Відсутність соняшника штовхає ОЕЗи переходити на сою. Запитали у переробників, що з краш-маржою переробки бобової та ринками збуту
Джерело фото: Latifundist.com
У другій половині маркетингового сезону виробництво і експорт соєвої олії та шроту зростуть, прогнозують аналітики. «Зараз переробляють сою навіть ті ОЕЗи, які до цього не працювали з цією культурою», — каже керівник напрямку трейдингу LNZ Group Володимир Корчун. Ми запитали у переробників, що сьогодні відбувається на ринку олійних? Яка краш-маржа переробки сої і чи буде куди збувати продукцію, якщо всі кинуться переробляти бобову?
Переробка соняшника
Три ОЕЗи «Кернела» у жовтні-грудні 2024 року перейшли на сою. А все через дефіцит соняшника на ринку.
У порівнянні з 2023-м роком, у сезоні 2024 площі під соняшником зменшилися, відповідно скоротилося і виробництво. Сюди додайте недобір врожаю через посуху. Аналітики «Укроліяпром» зауважили, що офіційна інформація в частинні можливого виробництва насіння соняшнику має розбіжності з оцінками різних експертів ринку.
Зокрема, при площі 5 млн га та урожайності 2,1 т/га виробництво насіння соняшнику на офіційному рівні досягне 10,5-11 млн. т, що значно відрізняється від різних експертних оцінок. Такі розбіжності повторюються практично щорічно. Але за підсумками маркетингового року, виходячи з фактичного експорту олії, зокрема соняшникової, можна підтвердити значно більше, ніж офіційне, виробництво олійних культур (найбільше — по соняшнику).
Враховуючи скорочення врожаю соняшника та високу конкуренцію ОЕЗів за сировину, аграрії почали притримувати продажі олійної, очікуючи, що ціни ще більше виростуть.
Як зауважив керуючий директор «Королівського смаку» Максим Король, сьогодні фермери достатньо потужно розвинули свою інфраструктуру і мають власні елеватори або склади. Тож стали більш гнучкими до власних потреб і мають можливість притримувати сировину і впливати на ринок олійних культур зокрема.
Максим Король
керуючий директор
«Королівського смаку»
«Це в свою чергу підняло ціни на сировину разом з падінням ціни на готову продукцію — олію та шрот. Тож на даний момент є проблеми зі стабільним покриттям виробничих потреб сировиною та достатньо низькою ринковою ціною на готову продукцію».
Додає, що заводи «Королівського смаку» сировиною покриті на місяць роботи.
За даними асоціації «Укроліяпром», ціни на соняшник на внутрішньому ринку зросли майже вдвічі — з 13-14 тис. грн/т у 2023/2024 МР до 25-26 тис. грн/т або на 250 $/т. При цьому ціни на соняшникову олію на світовому ринку зросли на 130 $/т.
«Така цінова політика щодо соняшнику призведе до того, що олійнодобувні мультифункціональні заводи зменшать переробку соняшнику і будуть нарощувати переробку соєвих бобів, що деякі вже і роблять. Також це підтверджується зростанням експорту соєвої олії та шроту у вересні-листопаді 2024/25 МР відповідно на 42,5 % та на 13,4%», — заявили в «Укроліяпром».
Маржинальність переробки сої
Чи вигідно сьогодні переробляти сою? Максим Король говорить, що соя рахується зараз краще ніж соняшник, але за рахунок низької потреби на ринку маржинальність не набагато вище.
Максим Король
керуючий директор
«Королівського смаку»
«Додатковою проблемою є рекордні врожаї сої на американському континенті, що рекордно знижує світу ціну на сою та продукти переробки. Завдяки цьому попит на продукти переробки сої в останній час дуже низький і нам доводиться постійно підлаштовуватись під умови ринку. А це постійне зменшення власної маржі та оптимізація витрат. Тому що першочергова задача для нас, як для компанії — це люди, які працюють з нами та їхні сім’ї. А це їхня стабільна зарплатня і соціальний захист, особливо в такий важкий час».
