Вийшли з родини Дрейфусів, входили в пʼятірку зернотрейдерів, а зараз залишають Україну. Згадуємо злети і падіння Sierentz
Середа, 23 лютого 2022 року. У порту «Ніка-Тера» завантажується зерном хендісайз. Продавець — Sierentz Global Merchants. Завтра це зерно попливе у Туреччину. Звичайний день, звичайний контакт, яких за останні 4 роки було підписано безліч. Трохи псують настрій від вдалої угоди новини: західна преса нагнітає, що упродовж 48 годин росія нападе на Україну. Хоча у розмові з колегами і рідними відчувається якась тривожність, але команда Sierentz продовжує працювати у звичному режимі, адже з терміналів у портах «Південний» та «Ніка-Тера» чекає на відвантаження більше 150 тис. т зерна.
Близько 4 ранку росія варила ракетами по Україні та розпочала повномасштабне вторгнення. Це початок кінця для Sierentz в Україні. У березні 2024 року стало відомо, що вона йде з ринку.
Редакція Latifundist.com вирішила згадати, з чого компанія починала свій шлях в Україні, як їй вдалося в перший рік роботи увійти до десятки найбільших експортерів, чому вже через кілька років почала «згасати» та що саме стало причиною закриття української «дочки».
Що зараз відбувається з компанією?
Зернотрейдер припиняє фізичну торгівлю зерном по всьому світу, про це 7 березня написав Reuters. Посилаючись на чотири анонімні джерела, видання повідомило, що з компанії вже пішло багато трейдерів, зокрема, із женевського та київського офісів.
За нашими даними, зараз відбувається процедура ліквідації української «дочки» Sierentz Global Merchants.
Команда київського офісу почала рідшати ще з літа минулого року, коли звідти почали звільнятися трейдери. Загалом штат в Україні налічував близько 30 чоловік, з яких у Києві працювало 18.
Зараз у київському офісі залишилося декілька співробітників, вони повинні завершити всі справи компанії та довести до кінця процедуру ліквідації.
А ще 6 років тому…
Latifundist.com писав, що Лампракіс Лазос, який тоді займав посаду генерального директора «Луї Дрейфус Компані Україна», пішов з компанії, забравши з собою частину інших працівників. Цілий місяць ринок ламав голову, чим викликаний такий демарш.
А вже у жовтні 2017 року від Reuters стало відомо, що колишні топменеджери Louis Dreyfus Company заснували в Швейцарії зерноторгову компанію Sierentz Global Merchants. Контролюється вона деякими членами родини Луї Дрейфус, але окремо від історичної групи LDC.
На посаду головного виконавчого директора було призначено Девіда Охайона, колишнього керівника зернового підрозділу LDC (в цій компанії він пропрацював більше 25 років), а керівником українського офісу став Лампракіс Лазос.
У фокусі — експорт з Чорноморського регіону
Sierentz відразу заявила, що всі свої сили зосередить на експорті зерна з Чорноморського регіону. Зокрема, зерно планували закупляти в Україні, росії та Казахстані і продавати до країн Азії, Африки та Близького Сходу.
Тут треба додати, що паралельно з українською «дочкою» створювалася російська. На початку листопада 2017 року у росії була зареєстрована «Сіренц Глобал Мерчантс Восток», яку очолив Максим Беляков, колишній комерційний директор російської філії Louis Dreyfus. У реєстрі вказано, що основним видом діяльності компанії є торгівля зерном, олійними та бобовими культурами.
У 2021/2022 МР «Русагротранс» повідомляв, що у в рейтингу провідних російських експортерів зерна компанія займала 18 місце. Всього у цей період на зовнішні ринки нею було відправлено 0,4 млн т зерна. Ще роком раніше посідала 16 місце з таким же об’ємом.
«Весь трейдинг Sierentz фокусувався саме на Україні. Це була основна доля. росія і близько не робила тих об’ємів, що робив український офіс. Вони щось там на FOB могли купувати, але об’єми були несерйозні. Навіть півмільйона за сезон не робили», — розповідає колишній працівник Sierentz в Україні.
До речі, якщо в Україні SGM не має ніяких активів, то в росії у деяких членів родини Луї-Дрейфус є землі, що перебувають у власності або довгостроковій оренді. І ця площа значна — біля 106 тис. га, які належать «РЗ Агро». Цю компанію родина заснувала у 2012 році разом з АФК «Система». Земельний банк знаходиться у Ростовській області та Ставропольському краї.
