Вранці — ракети, в обід — впала ціна на зерно, а ввечері закрився зерновий коридор. Що змушує агробізнес не здаватися?

Джерело фото: Креді Агріколь Банк

Сьогодні аграрії — взірець стійкості. Попри те, що вранці над ними летять ворожі ракети та дрони, в обід обвалилися ціни на соняшник, а ввечері закрився «зерновий коридор» та ще й країни-сусідки заблокували експорт, — продовжують сіятися, збирати врожай та навіть інвестувати у розвиток.

У День працівників сільського господарства разом з партнером Креді Агріколь Банк ми запитали у «Агросем», «Волинь-Зерно-Продукт», підприємств «Краснянське», «Анастасія», «Надія» та фермерського господарства «Прометей», як в таких умовах вдається вивозити не тільки зерно, а й свій емоційний стан? Що їх надихає не закривати бізнес, а навпаки — інвестувати, та яким вони бачать його після Перемоги?

Сергій Супрунюк, директор «Волинь-Зерно-Продукт»

Рік заснування компанії: 2001

Сфера діяльності: рослинництво (земельний банк понад 50 тис. га), тваринництво (молочне та м’ясне).

Додаткова діяльність: переробка та зберігання. Має у структурі 8 елеваторів.

Стратегічний погляд: з початку повномасштабного вторгнення побудували борошномельний комплекс, відновили роботу елеватора з вузькою колією та почали експортувати збіжжя у країни ЄС.

Які управлінські рішення прийняли від початку повномасштабного вторгнення, які дали змогу вистояти підприємству і зберегти колектив?

Початок повномасштабного вторгнення для всіх був шоком. Ми майже одразу почали займатися волонтерством. Близько трьох місяців перевозили, сортували та пакували гуманітарну допомогу від закордонних організацій та місцевих фермерів. Паралельно відправляли на потреби країни зерно та борошно зі свого виробництва.

Задача у цей час була об’єднати колектив, щоб трохи відволікти його від всього того негативу, який лунав з новин. Бо коли людина відчуває, що своєю працею приносить користь державі — це надихає не здаватися.

Але, знаєте, можна займатися благодійністю стільки, на скільки вистачить коштів. Тож далі ми вирішили, що треба на повну силу включатися у продовження роботи бізнесу.

В структурі компанії є елеватор, до якого заходить вузька колія. Але вона була у занедбаному стані. Завдяки місцевій владі та «Укрзалізниці» буквально за два тижні цю колію нам поновили. Так ми змогли вивозити зернові в ЄС (спочатку у Польщу, а коли вона закрила свій ринок — у Нідерланди, Німеччину та інші країни), а звідти завозити гуманітарну допомогу. Ну і після цього почали розбудовувати елеватор. На сьогоднішній день відвантажуємо до 40 тис. т агропродукції в місяць — кукурудзу, сою, пшеницю.

Також до війни ми мали два інвестиційні проєкти по будівництву молочного комплексу на 2 тис. голів ВРХ та борошномельного комплексу потужністю 150 т на добу. Оскільки обладнання для млина у нас вже було закуплене, то ми вирішили реалізувати цей проєкт. А ось від будівництва тваринницького комплексу відмовилися поки і всі кошти вклали у розбудову елеватора з вузькою колією.

На вашу думку, що зараз психологічно допомагає аграріям працювати і не здаватися?

У нас немає іншого варіанту, як закачати рукави та працювати на Перемогу. Так, це важко. Логістика дорога і складна, ціни на вирощену продукцію впали. Але я завжди вірю і кажу своїм підлеглим: за кожними поганими роками приходять хороші. Будуть ще часи, коли ми матимемо гарну ціну на свою продукцію і гарні заробітки. Треба тільки трохи почекати.

Якою буде компанія після нашої Перемоги? Які проекти запустите першими?

В моєму розумінні, з будь-якої кризи підприємство, яке вистояло, виходить сильнішим. Адже воно вчиться швидше приймати рішення і швидше розвиватися.

Щодо нас, то ми маємо багато проєктів, які б хотіли розвивати в майбутньому. Звичайно, хочеться відновити роботу над проєктом будівництва тваринницького комплексу, бо є вже відповідна земельна ділянка і кошторис. Побудувати комплекси з відгодівлі свиней. Думаємо і про будівництво переробного заводу, наприклад, ОЕЗу.