Тезу про оманливе враження, що на тлі низьких цін на сою це «золоті часи» для переробників, ми чули минулого року під час агротуру «Переробка: соя і ріпак» від директора одного із найбільших в Україні переробників сої — «Фалькон Агро Груп» — Павла Жовтоніжка.
За його словами, хоча ціни на сою привабливі, але потужності переробки перевищують потреби внутрішнього ринку — він сьогодні перенасичений.
Якщо говорити про експорт, то до повномасштабного вторгнення більша частина продукції йшла в білорусь, незначна — у Польщу та в інші країни. Зараз весь ринок шроту змістився в сторону Румунії, Польщі та Угорщини. Однак на переробників сильно впливають страйки на кордонах, низька пропускна спроможність залізної дороги по перетині кордону.
Павло Жовтоніжко
директор заводу
«Фалькон Агро Груп»
«Тож і виходить, що ціни на сировину іноді перевищують ту планку, яка мала би бути вигідною для переробника».
Галина Матвійчук, співвласниця та комерційна директорка «Любарецького соєпереробного заводу» зауважила під час Agro&Food Security Forum, що цього сезону ціни на соєву олію ростуть, і це не може не радувати переробників. Але для невеликих підприємств, до яких відноситься «Любарецький соєпереробний завод», важлива ціна на обидва продукти переробки — і олію, і макуху. У той час як для екстракційних заводів це питання не грає ролі.
Галина Матвійчук
співвласниця
«Любарецького соєпереробного заводу»
«Відповідно, коли ціна на олію йде вгору, вони починають задешево продавати макуху, таким чином обвалюючи ціну на ринку. І виходить, що наш другий продукт вже стає неконкурентоспроможним. Маржа втрачається».
Вона також додала, що в цьому сезоні на початку жнив спостерігалося незвичне зростання ціни на сою, коли б, здавалося, вона мала знижуватися. Це вплинуло на вартість виробленого продукту та конкурентоспроможність на світових ринках.
Також Галина Матвійчук звернула увагу на постійну загрозу блокування кордонів, яка дестабілізує ринок та впливає на ціну як виробників сировини, так і переробників.
Як працюється переробникам не ГМ-сої?
Віктор Фурдіяка, директор соєпереробного заводу «Форвард Агро Трейд», яке спеціалізується на переробці не ГМ-сої, каже, що маржинальність в середньому коливається в районі 2,5 тис. грн/т в залежності від загальної кон’юнктури на ринку.
Віктор Фурдіяка,
директор соєпереробного заводу «Форвард Агро Трейд»
«Ми є експортоорієнтованим підприємством, тому на нас безпосередньо впливає ситуація в Європі. Маркетмейкером формування ціни на продукти переробки сої (як ГМО та і не ГМО) на європейському ринку є, на жаль, не Україна. Всі орієнтуються на експортні ціни південноамериканської сої, яка фактично і формує ринок. А українські переробники орієнтуються на індикації в портах».
Через те, що український ринок не завжди синхронізований з Європою, часто виникають ситуації, коли покупці хочуть дешевшої ціни за продукти переробки, а закупівельні ціни на сировину не дозволяють переробникам піти на це. І особливо такі коливання відчувають на собі невеликі переробники сої, зауважує Фурдіяка.
Конкуренція на ринках Європи
«Форвард Агро Трейд» експортує в країни ЄС соєву макуху та олію. Переробка сої в рік складає близько 20 тис. т, з яких 16 тис. т — макуха і 2,5 тис. т — олія. Потреба в продуктах переробки не ГМ-сої невелика на ринку.
Та й Європа останнім часом премію платить меншу. Тому переробникам важче працювати з не ГМ-продуктами і при цьому зберігати позитивну маржинальність, каже Фурдіяка. Хоча його це не демотивує працювати саме з не ГМ-соєю.
