодавно ми там були з візитом, і нам розповідали, що він не завантажений українським збіжжям.
Сергій Кролевець: Ми були в польських портах, і в порту Гдиня також, та дивилися на їхні елеватори. До того ж маємо партнера в Гдині, але на сьогоднішній день не відправляємо туди товар. Він переважно йде на європейські заводи, які переробляють зерно.
Latifundist.com: У Польщу возите зерновозами?
Сергій Кролевець: У нас було більше 50 вантажних автомобілів до повномасштабного вторгнення. Наразі збільшили кількість до 65. Приблизно 80% з них перевозять зерно за кордон. Оформили всі документи на перевезення, які необхідні в ЄС, і працюємо.
Latifundist.com: Що зараз із чергами на кордоні?
Сергій Кролевець: Зараз можна переїхати кордон за день. Те, що зробила Польща на кордоні, — великий плюс. На багато простіше стало оформляти Т1 (транзитна декларія — прим. ред.) і фітосанітарний сертифікат на сьогодні також не є обов’язковим. Це скоротило час проходження митниці. Тому там, де ще недавно були черги до 30 км, — тепер вони на багато менші.
Latifundist.com: До речі, чи є нарікання від польських партнерів на те, що через величезний потік українського зерна у них падає ціна?
Сергій Кролевець: Ні, ми не відчували з їхнього боку якихось нарікань. Мабуть, дійсно, потік українського зерна впливає на ціни. Але Польща і раніше закуповувала збіжжя, якщо не в України, то в інших країн, тому і має достатньо розвинену систему переробки. Також у них дуже розвинений ринок комбікормових заводів. Комбікорм вони потім продають не тільки в Польщі, а й в інших країнах ЄС.
Latifundist.com: Чи не було такого, що іноземні контрагенти намагалися дисконтувати ціни, користуючись складною логістичною ситуацією в Україні?
Сергій Кролевець: Якщо ти спілкуєшся з посередником, то він завжди буде пропонувати меншу ціну. Якщо спілкуєшся з європейським переробником, то він дасть адекватну ціну. Все просто.
Дистрибуція в Україні побудована неправильно
Latifundist.com: Якщо говорити про дистрибуцію, то на ринку продовжується вихід великих постачальників на прямі продажі. І виникають побоювання чи принесе це користь українським сільгоспвиробникам. Що ви думаєте з цього приводу?
«Ерідон» вже 25 років працює із транснаціональними компаніями як дистриб’ютор. Вони завжди підкреслювали, що ми — партнери й повинні розвивати складську інфраструктуру, щоб успішно продавати їхній товар. Але в один прекрасний момент, наприклад, Pioneer просто відмовилася з нами працювати, бо пішла в прямі продажі.
Цьогоріч «Сингента», з якою ми працювали більше 20 років, відмовилась від співпраці з нами по ЗЗР через зміну системи продажів.
Тож виникає логічне питання: а навіщо ми вкладаємо кошти в розвиток інфраструктури у всіх регіонах, якщо потім не матимемо можливості щось продавати? Ми ж завжди будували свою інфраструктуру так, щоб бути ближче до сільгоспвиробника — саме там, де він господарює. Це про широкий асортимент товарів у наявності, вчасну доставку, можливість зберігання придбаного товару на складі, людей, які швидко та якісно виконують всі супутні операції та надають професійні консультації.
Latifundist.com: Коли «Сингента» попередила, що розриває відносини з вами?
Сергій Кролевець: Півтора місяці тому. У 2023 році ми планували забезпечити їй об’єм продажів ЗЗР на суму $65 млн. Але компанія відмовилася від співпраці. Без попередження за рік-два так не роблять. Мені здається, що це не по-партнерськи.
Latifundist.com: На ринку були розмови про те, що «Ерідон» займала досить велику частку дистрибуції в «Сингенті» і що залежність від одного дистриб’ютора — це певний ризик для компанії.
Сергій Кролевець: Вони ж вибудовують комерційну політику для дистрибуції, не ми. Тобто ми окремо собі працюємо, розвиваємо дистрибуцію, виконуємо план. Вони хочуть із нами розвиватися, і ми їх розвиваємо. Якщо інший ваш дистриб’ютор не розвивається, то, будь ласка, допоможіть йому. А вони ж цього не роблять. Вони йдуть до кінцевого споживача, а не допомагають дистриб’ютору розвиватись.
Як на мене, дистрибуція в Україні побудована неправильно, і насамперед через підхід компаній. Саме вони диктують умови для дистриб’ютора: кому давати кредити, а кому ні, з ким працювати, а з ким ні.