Інформація про те, що Louis Dreyfus вивчає можливості передачі російського бізнесу і зернових активів новим власникам, гуляє у публічному просторі ще з квітня 2023 року. Наші джерела підтверджують, що компанія хоче вийти з росії. «Так, це рішення прийняте і процес запущений. Але вийти не так просто, процес складний», — сказав співрозмовник.
Новачкам щастить?
Але повернемося в Україну. Тут вже в перший рік роботи (компанія почала працювати з травня 2018 року) новопризначена команда Sierentz навела фурору.
За результатами 2018/2019 року Sierentz увійшла до ТОП-10 найбільших експортерів зерна, відправивши на зовнішні ринки 66 суден з 2,07 млн т.
Повторити? Не проблема. У 2019/2020 році компанія у десятці найбільших постачальників ячменю (231 тис. т) та пшениці (1,19 млн, що на 506 тис. т більше від попереднього року).
За результатами 2020/2021 року відправила 2,7 млн, увійшовши до ТОП-5.
Основний фокус був на зернових — пшениці, кукурудзі та ячменю. У 90% працювали через порти: закуповували зерно на CPT, DAP. Інколи купували якісь об'єми на елеваторах всередині країни.
«Трохи робили елеваторами, але це були дуже незначні об'єми. Оскільки в Україні активів не було ніяких, то було важко купувати з елеваторів», — розповідає колишній працівник Sierentz в Україні.
Чим же пояснюється такий успіх на ринку? По-перше, гарно спрацювала репутація трейдерів. На ринку України вони були не новачками, отримали колосальний досвід у «Луї Дрейфус Україна» та мали широку базу контактів. По-друге, пропонували клієнтам вигідніші умови. Тобто були більш мобільні: швидка оплата, менше метушні і бюрократії з документами, якої топменеджмент «наївся», ще коли працював у «Луї Дрейфус».
«Було розуміння ситуації кожного постачальника. В багатьох питаннях ми намагалися йти на зустріч, вибудовувати не просто партнерські, а, я б сказав, дружні відносини з постачальниками. В цьому плані вони нас дуже цінували, адже розуміли, якщо продають на Sierentz, то ми зробимо все, щоб їм було якомога комфортніше виконувати свої поставки», — каже колишній працівник Sierentz в Україні.
Трейдер однієї з компаній ABCD згадує, як у перші роки роботи команда Sierentz поводила себе на ринку досить агресивно.
«Думаю, щоб завоювати свою частку на ринку. Я пам'ятаю, що по пшениці вони в якісь моменти в рейтингу були одразу за нами. Тобто у них тільки 1 млн т робився по пшениці, а додайте до цього об’єму ще й кукурудзу», каже він.
Чому компанія відмовлялася від активів в Україні?
Насправді відмова від активів в Україні зіграла злий жарт з Sierentz. І до цього ми ще повернемося. Але зараз про те, що спонукало компанію не вкладати кошти у будівництво власної інфраструктури?
Все просто. Без активів ти більш мобільніший. Адже інфраструктурні об’єкти повинні приносити прибуток і окупатися, а отже ними постійно треба займатися — вагони та автомобілі повинні їхати, а елеватори приймати зерно.
Однак згодом цю позицію компанія змінила і навіть до великої війни частково інвестувала у проєкт з розбудови в порту «Очаків» елеваторної інфраструктури. В майбутньому планувала закупити баржі та розвивати рейдову перевалку «річка-море». А ось інвестиції у глибоководні порти не розглядалися.
Спад у 2021-му і зміна власників
Рішення розбудовувати інфраструктуру в Україні було прийняте у 2020-2021 роках, коли у роботі компанії намітився деякий спад. Якщо щорічно Sierentz відправляла більше мільйона тонн пшениці на зовнішні ринки, то за 10 місяців 2021 року відправила 900 тис. т.
Частково на це вплинула форвардна криза, яка з осені 2020 року огорнула ринок експортерів.
«Звісно, що були компанії, які не хотіли виконувати умови контракту. Ми довго з ними вели переговори. Але зрештою отримали непоганий результат. Хтось виконав контракт на 70-80%, комусь зробили реструктуризацію. Тому форвардна криза суттєво на життєдіяльності компанії не позначилася», — пояснює колишній працівник Sierentz в Україні.
Частково вплинула літня та осіння засухи, через які постраждав врожай на Півдні, Сході та Центрі країни. Інший співбесідник нас запевнив, що причина була у відсутності маржі.
«Ціна купівлі була дорожча за ціну продажу. Того року не було ніякої маржі. То навіщо продавати і купувати, якщо ти на цьому не заробляєш», — зауважує він.
