Алекс Коваленко: Добкіни передали мені через людей: «Угомонись, а то все отожмем: и личное имущество, и родственников»
Конфлікт між Алексом Коваленком та братами Добкіними майже зник з публічного поля, однак не з залів судових засідань. Боротьба за «Володимир-Волинську птахофабрику» і бренд «Епікур» все ще в активній фазі.
Алекс разом з харківським бізнесменом Марком Добкіним був співвласником птахофабрики. Після смерті Марка фактичними власниками активу, а згодом і торгової марки, стали його сини — Михайло і Дмитро. Алекс називає це рейдерством та переконує, що Добкіни зараз на фінальній стадії віджиму активів.
Що сталось в протистоянні за останній рік та чому Коваленко змушений був оголосити стан банкрутства, він розповів в інтервʼю Latifundist.com.
Latifundist.com: У вашому протистоянні є велика юридична сторона, справа досі розглядається в судах. Але є і фактична частина — брати Добкіни володіють птахофабрикою і розпоряджаються ТМ «Епікур». Здається, у вас не так багато ліній протидії.
Алекс Коваленко: Моя лінія — це цивілізований шлях, я хочу правовими засобами довести свою позицію. Конкретно, розмовляючи з вами, я хочу медійно звернути увагу на мою історію. Бо це не просто кейс якогось окремого підприємця. Мій кейс — перевірка для судової та правоохоронної системи, тест для держави в цілому, — чи можна взагалі говорити про інвестиційний клімат, чи можливо цивілізовано, без адмінресурсу вести бізнес.
Latifundist.com: Вирішення питання проходить лише в судах? Можливо, за ці 2,5-3 роки війни мали особисті розмови з Добкіними?
Алекс Коваленко: В мене не було особистої розмови ні з ким з них. Вони через третю особу мені спробували передати повідомлення: «Угомонись, а то все равно все отожмем: и личное имущество, и родственников». Відтак, я був змушений вжити додаткових заходів безпеки стосовно себе і своєї родини.
Latifundist.com: Яких саме?
Алекс Коваленко: Це стан банкрутства. Наразі це один з інструментів захисту, щоб не дати можливість їм віджати повністю все. Він не стосується жодної іншої людини, перед якою в мене є зобов’язання і через банкрутство вона може постраждати. В цьому банкрутному процесі немає нікого, окрім мене і моїх родичів, яких вони атакують.
Єдиний інструмент, на мій погляд, який може мені допомогти протистояти їхнім грошам та адмінресурсу, — це звернути на мій кейс публічну увагу, щоб правоохоронці в суді нарешті зробили свою справу і відновили справедливість.
Latifundist.com: Чи маєте новини, що зараз відбувається з команією?
Алекс Коваленко: Зараз Добкіни оголосили збори акціонерів «Володимир-Волинської птахофабрики» і «Володимиро-Волинської аграрної компанії». В порядок денний зборів включили пункт про укладення значних правочинів з банком «Південний». Вони передбачають, що підконтрольна Добкіним директорка має право одноосібно підписувати договори застави на великі суми (до 800 млн грн).
З публічних джерел відомо, що цей банк фігурував у низці скандалів через свою «спеціалізацію на очистці активів» (SkyMall, GNT Group).
Для мене такий пункт в порядку денному означає, що це може стати фінальним акордом у захопленні Добкіними одного зі стратегічних виробництв в Україні. Як це може виглядати: підприємства не розраховуються за боргами, банк забирає в заставу активи і виставляє їх на торги. Можна з одного разу вгадати, хто їх виграє.
На якій стадії конфлікт сьогодні?
Latifundist.com: Ми спілкувались півтора роки тому. Що змінилось з того часу?
Алекс Коваленко: Нічого не змінилося, боротьба продовжується, вона буде завершена, чим би не закінчилася. Дійдемо до певного фінального етапу в Україні. Далі подивимось, чи є якийсь етап поза Україною по захисту юридичних прав.
Latifundist.com: Вам належало 34% акцій «Володимир-Волинської птахофабрики». Ваша задача повернути цю частку і отримувати дивіденди, чи повернути і продати Добкіним, бо не хочете з ними бути в одному активі співвласниками?
Алекс Коваленко: Так, я не хочу бути з ними співвласником: з цими людьми мені «не по дорозі» по цінностях. Це стало зрозуміло одразу з їх появою, вони з ходу запропонували схематозити з рецептурою. Я так бізнес не веду, бо це репутація.
Latifundist.com: Ціннісно зрозуміло. А якщо прагматично?