Ми ж працюємо стосовно них справедливо й виконуємо всі взяті на себе зобов’язання, як щодо об’ємів продажів, так і щодо розрахунку.
Latifundist.com: У вас як, у одного з найбільших дистриб’юторів в Україні, є чимало інших постачальників. І ми знаємо, що компанія «Ерідон» вже три роки продає насіння, яке вирощується на ваших полях у партнерстві з компанією IFAGRI.
Сергій Кролевець: Як я вже казав, ми вирощуємо насіння кукурудзи та соняшнику не тільки для IFAGRI, але й для інших міжнародних постачальників. Саме тому нарощуємо наші потужності у виробництві насіння. Щодо IFAGRI, то завдяки спільним із постачальником зусиллям, цей бізнес успішно розвивається. У портфелі насіння кукурудзи компанії «Ерідон» цей бренд займає 10-15%.
Співпраця з IFAGRI — це теж певною мірою вимушений крок. Ми знайшли партнера у Європі (IFAGRI — компанія із Великої Британії, — прим. ред.), із яким стрімко розвиваємось як у напрямі ЗЗР, так і виробництві насіння. У них є необхідна нам експертиза у виробництві, яка доповнила наші знання і тепер допомогає якнайкраще задовільнити потреби українських сільгоспвиробників.
Latifundist.com: Як гадаєте, чи може на ринку знову початися падіння дистриб’юторів, як це було у випадку з «Імперія Агро» чи «ТДН»?
Сергій Кролевець: Не думаю, але все залежить від багатьох факторів: держави, ставлення власників чи генерального директора до розвитку та стратегії компанії. Ми інвестуємо, будуємо, розвиваємося й хочемо бути присутніми на українському ринку. А розвивати нас допомагають наші ж працівники. І я їм хочу подякувати за розумне ставлення до роботи, до компанії та в цілому до України.
Latifundist.com: Яким взагалі бачите майбутнє дистрибуції?
Сергій Кролевець: Дуже хорошим і перспективним бізнесом, який повинен бути в Україні. Дистрибуція була і буде.
Latifundist.com: На ринку було декілька спроб перевести дистрибуцію в онлайн, запускались різні маркетплейси. Чому досі це не злітало?
Сергій Кролевець: Такий проєкт ніколи не буде працювати так, як цього б хотілося. Тут важливу роль має людський фактор. Люди вирішують все.
Несвоєчасність розрахунків — найбільша проблема агробізнесу
Latifundist.com: Ви призупинили товарне кредитування з 24 лютого?
Сергій Кролевець: Ми кредитували аграріїв і цієї весни. Але розбили Україну на зони ризику. Тим аграріям, які працюють у західних і центральних регіонах, давали кредити. Зараз аграрії вже з нами розраховуються.
Latifundist.com: Чи часто телефонують і просять по старій дружбі відтермінувати виплати?
Сергій Кролевець: Коли ми весною даємо кредити агровиробникам, то кожної осені вони нам кажуть: «Ви знаєте, мене не влаштовує ціна на кукурудзу, можете почекати ще три місяці». Але це ж неправильно. Ми вам пішли назустріч, допомогли з посівною, а восени повинні почекати, бо ви хочете віддати кукурудзу за тою ціною, за якою ми її не продамо або продамо у збиток.
На жаль, такі ситуації непоодинокі.
Несвоєчасність розрахунків — це найбільша проблема в українському агробізнесі. Але не всі такі. Є аграрії, які завжди вчасно розраховуються, бо розуміють, що таке партнерство.
Latifundist.com: Це цікаво. Нерідко аграрії вдаються до аргументу, мовляв, ми стільки років знайомі, давай понятійно домовимось.
Сергій Кролевець: Ще 10 років тому ми вирішували всі ці питання в усній формі. І ніколи не ходили в суд. Сьогодні, якщо людина не виконує своїх зобов’язань в строки, то щоб ми не витрачали багато часу на переговори, справою займається юридичний відділ. А він довго не церемониться і йде в суд. От після цього і змінюються відносини з партнерами. Але бувають випадки, коли аграрії з розумінням до цього ставляться, виплачують заборгованість і далі працюють.
Про колектив та окуповані активи
Latifundist.com: Компанія представлена по всій Україні. Де у вас найбільше активів потрапило під окупацію?
Сергій Кролевець: У нас залишилися активи в Херсоні, Каховці, Токмаку, Бердянську та Сватовому, які наразі в тимчасовій окупації. Це склади, офісні приміщення і товар. Минулого року відремонтували офіс у Сватовому, а нині він знищений прямим влучанням, бо там жили окупанти.