Тож виявилося, що в новій реальності компанії, яка раніше стабільно відправляла на зовнішні ринки мільйони тонн зерна, в один момент стало важко бути прибутковою, працюючи тільки на CPT. І саме наявність хоч якої-небудь інфраструктури, яка б приносила в цей непростий період додатковий прибуток і робила її більш конкурентною на ринку — дуже б виручила.
Саме цей момент став переломним у світогляді компанії. Тоді було прийнято рішення інвестувати в активи. Офіс в Женеві це рішення підтримав.
Трейдер однієї з компаній ABCD каже, що після кількох років агресивної поведінки на ринку, Sierentz почала потроху скорочувати свої об’єми. Це могло бути пов’язано з тим, що у трейдерів трохи згасли амбіції, припускає він. Приблизно у цей період там змінилася частина комерційної команди.
«Ви подивіться на об’єми відвантажень Sierentz у динаміці по рокам. Можливо, в цьому потрібно шукати відповідь на питання, чому звідти почали йти люди? Можливо, недостатньо було для всіх роботи?», — каже він.
Також у 2021 році в української «дочки» змінилися власники. Згідно з аналітичною системою YouControl, Томаса Шульца, який разом з Хелен Лавлі (ексвіцепрезиденткою Louis Dreyfus Highbridge Energy LLC) були основними бенефіціарами компанії з 2017 року — в списку вже не було. Натомість було вказано, що основним бенефіціаром став Корнвелл Домінік Франс Міріам (99,4%). Станом на 25 березня 2024 року основними бенефеціарами, які мають не прямий вирішальний вплив є Монтавон Олександр Анрі Луї, Хелен Лавлі, Корнвелл Домінік Франс Міріам та інші.
Після 24 лютого
Компанія не мала запасного варіанта на випадок, якщо росія вторгнеться в Україну, кажуть в один голос двоє експрацівників компанії.
На момент 24 лютого у компанії застрягло в українських портах більше 200 тис. т агропродукції. Ще частина товару була «на колесах». Трейдер досить довго приймав рішення, що з продукцією робити. Сумнівів додавало те, що ціни обвалились, купували ж його зовсім за іншими прайсами.
Тож той товар, за який ще не встигли виплатити кошти, пропонували постачальникам забрати назад і перевезти за власний кошт у більш безпечне місце. Іншим пропонували варіант, коли компанія викупляє товар по ринковим цінам та везе через Ізмаїл. Хоча в порти Дунаю Sierentz зайшла дуже пізно, коли там маржинальність була вже зовсім іншою. «Проґавили свій момент», — каже нам учасник ринку.
Чому? Експрацівник компанії каже, що Женева довго приймала рішення. Мовляв, українська команда намагалася доносити якомога більше інформації, щоб потім центральний офіс на її основі міг приймати адекватні рішення. Але одна справа бути в Україні, а інша — за більш ніж 2 тис. км від Києва.
В цей час у пресі почали з’являтися публікації, в яких незадоволені фермери розповідали, що компанія сплачує за поставлений товар дрібними частинами і за неповний об’єм. Трейдери не виходять на зв'язок і не підтверджують акти звірки.
До відкриття «зернового коридору» вирішувала питання з продажем та відвантаженням стоків. А вже з його відкриттям у серпні 2022 року почала обдумувати закупівлю нового товару.
«Проблема була в цінах: стоки були дорогі, а ціни на зернові на ринку дуже низькі. Тому ідея полягала в тому, щоб закуповувати частково товар по ринковій ціні і частково експортувати той, який застряг на терміналі, щоб хоч якось здешевити середню собівартість кожної відправленої партії», — пояснює колишній працівник Sierentz в Україні.
Історія з ТІС-Зерно і позови до GAFTA
Ця історія потребує окремого розділу в нашому матеріалі. А почалось все з того, що російська інспекція перестала погоджувати рух суден до порту Південний.
З початком роботи «зернового коридору» у 2022 компанії вдалося відправити декілька панамаксів з терміналу «ТІС-Зерно», що знаходиться в порту. А далі виникла відома проблема — термінал вимагав за зберігання та відвантаження товару космічні суми. На «ТІС-Зерно» та інших терміналах Південного застрягли величезні обʼєми товару «Агропросперіса», Sierentz, Cargill та інших компаній.
Коли запрацював коридор, «Агропросперіс» запропонував постачальникам розділити витрати на зберігання та відвантаження, а головне — компромісну ціну, за якою готовий викупити зерно. У той же час Sierentz, за словами співрозмовників з ринку, майже перестав виходити на зв'язок з контрагентами.