«Підтримує у тонусі точно», — говорить він.
І продовжує: коли два роки тому вийшли на ринок, то думали за продуктами переробки сої будуть стояти черги, бо соєвий протеїн є вкрай необхідними для тваринництва. А виявилося, що треба конкурувати з іншими переробниками за рахунок якості, логістики, гнучкості формування цінової політики тощо.
Віктор Фурдіяка,
директор соєпереробного заводу «Форвард Агро Трейд»
«Я не можу сказати, що ринок перенасичений, але пропозицій достатньо. Покупець, а особливо європейський, має достатньо альтернатив. Звісно, що українська соя є високобілковою, переробники роблять якісний продукт і логістично знаходяться близько. Але на ринку ЄС неймовірно велика кількість дешевших продуктів південноамериканської переробки».
Як конкурувати? У першу чергу якістю. «Форвард Агро Трейд» закуповує сою із вмістом ГМО нижче 0,9%, але по факту беруть з показником нижче 0,5%, щоб уникнути ризиків в розбіжності показників лабораторій. «Також особлива увага приділяється показникам протеїну в сої, адже для виконання умов покупців маємо доволі високі вхідні вимоги для показників сировини», — каже Віктор Фурдіяка.
Сої з такими показниками на ринку мало. Плюс за неї треба конкурувати з іншими підприємствами. Та й до якості сої сезону 2023/2024 багато питань. Надходить багато зелених бобів, є проблеми з базовою вологістю — замість базових 12% надходить соя з вологістю 15-17%. Відповідно сировину треба досушувати. «Форвард Агро Трейд» навіть довелося залучати додатково послуги сушіння, бо самі не встигали це робити. Сюди додайте проблеми з відключеннями світла.
Віктор Фурдіяка,
директор соєпереробного заводу «Форвард Агро Трейд»
«Але в майбутнє дивимося без остраху. Ми не маємо великих конкурентів серед агрохолдингів, які працюють здебільшого на своїй ГМ-сої. В них інші ринки і масштаби збуту. Наш пріоритет — робота з кінцевими покупцями. Ми крафтове підприємство, яке враховує індивідуальні потреби покупців. Хтось хоче меншу фракцію, хтось більшу, хтось специфіку відповідно до їх потреб. Ми все це можемо врахувати, на відміну від великих гравців, яким складно змінити щось у рецептурі або логістичному ланцюжку».
2025-й для сої: прогноз
У світі три роки поспіль спостерігається перевиробництво сої, яке перевершує попит. За оцінками USDA у 2022/23 в світі було перевиробнцтво на 12 млн т, у 2023/24 перевиробництво на 11 млн т.
У сезоні 2024/2025 році, за прогнозами аналітиків, очікується ще на 30 млн т збільшення виробництва, розповів під час Agro&Food Security Forum керівник напрямку трейдингу LNZ Group Володимир Корчун. А коли сировина в такому профіциті, це погано як для виробника (фермера), так і для краш-маржі переробника.
Володимир Корчун
керівник напрямку трейдингу
LNZ Group
«Думаю, що наступний сезон для сої буде дуже-дуже важким. Очевидно, через те, що ми очікуємо величезне перевиробництво сої, в першу чергу за рахунок Південної Америки, а особливо Бразилії, де вже посівна закінчилась,і в Аргентині, де темп посівної також підтверджує прогноз суттєвого збільшення площ».
Сьогодні LNZ Group переробляє більше 300 тис. т олійних культур на рік на своєму заводі «Київ-Атлантик Україна». Продукти переробки — олію і шрот— відправляє на експорт.
Щодо стратегії на 2025-й рік, то LNZ Group дивиться у ферментацію шротів, виробництво протеїнового концентрату, рафінацію олії і навіть у виробництво біодизеля. Володимир Корчун рекомендує й іншим переробникам будувати глибшу переробку, а тим, хто працює на одній культурі, ставати більш мультикрашовими.
