Кейс Хузінха: Ми вже продали зерно, бо нам потрібні гроші. Тепер будуємо молочну ферму
Джерело фото: Latifundist.com
Підприємство «Кищенці» з однойменного села на Черкащині — класичний приклад непотоплюваності українського агробізнесу, побудованого за європейською моделлю. Попри війну, виторг підприємства з кожним роком зростає, і в минулому році підприємство подолало рубіж в 1 млрд грн. Зараз активно розвиває напрямок ВРХ, вирощує овочі і робить багато інших речей за межами стереотипів.
Зі співласником і директором підприємства, Корнелісом Хузінхою, ми зустрічалися рік тому.
Сьогодні з Кейсом підводимо підсумки агросезону-2024 та шукаємо місце українського на європейському ринку.
Latifundist.com: Давайте почнемо з традиційної осінньої теми. Яку врожайність вдалось отримати цього року? З якою сівозміною відпрацювали сезон?
Кейс Хузінха: Є гарне правило — не потрібно змінювати те, що і так добре працює. Тож сівозміна в сезоні 2024 у нас залишилася та сама, що була раніше.
А стосовно врожаю... На пшеницю і ячмінь в нашому регіоні (Черкаська обл. — прим. ред.) спека майже не вплинула, тож врожаєм ми цілком задоволені. Ріпаку отримали трохи менше, ніж очікували — через весняні заморозки. Врожай кукурудзи цього року зібрали на рівні 10-11 т/га, врожай соняшника — на рівні 3,5 т/га.
З врахуванням особливостей сезону це хороший результат.
Latifundist.com: А що по сої? Черкаські аграрії пристойно наростили під нею площі.
Кейс Хузінха: Сою зібрали на рівні 2,5 т/га — але її попередником був буряк, а після буряка врожайність сої завжди трохи нижча. Цукровий буряк трохи постраждав, але маємо високу цукристість, що компенсує кількісні втрати.
Взагалі, в умовах війни на щось жалітися не варто. Ми тут, слава Богові, живі, здорові. Є дівчата і хлопці, які захищають нас на фронті. Решта якось владнається.
Latifundist.com: Минулого року ви, крім зернових та олійних, вирощували овочі. Але цим шляхом пішло багато аграріїв. Чи немає відчуття профіциту?
Кейс Хузінха: Овочами ми займаємося вже 12 років. За цей час отримали певний досвід. Вирощуємо «борщовий набір». Останні роки підлаштовуємося під аномальні кліматичні умови. Але відмовлятись від вирощування овочів не плануємо. Принаймні, найближчим часом.
Latifundist.com: Картоплю ви теж вирощуєте? Цього року на ринку вона в дефіциті.
Кейс Хузінха: Ні. Ми вирощуємо цибулю, моркву і столовий буряк. Крім того, як я вже сказав, вирощуємо цукровий буряк — як технічну культуру. До речі, врожайність цукрового буряку варіює досить широко — в межах 48-72 т/га, цукристість в межах 18,5-21 відсотків.
Latifundist.com: Цукровий буряк віддаєте на переробку?
Кейс Хузінха: Так. Возимо на Київщину і Вінниччину. Зокрема, на цукрові заводи у Пустоварівці, Шамраївці і Гайсині.
Latifundist.com: Які озимі культури посіяли?
Кейс Хузінха: Озимі пшеницю і ячмінь. А також жито — трохи на зерно, решту — в якості сидеральної культури.
Latifundist.com: Співвідношення зернових і олійних культур у сівозміні змінюєте чи це для вас відносна константа?
Кейс Хузінха: Трохи зменшили площу під олійними культурами. Справа в тому, що в останні роки досить багато сіяли ріпаку і соняшнику. То ж, суто з агрономічних причин відкоригували сівозміну.
Latifundist.com: Зерно, яке зібрали, продаєте чи притримуєте — чекаєте кращих цін?
Кейс Хузінха: Зерно ми вже продали. Бо нам потрібні гроші. Зараз ми будуємо нову молочну ферму і постійно інвестуємо в будівництво.
Latifundist.com: А поголів’я ВРХ теж збільшуєте або плануєте збільшити?
Кейс Хузінха: Воно у нас постійно збільшується — поступально. Здебільшого, природним шляхом — в межах існуючого стада.
Latifundist.com: І свиней також тримаєте? Бо під час минулих зустрічей ви розповідали, що позбулися свиней, але потім повернулися до свинарства. А що зараз?
Кейс Хузінха: Так, свинарством ми також займаємося. Взагалі я вважаю, що українські фермери, і не тільки фермери — представники будь-якого українського бізнесу, не повинні зараз зупинятися, а навпаки — мають постійно інвестувати в розвиток, заробляти гроші, платити більше податків. Тобто ділили прибутки з військовими, забезпечити ефективний захист країни. А сидіти без діла, з опущеними руками, і тим більше — кудись бігти, релоковувати бізнес з України в ці непрості часи, які ми всі переживаємо, — взагалі варто було б заборонити.
Latifundist.com: Багато ваших працівників пішло воювати?
Кейс Хузінха: Сім наших хлопців, на превеликий жаль, загинули. Ще близько 50 хлопців зараз воюють. Взагалі у нас на підприємстві працює приблизно 450 людей. Тобто захищати Україну пішли більше 10% від загальної кількості персоналу. А якщо брати тільки чоловіків — 15-20%.