Алекс Коваленко: Друга, дуже прагматична сторона — ці «партнери» мені впали просто на голову. Це випадкові співвласники в силу обставин, жоден нормальний інвестор не зайде і не дасть гроші під розвиток бізнесу з такими акціонерами.
Мені прямо про це казали наприкінці 2019-на початку 2020 року: ми фінансуємо твій бізнес без Добкіних або давай шукати пул співінвесторів, щоб викупити у них.
Latifundist.com: Це була якась пропозиція з ринку?
Алекс Коваленко: Так, це були конкретні люди з інвестфонду, з якими я вів переговори. Вони публічні і можуть підтвердити пропозицію, яку тоді робили. Оскільки повна вартість бізнесу складала $100 млн, треба було зібрати кілька інвесторів. Один інвестор планував увійти з $25 млн, а далі зібрати ще кількох. Але до конкретики справа не дійшла, бо почалося рейдерство.
Latifundist.com: Давайте повернемось до сьогоднішнього дня. Бачу по YouControl ви досі з Добкіними співвласники КУА «Ореола», у вас там 41%. У яких ви там взаємовідносинах?
Алекс Коваленко: Це компанія з управління активами, яку я давно створив. Простими словами, це був інструмент для розміщення спільних інвестицій. КУА формально існує, але там патова ситуація, бо менеджмент їх, я не впливаю на управління. Просто юридично лишаюсь співвласником, який не впливає на управління «Ореолою».
З публічних джерел і коментарів юристів бачу, що Добкіни виводять активи з управління КУА, «очищують» їх і продають, в тому числі, безпосередньо собі.
Latifundist.com: Ви не раз говорили, що вартість бізнесу складає $100-150 млн. Чи змінилась вона за час війни?
Алекс Коваленко: Саме в таку суму оцінювали мій бізнес експерти (ми замовляли професійну оцінку). Але ж станом на зараз важко оцінювати вартість. Вона може бути і більшою, бо підприємство знаходиться в безпечній зоні, на Заході України. Куряче м’ясо — це соціальний продукт, він має попит і в Україні, і у світі. Це дешевий білок, протеїн.
Війна за бренд
Latifundist.com: Під час минулорічної розмови ми переважно спілкувались про ТМ «Епікур», яку ви хотіли повернути. Що наразі в цій частині?
Алекс Коваленко: Тут трохи передісторії. В моїй пропозиції торгова марка не була об’єктом обговорення, ми говорили лише про частку в бізнесі. «Епікур» — це мій особистий проєкт, він не обговорювався взагалі, це окрема історія.
У Добкіних в пріоритеті стояли фізичні активи. Це покоління, для якого найважливіше в бізнесі те, що можна потримати в руках. Натомість сучасний бізнес — це інше: цінності, технології, люди, відносини, бренди, канали продажів, виконання зобов’язань. Нематеріальні активи вартують набагато більше.
Я сказав Добкіним, що не буду з ними партнерами, ми маємо розділитися. Запропонував: якщо ви викупите в мене частку, то гарантую, що продажі не впадуть протягом 1-2 років. Тобто під гарантію викупу контролюю якийсь час виробничий процес, а далі ми поступово розходимось. Це були толерантні перемовини з неприємними людьми.
Після «віджиму» бізнесу вони спробували зайти в мережі з торговою маркою, яка належить бізнесу підприємства, — «Чебатурочка». Але продукція під цим брендом не давала високих продажів. Вони зрозуміли, що бренд має вартість і почали його віджимати.
Я відкликав використання бренду у лютому 2022 року.
Latifundist.com: Памʼятаю ваш пост за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення.
Алекс Коваленко: Так-так. На тому етапі в мене все було готове, аби поступово перенести виробництво за нашими «епікурівськими» стандартами на два інших виробництва.
Вони проігнорували мій маніфест. Далі переорієнтували на себе директора Луцької аграрної компанії, щоб провести документальні заліки по певних операціях і в подальшому висунути мені фінансові претензії, зробити боржником та загнати у банкрутство.
В подальшому вони фактично заблокували участь моїх представників у зборах акціонерах і розмили мою частку в 3 рази. Тобто вони фактично отримали контроль над багатомільйонним бізнесом, сплативши 13,5 млн грн! Якщо це не рейдерство, то що?
Також Добкіни минулого року віджали торгівельні марки. Якісь з них юридично належать мені, інші — через суди та підставних осіб вони викупили через торги.
Але рейдерство має на меті віджати увесь бізнес, не лише торгові марки. Рейдерять люди без репутації, які інтегрувалися свого часу у владу, і не раз показали свої явно антиукраїнські настрої. Дивлячись на цю ситуацію, мої партнери, знайомі підприємці, ставлять питання, чи варто робити бізнес в України взагалі.