Андрій Шишацький, управляючий партнер та співвласник агропромислової корпорації «Успіх» розповідав нам, що його підприємство «Укр Агро Клас» поставило у лютому 2023 року на «ТІС-Зерно» 3,5 тис. т зерна по ціні $210 тис/т. До червня воно там пролежало, а потім надійшов лист від Sierentz: «Зерновий коридор» не працює. Ми не можемо вивезти зерно, тому вважаємо контракт призупиненим».
Коли підприємство попросило дати дозвіл «ТІС-Зерно» на повернення товару, компанія відповіла тільки через три тижні листом. У ньому вказала, що не проти такого варіанта, але термінал не підтверджує їм дозвіл на таку операцію. У зв’язку з цим Sierentz з 16 серпня припинила всі відносини з «ТІС». Окремо компанія наголосила, що всі послуги по зберіганню зерна вона оплатила.
«Нам не залишалося нічого іншого, як звернутися за допомогою до спеціалістів у міжнародному праві, а також залучити англійських юристів, які у разі потреби будуть представляти наші підприємства в арбітражі GAFTA, тощо», — розповідав Андрій Шишацький.
За нашою інформацією, подав у GAFTA на Sierentz і МХП.
«У той час, коли почалися проблеми на терміналі «ТІС-Зерно», у МХП були підписані контракти з кількома великими контрагентами, і з частиною швидко вирішили всі питання. А Sierentz просто пропали. Їх комерційний відділ перестав відповідати на дзвінки», — каже наш співрозмовник з холдингу.
Фермери і агрохолдинги знали, на що йшли?
Тут треба зауважити, що після 24 лютого трейдери, шукали можливості застрахувати свої ризики. Як нам пояснював партнер Interlegal Артем Скоробогатов, і трейдери, і аграрії добре усвідомлювали, що історія із «зерновим коридором» може у будь-який момент закінчитися. Тому, щоб перестрахувати себе, в контрактах вказували, що моментом переходу права власності на продукцію є замитнення товару.
«Великі трейдери, плануючи роботу, розуміли ризик залишитися з зерном. Вони прописали не дуже стандартні договори: одні вказали, що оплата відбувається після замитнення, інші — після того, як судно піде. А коли «вікно можливостей» зачинилося і суда фізично не змогли прийти до порту, то почали будувати свою правову позицію теж дуже по-різному. Хтось робив ставку на фрустрацію, хтось на форс-мажор», — каже юрист.
І додає, що підписуючи ці контракти, фермери розуміли їх особливості.
За нашою інформацією, МХП отримала значну суму збитків. У списку найбільш постраждалих компаній значиться також ІМК.
Томпеменджер однієї із зернотрейдингових компаній розповідав, що розрив контрактів і перекладання витрат на фермерів був вимушеним кроком. І пов'язаний він був з непоступливістю «ТІС-Зерно» в плані пом'якшення ставок за зберігання та перевалку.
Наш співрозмовник з Sierentz розповідає, що з іншими терміналами, на яких вони працювали, подібної ситуації не виникало. Мова, наприклад, про ОПЗ, з яким вдалось знайти компромісну формулу.
Постачальникам пропонували забрати зерно за власний рахунок або частково розділити вартість відвантаження з терміналу. Як варіант — Sierentz викупляє за ринковою ціною і відправляє на Ізмаїл. Компаній, які відразу погодилися на ці умови, було небагато. Хтось погодився частково продати на Ізмаїл. Але 60-70% постачальників були категорично проти. Їх аргумент: ми виконали всі зобов’язана по контракту, товар належної якості, тож вирішуйте питання.
Війна як основна причина
У Миколаївському порту в компанії застрягло судно з пшеницею на $8 млн для турецького покупця — це ще одна проблем, яка підкосила трейдера. 23 лютого 2022 Sierentz передала йому індосамент і попросила оплатити товар. Покупець відмовився, тож зернотрейдер зараз з ним в судах.
Сюди додайте відсутність інфраструктури, яка б дозволила ці стоки зберігати. Лише в Миколаївському порту на двох терміналах в компанії знаходилось біля 120 тис. т продукції. Обстріл «Ніка-Тери» коштував компанії втрати 12 тис. т зерна.
Але не це стало причиною того, що Sierentz закриває свою «дочку» в Україні та припиняє торгівлю зерном по всьому світу. Частково вирішити всі ці проблеми можна. І інші зернотрейдери тому приклад.
«Основна причина — війна. В Женеві очікували, що вона от-от закінчиться. Але пішов третій рік, атаки на зернову інфраструктуру тільки посилилися і материнська компанія не захотіла далі ризикувати бізнесом», — резюмує наш співрозмовник з компанії.