За цей час, поки йде війна, ми можемо вивчити досвід, ринки, розробити відповідні проєкти і порахувати їх вартість. А вже у спокійний і стабільний період швидко будуватися. 

Креді Агріколь вітає з Днем працівників сільського господарства

Олексій Кулик, генеральний директор компанії «Агросем»

Рік заснування компанії: 2007

Сфера діяльності: один з найбільших аграрних дистриб’юторів на ринку України, який має багато напрямів діяльності з продажу насіння, добрив, ЗЗР, є офіційним дистриб’ютором техніки John Deere, впроваджує нові технології з точного землеробства.

Додаткова діяльність: допомагає аграріям реалізовувати продукцію на міжнародних ринках

Стратегічний погляд: з початком повномасштабного вторгнення перорієнтували свій термінал на кордоні з Польщею на експорт, почали займатися трейдингом, проклали залізничний маршрут з Угорщини до Австрії та відкрили десятки нових ринків.

Які головні управлінські рішення ви прийняли від початку повномасштабного вторгнення, котрі дали змогу вистояти бізнесу і зберегти колектив?

Перше — створили безпечні умови для проживання співробітників та їх родин. І вже після цього почали думати, як рухатися далі. Ми розуміли, що той бізнес, який вели до великої війни, — має змінитися, адже класична дистрибуція на українському ринку майже себе вичерпала. Та й ми бачили, що одна справа виростити зерно, а тепер більш важливо, куди продати. 

Тому друге, що зробили — пішли у абсолютно новий для себе бізнес — трейдинг.

У той час, коли великі гравці ринку ще оцінювали ризики роботи в Україні, ми включилися в цей процес і, не маючи ніякого досвіду, почали розробляти логістичні ланцюги та допомагати фермерам везти зерно в Європу.

Загалом за минулий рік проекспортували 300 тис. т зернових. Звісно, що це вдалося в тому числі і завдяки будівництву власного інтермодального логістичного терміналу на кордоні з Польщею. Зараз тут можемо приймати будь-які вантажі. А загальна довжина колій 5 км дозволяє завантажувати в тому числі і блок-трейни.

На вашу думку, що зараз психологічно допомагає аграріям працювати і не здаватися?

Напевно, віра в майбутнє і в те, що все буде зрештою добре. Адже якщо людина втратить віру — вона втратить зміст життя. І от саме те, що в кінці все буде добре і Україна буде успішною державою, — допомагає будувати плани на майбутнє та вкладати у розвиток бізнесу.

Інвестуємо у логістичний термінал, бо в майбутньому логістика буде грати ключову роль — і не тільки в рамках експорту, а й імпорту. Він має вузькі та широкі колії для прийняття вантажу. Тобто можемо як відправляти вантажі в Європу, так і приймати звідти. А щоб оперативно приймати і відвантажувати продукцію, почали будувати там ще й елеватор.

Де беремо на це все фінансування? Допомагають банки-партнери, які не зупинили роботу з нами від початку великої війни. Дуже вдячні в цьому плані Креді Агріколь Банк. Це один із банків, який радо відгукується на наші проєкти і з яким легко комунікувати. Ми пройшли довгий період акредитації, почали повноцінну співпрацю з ЄБРР і вже пройшли успішно етап аудиту. Ця співпраця дасть можливість оперативно завершити будівництво елеватора, колій та критих майданчиків на терміналі.

Якою буде компанія після нашої Перемоги? Які проекти запустите першими?

Ми хочемо бути агрорізноманітними. Бути не класичним дистриб’ютором, а надавати широкий спектр послуг агробізнесу. Ну і готуємося до повоєнного життя. Зараз ми дещо змінили формат роботи з персоналом. Активно включили в роботу штатних психологів. Проводимо тренінги, щоб якось зберегти ментальне здоров'я і підтримати здоровий настрій в команді. Навантаження на колектив величезне, під час роботи постійно з'являється багато нових задач і реагувати треба швидко. А це виснажує як у моральному плані, так і фізичному. 

А ще готуємо персонал до роботи з ветеранами. Бо військові після повернення з фронту прийдуть до нас на роботу. Їм потрібно буде соціалізуватися, а наш колектив вже буде до цього готовий.

Віталій Левицький, керівник підприємства «Надія»

Рік заснування підприємства: 1991

Особливості: власник з глибоким знанням агрономії, досягає високих показників урожайності.