Постраждали й активи в м. Балаклія та смт Шевченкове, які у вересні звільнили. Одразу після цього наші менеджери туди їздили подивитися, що залишилося від складу. З того відео, що вони нам надіслали, 95% складу розграбовані. Тим не менш, ми вже відновлюємо там роботу — нам потрібно повертати життя на деокуповані території. Також постраждав Чернігівський офіс. Його обстріляли, у ньому жили орки. Були пошкодження підрозділів у Кривому Розі, Миколаєві, Запоріжжі, Кропивницькому.
Latifundist.com: Знаємо, що ви постійно розвиваєте офісно-складську мережу. Війна зупинила ці процеси?
Ні, не зупинила, зараз ми будуємо абсолютно новий офісно-складський комплекс на об'їздній біля Житомира. Продовжуємо будівництво 2-ї черги складу у м. Новомосковськ, Дніпропетровська область.
Latifundist.com: Яким був для вас ранок 24 лютого?
Сергій Кролевець: Цікавий був ранок. 24 лютого ми повинні були проводити збори західного регіону у Львові. Напередодні ввечері зібрали там всіх керівників та менеджерів. Вранці мали зібратися для підбиття підсумків за 2021-й рік. А вже о 5 ранку нас розбудили прольоти літаків та оголошення, що росія напала на Україну. Вже о 7 ранку я оголосив, що всі мають їхати до сімей. Робочі питання будемо вирішувати дистанційно. Сіли з керівниками в авто й поїхали до Києва.
Морально важко було дивитися на те, як ми їдемо в Київ, а всі — з Києва. Пам’ятаю, я тоді ще подумав, чи правильно роблю, бо черга була величезна. Наступного дня вже о 6 ранку ми з керівниками були в офісі. Вирішили не зупинятись і продовжувати роботу, приймаючи рішення по ситуації.
Latifundist.com: Як вирішили убезпечити свої активи?
Сергій Кролевець: Спочатку весь транспорт поставили на стоянку біля центрального офісу. Закрили всі склади. Пройшло 4 дні, а ситуація тільки погіршувалася. Тоді ми вирішили, що не годиться тримати всю техніку в одному місці. Та й потрібно було щось вирішувати з товаром, як перевезти його в безпечне місце. І тут зіткнулися з тим, що водії не хочуть нікуди їхати. Доводилося з ними домовлятися, пояснювати, що товар потрібно вивезти в західний регіон.
До того ж у нас залишалося 200 тис. т кукурудзи на наших елеваторах та зернових складах. Ми домовилися про оренду Краснянського елеватора й перевезли туди частину зерна. Але постійно не полишала думка, що, може, не вивозити все, частину залишити? Тобто єдиного правильного рішення на той момент не було.
Latifundist.com: Щодо персоналу, у вас же багато працівників залишилися в окупації з перших днів повномасштабного вторгнення?
Сергій Кролевець: Так. Багато наших працівників залишалося в Луганській, Херсонській, Запорізький та Донецькій областях. Ми з ними постійно комунікували щодо їх евакуації та ситуації із товаром, який залишався на складах. Практично 95% наших працівників виїхали з тимчасово окупованих територій. Наприклад, щоб виїхати з Луганської області, їм довелося проїхати росію, Прибалтику й Польщу, приїхати у Львів, а звідти вже до Києва. Всіх їх ми працевлаштували в інші наші підрозділи.
Щодо працівників центрального офісу, то після 24 лютого деякі переїхали в західні регіони. Там ми організували приблизно на місяць невеликий офіс.
Насправді команда дуже гарно показала себе за ці 7 місяців війни. Навіть я був позитивно здивований деякими вчинками наших керівників та менеджерів. Усі керівники лишилися на місцях, ніхто нікуди не поїхав, всі працювали. Так, було непросто, було багато викликів, страху, але працювали всі. Наразі більше 100 працівників групи компаній «Ерідон» у ЗСУ.
Latifundist.com: Ваш син зараз очолює напрям дистрибуції. Буває, що не погоджуєтеся з його рішеннями?
Сергій Кролевець: Звичайно, буває. Але я намагаюся не втручатися в його роботу, хоча бачу, що ось тут би інакше зробив. Але це його рішення. Головне, що він і його команда рухаються вперед, розвивають компанію. Це молоде покоління, яке по-іншому дивиться на бізнес.
Latifundist.com: Про що шкодуєте в житті?
Сергій Кролевець: Були помилки, але це життя і ніхто його не пройшов без помилок.
Latifundist.com: Що хочете побажати нашим читачам?
Сергій Кролевець: Не здаватися і вірити в ЗСУ!
Latifundist.com: Дякуємо за цікаву розмову!
Сергій Кролевець: Дякую вам!
Костянтин Ткаченко, Наталія Родак, Latifundist.com