Latifundist.com: Україна в межах стратегічного курсу на євроінтеграцію поступово уніфікує своє законодавство з європейським. Багатьох аграріїв лякають норми щодо заборони діючих речовин, зменшення внесення мінеральних добрив, виведення частини земель з обробітку тощо. Як ви до всього цього ставитеся?
Кейс Хузінха: Звісно, чим менше ми будемо вносити добрив і пестицидів, тим краще для зовнішнього середовища. Відповідно, і для людей. Тобто все це можна лише вітати і мінімізувати екологічні наслідки, застосовуючи сучасні, більш щадні аграрні технології.
Але є й інша площина. Усе європейське аграрне законодавство розраховано переважно на дрібних фермерів.
В Україні зовсім інший масштаб агробізнесу. І зовсім інші умови. Українським агрокомпаніям не потрібні європейські дотації в тому ж, наприклад, рослинництві.
Але і експортувати свою продукцію ми маємо на світовий ринок, по великій воді, а не в Польщу або Румунію. Саме з цих причин — європейські дрібні фермери не зможуть на рівних конкурувати з аграріями, які мають зембанк 1-20 тис. га. Це буде перманентний конфлікт.
Latifundist.com: У такому разі, якою ви бачите інтеграцію українського агро в європейське? Тобто це має бути двосторонній процес, Європа теж повинна уніфікувати своє законодавство з урахування особливостей агробізнесу в Україні, принаймні в сценарії реального прийняття її до ЄС?
Кейс Хузінха: Безумовно, інтеграція України до ЄС — це двосторонній процес. При цьому необхідно враховувати, що фермерство в Європі — це не тільки бізнес. Лише в декількох регіонах — таких як Східна Німеччина, аграрні регіони Франції — ефективність сільського господарства співставна з ефективністю агробізнесу в Україні.
Тим не менш, дрібні фермерські господарства в Європі потрібні, оскільки вони важливі з соціальної, екологічної, історичної точок зору. Умовно кажучи, за 200-300 років існування, вони стали невід’ємною часткою європейської культури.
Latifundist.com: Нідерланди часто наводять як приклад країни, де зуміли побудувати ланцюжок доданої вартості. У чому феномен?
Кейс Хузінха: Справа в тому, що виробництво агропродукції і її експорт— це дещо різні речі. Так, Нідерланди великий експортер. З країни багато експортується сільгосппродукції. Але тут потрібно враховувати декілька речей.
По-перше, показник експорту агропродукції з Нідерландів — більше $100 млрд, це насправді сукупний показник з урахуванням харчових продуктів, тобто продуктів переробки, до виробництва яких фермери безпосереднього відношення не мають. Наприклад, продуктів рослинництва в 2022 році Нідерланди експортували на $32 млрд. Теж немаленька сума. Але майже третина від неї — це квіти, ті ж тюльпани: живі, зрізані, цибулини і т. і. Ще 10% — три овочеві культури: томати, перець і цибуля; більше 5% — насіння овочевих культур.
Все це — результат застосування сучасних агротехнологій і селекції. Разом з тим, значна частка в експорті припадає на смажену каву, банани, авокадо. По суті, це реекспорт, до якого простий голландський фермер також ніякого відношення не має.
Тобто дрібний агробізнес і діяльність нідерландських фермерів не можна напряму екстраполювати на показники експорту і зовнішні ринки.
Latifundist.com: А ви часом не плануєте інвестувати в переробку як ваші голландські колеги?
Кейс Хузінха: Поки що, на жаль, у нас обмежені можливості щодо інвестування в якісь нові напрямки і масштабні проєкти. Усі вільні кошти ми інвестуємо в розвиток молочної ферми, трошки — в свинарство, і трошки — в овочівництво. Хоча переробка, звісно, перспективний напрямок. Можливо, підступимося нього в найближчому майбутньому.
Latifundist.com: Тим не менш, кілька тижнів тому з’явилась інформація, що «Кишенці» побудували нове овочесховище?
Кейс Хузінха: Так, нещодавно наша дочірня компанія «Кищенці Фрутс» завершила будівництво сучасного сховища для цибулі. Воно розраховано на зберігання 2,5 тис. тонн цибулі в одній камері і оснащене оригінальним вентиляційним обладнанням нового покоління з обігрівачами. Це дозволяє проводити сушку цибулі безпосередньо в сховищі — після завантаження, що забезпечує більш якісне і тривале зберігання.
З урахуванням того, що ємності для зберігання 7 тис. тонн цибулі у нас вже є, одного нового сховища для наших потреб поки достатньо.
Latifundist.com: Підсумовуючи, як, взагалі, ви можете охарактеризувати агросезон 2024?
Кейс Хузінха: Як на мене, незважаючи на кліматичні негаразди, для українських фермерів 2024 — дуже непоганий рік. Можна навіть сказати, гарний рік. Звісно, це стосується і «Кищенців».
Latifundist.com: Що ж, дякуємо за цікаву розмову. Бажаємо, продовження позитивного тренду в наступному році.
Софія Ярошенко, Валентин Хорошун, Latifundist.com