Додаткова діяльність: консультування з підвищення врожайності.

Стратегічний погляд: наголос на поліпшенні якості продукції для виходу на європейський ринок. 

Які управлінські рішення прийняли від початку повномасштабного вторгнення, які дали змогу вистояти підприємству і зберегти колектив?

Від початку війни особливих змін в управлінні не відбулося, головне — не розслаблятися і не економити на важливих аспектах, як-от технології та живлення рослин. А також важливість правильного підходу до агротехнологій та філософії «розумний вирощує грунт». Щодо фінансування, зміни торкнулися експорту, зокрема в Німеччину та Польщу, без значних змін у технологіях.

На вашу думку, що зараз психологічно допомагає аграріям працювати і не здаватися?

Сила українського аграрія полягає у внутрішній єдності та енергії, яка приходить з розуміння, що ми повинні покладатися на себе і бути конкурентоспроможними.

Якою буде компанія після нашої Перемоги? Які проекти запустите першими?

Після Перемоги плануємо розвиватися та розширювати асортимент продукції, зокрема, йдемо в переробку. Ми відчуваємо, що маємо бути переможцями, не маємо права зупинятися, і це надихає нас рухатися вперед.

Василь Книшук, голова підприємств «КВС» та ФГ «Прометей»

Рік заснування підприємства: 1999

Сфера діяльності: вирощування зернових, олійних та овочевих культур, тваринництво.

Додаткова діяльність: тваринництво як допоміжний бізнес.

Стратегічний погляд: нещодавно введена в експлуатацію молочно-товарна ферма, фокус на переробці продукції.

Які головні управлінські рішення ви прийняли від початку повномасштабного вторгнення, що дали змогу вистояти бізнесу і зберегти колектив?

З початком війни, наш колектив зіткнувся з непростими викликами: деякі з наших співробітників були змушені виїхати за кордон, інші — встали на захист України. Незважаючи на це, ми зуміли зберегти нашу команду та продовжувати працювати, вдячні за солідарність та взаємопідтримку всередині колективу.

На самому початку повномасштабного вторгнення ми зробили реконструкцію молочної ферми на 100 голів. Зараз будуємо ферму для м'ясної породи ВРХ. Також запустили свиноферму на 1 тис. голів. За таку активну розбудову ми в першу чергу завдячуємо нашому давньому партнерові Креді Агріколь Банк. Він став нам у пригоді, надаючи не лише фінансову підтримку, а й цінні поради, які допомогли нам оптимізувати витрати та зосередитися на найбільш ефективному використанні наших ресурсів.

На вашу думку, що зараз психологічно допомагає аграріям працювати і не здаватися?

Сила українського аграрія в нашій здатності витримувати і адаптуватися. Ми раніше працювали в колективних господарствах, де вся ініціатива була спільною, і це дало нам великий досвід.

Сьогодні ми мусимо бути ще більш винахідливими, шукати можливості для економії, бо вижити — це наше головне завдання.

 І саме це розуміння, що нам нікуди відступати, що ми мусимо виживати тут, на своїй землі, дає нам силу.

Якою буде компанія після нашої Перемоги? Які проекти запустите першими?

Після Перемоги наша компанія стане ще сильнішою, бо ми проходимо справжню школу життя. Ми починали з 30 га землі та 30 корів. На сьогоднішній день ми обробляємо 6,5 тис. га землі, у нас 700 голів ВРХ, 2 тис. свиней, 250 га овочів, ковбасний цех та кілька магазинів. У майбутньому плануємо розширити напрямки тваринництва, зокрема, свинокомплекс на 20 тис. свиней. Крім того у нас в планах переробка — хочемо переробляти сою та соняшник на корми та олію.

Що мене надихає у завтрашньому дні? Сім'я, діти — вони є моєю опорою і мотивацією для всіх починань.

Марія Соколюк, директорка підприємства «Кряснянське»

Рік заснування підприємства: 2000

Сфера діяльності: вирощування зернових та олійних.

Додаткова діяльність: насінництво. 

Стратегічний погляд: якщо зернові не рахуються, то … йти в насінництво. Зараз підприємство зосередилися на вирощуванні насіннєвого соняшнику та наданню послуг з вирощування насіннєвої кукурудзи. Напрямок виявився настільки рентабельним, що будуть його продовжувати розвивати.

Які управлінські рішення прийняли від початку повномасштабного вторгнення, що дало змогу вистояти підприємству і зберегти колектив?

Перше, що зробили — забронювали військовозобов’язаних працівників. Без них ми б просто не впоралися. Друге — почали працювати з насіннєвими компаніями. Щороку на 1,2 тис. га ми вирощували сою, соняшник, ріпак, пшеницю та кукурудзу. З початком повномасштабного вторгнення працювати стало важче: спочатку було нікуди збути продукцію, потім ціни на неї впали, а ми не можемо продавати нижче собівартості.

Тож ми скоротили посіви цих 5 культур і зосередилися на вирощування насіннєвого соняшнику та наданню послуг з вирощування насіннєвої кукурудзи. В цьому році відвели під насінництво 124 га (52 га під кукурудзу і 72 га під соняшник). Поки не аналізували фінансові показники по цьому напрямку, але вже бачимо, що це досить рентабельна справа. Ймовірно, у сезоні 2024 будемо розширювати посівні площі.

На вашу думку, що зараз психологічно допомагає аграріям працювати і не здаватися?

Віра в Перемогу, що ситуація скоро зміниться у кращу сторону. Ви ж бачите, що аграрії продовжують працювати, вчасно сплачувати заробітну і орендну плату. Все ж ми віримо, що війна закінчиться і в країну прийдуть зміни.

Чи складно керувати підприємством під час війни? Мені подобається те, чим я займаюся, тому я б не сказала, аж так складно (посміхається — прим. ред.). Я ж в агробізнес потрапила завдяки чоловіку. У 2000 році він зареєстрував на базі колишнього колгоспу підприємство «Краснянське». Орендував землі і почав займатися рослинництвом. А оскільки я була дипломованим економістом (закінчила Уманський сільськогосподарський університет), то мене взяв головним бухгалтером. Отак пліч-о-пліч ми і працювали до його смерті. Потім я взяла керування у свої руки (чоловік хотів, щоб саме я очолила підприємство).

Спочатку було важко, бо у фінансах я добре розбираюся, а от щодо операційної діяльності — потрібен був досвід. Та завдяки команді, хоча і невеликій — всього 30 чоловік — з усіма викликами впоралися.

Якою буде ваша компанія після Перемоги: які проєкти запустите першими?

Після Перемоги хочеться масштабувати проєкт співпраці з насіннєвими компаніями. Ну і продовжувати розвивати підприємство.

Нас як вчили? Що будь-яке агропідприємство кожного року повинно розширюватися за рахунок розбудови своєї інфраструктури, купівлі нової техніки тощо. Ми, не дивлячись на війну, потроху оновлюємо свій техпарк. Завдяки державній програмі «5-7-9» змогли взяти кредитування на обігові кошти та на новий комбайн. Зараз не будуємося, а тільки ремонтуємо те, що у нас вже є. Надалі я поки не бачу, щоб ми ще у щось вкладали кошти. Подивимося, як будуть розвиватися події.

Андрій Усов, керівник господарства «Анастасія»

Рік заснування підприємства: 1992

Сфера діяльності: вирощування зернових та олійних культур.

Особливості підходу: використання системи No-Till, мінімізація використання фунгіцидів та інсектицидів.

Інновації: впровадження бінарних посівів та висівання сумішей покривних культур між сезонами.

Які управлінські рішення прийняли від початку повномасштабного вторгнення, які дали змогу вистояти підприємству і зберегти колектив?

Від початку війни ми змушені були адаптуватися до нових умов. Ми дещо змінили сівозміну, зменшили площі посіву для одних культур і збільшили для інших. Це дозволило нам оптимізувати витрати та зберегти ресурси.

На вашу думку, що зараз психологічно допомагає аграріям працювати і не здаватися?

Війна об'єднала народ. Після 2014 року багато хто не розумів реальної загрози, але вже в 2022 році все змінилося. Ми стали більш згуртованими та відданими нашій справі. Саме ця єдність і відданість є нашою силою.

Якою буде ваша компанія після Перемоги: які проєкти запустите першими?

Моя мрія — це власна птахофабрика, яка забезпечуватиме нас необхідною органікою і дозволить створити завершений виробничий цикл. Це дасть нам більшу незалежність та стабільність. Мене надихає думка про те, що ми можемо створити повноцінний, самодостатній аграрний бізнес, який буде працювати на благо нашої країни.

Наталія Родак, Олексій Пирогов, Latifundist.com