CHS згортає український офіс: воєнні ризики, обережність акціонерів і зволікання з поверненням на «велику воду»
Джерело фото: Latifundist.com
Американський фермерський кооператив CHS фактично згортає операційну діяльність в Україні. Обережність акціонерів, воєнні ризики та відсутність «зеленого світла» на глибоководні порти визначили траєкторію компанії. Як і чому — у нашому розборі.
Поворотна точка
Кінець осені 2023-го. ЗСУ беруть під контроль «велику воду», ринок розвертається з Дунаю і Констанци на чорноморські порти. Навіть консервативні трейдери з ABCD повільно, але повертаються в Одесу, Чорноморськ і Південний. Всі — крім CHS. Українська команда не отримує «зелене світло» на роботу через глибоководні порти — компанія лишилася на дунайському плечі та Констанці.
Така обережність стане поворотною точкою. Вже наприкінці літа-на початку осені цього року ринок заговорить про згортання діяльності української «дочки» CHS. Інформацію про те, що кооператив дійсно скорочує діяльність в Україні, підтвердять нам кілька джерел з самої компанії. Меседж у всіх співрозмовників однаковий: офіційно CHS не йде з України — це надто чутливе рішення з політичної точки зору. Та на практиці компанія згортає активну роботу, залишаючи лише символічну присутність — представницький офіс.
«CHS зберігає присутність в Україні. Водночас, ми наразі зменшуємо розмір нашої команди через ринкові умови та операційні потреби», — лаконічно відповіли в компанії на запит Latifundist.com.
Історія CHS в Україні нагадує гойдалки: від гучного входу на ринок і багатомільйонних інвестицій у тепер уже одіозний термінал «Олімпекс», який згодом перейшов до інших американських власників, — до рекордного за прибутковістю 2021 року й подальшого згортання діяльності. Далі — реконструкція життя компанії в Україні.
Кооперативні особливості
CHS Inc. — один з найбільших фермерських кооперативів США і водночас глобальний зернотрейдер. В 2008 році кооператив створив в Україні компанію «СіЕйчЕс Україна».
«Дочка» займалась класичним зернотрейдингом, фокусувалась переважно на зерновій групі (кукурудзі та пшениці). Також займалась нішевими культурами, які експортували контейнерами. Мали досвід переробки і в давальницькій переробці соняшнику на олійноекстракційному заводі «Віойл».
Зі старту кооператив відкрив вісім філій уздовж «зернового поясу» країни. Першим стратегічним кроком стало партнерство з «Олімпекс Купе» в Одесі: спільно з одеськими бізнесменами Володимиром Науменком і Сергієм Грозою запустили зерновий термінал потужністю зберігання 130 тис. т і потенціалом перевалки до 2–2,5 млн т на рік.
Інвестиції у $30 млн компанія називала лише першим кроком.
«Ми прийшли в Україну не на рік чи два, а надовго», — розповідав в інтервʼю АПК-Інформ тодішній комерційний директор «СіЕйчЕс Україна» Юрій Сидоренко.
У стратегії компанії було закладено вихід на рівень 4–4,5 млн т експорту зернових на рік протягом п’яти років.
На підтвердження серйозності планів — у 2015 році ЄБРР виділив $40 млн довгострокового кредиту для розширення потужностей терміналу. Ще за два роки ЄБРР надав $20 млн кредиту для поповнення оборотного капіталу під закупівлю та зберігання зерна.
Спойлер: тандем з одеситами за кілька років трісне.
Перші проблеми
Та ще в 2017 році компанія експортувала понад 1 млн т зерна через «Олімпекс». Серед основних конкурентів в компанії називали Cargill, ADM та Bunge. «Ми намагаємося тримати гідну конкуренцію і змушуємо себе поважати», — розповідав колегам з Elevatorist.com в 2017 році регіональний менеджер CHS в Україні Олег Фролов.
Разом з тим він і визнавав труднощі:
Олег Фролов
регіональний менеджер
CHS в Україні
«У нас був не зовсім вдалий досвід на старті. Були втрати на елеваторах і випадки продажу неіснуючої продукції. Після цього американці переглянули й стиснули програму. Але зерновий ринок України нам дуже цікавий, і плани — тільки розвиватися».
Паралельно CHS в Україні почала артикулювати амбіцію бути не лише «чистим трейдером». Тодішній директор «СіЕйчЕс Україна» В’ячеслав Колосвєтов розповідав журналістам, що розмови про «надприбутки трейдерів» не відповідають дійсності: торгова маржа на експорті зерна становить у середньому $1–2, у кращому випадку — $5, тоді як реальні гроші заробляє виробник (близько $500 на гектарі).
«Уся прибутковість — у виробництві. Ми ж працюємо на обсягах», — пояснював він.
Відтак компанія анонсувала програму підтримки агровиробників обсягом $50 млн у партнерстві з Syngenta та «Галнафтогазом». Фермерам пропонували пальне, насіння й ЗЗР з відстрочкою платежу під невеликий відсоток, розрахунок мав здійснюватися зерном для подальшого експорту через CHS.
Паралельно триватиме розлучення з GNT. За умовами договору, CHS мала отримати привілейовані умови перевалки на «Олімпексі». Натомість умови, які фактично побачила, її не задовольнили. У компанії це розцінили як спробу витіснення з активу. CHS звернулася у міжнародні суди — з $35 млн, вкладених у термінал, CHS через суд вдалось частину повернути.
Натомість GNT залучить кошти американських фондів ACP та Innovatus та викупить частку CHS в терміналі. Пізніше Гроза і Науменко посваряться з цими фондами, актив перейде в руки американців, а самих одеситів Високий суд Лондона засудить до 20 місяців позбавлення волі.
В інтерв’ю «Цензор.НЕТ» Гроза розповідав свою версію розриву з CHS: після зміни кількох директорів компанія, за його словами, змінила курс і почала згортати присутність у Східній Європі. Сторони погодили умови виходу та підписали settlement із визначеними строками.
Початок війни
«2021-й рік був феєричний. В принципі, він для всіх таким був, але і для нас він був особливий», — розповідає екс-працівник «СіЕйчЕс Україна».
В компанії перевиконали план закупівлі за чотири місяці до кінця року та вийшли на рекордні для компанії 1,5 млн т.
З початком повномасштабного вторгнення компанія, як і більшість інших гравців ринку, переорієнтується на Дунай та румунську Констанцу. У Румунії CHS контролює до 10-15% пшениці, а місцевий офіс компанії вважається одним із найсильніших у регіоні, зокрема, завдяки власному терміналу в Констанці — Silotrans. Власне, на цей термінал українська «дочка» спрямовуватиме вантажі через автомобільні, залізничні й баржові маршрути.
Працювали також через Ізмаїльський порт, зокрема, там забезпечували логістику для своїх партнерів з Syngenta: контейнерні поїзди заходили на причал, звідки зерно одразу перевантажували в баржі.
Працівник компанії пригадує, як весною 2022 року вантажили перше судно українського зерна для єгипетського GASC, саме тоді компанія виграли тендер.
За словами наших співрозмовників в компанії, у перші два роки повномасштабного вторгнення компанія «робила своїх пів мільйона — до 600 тисяч тонн». Але попри ці результати, в компанії почнеться перша хвиля скорочень.
Повернення ЗСУ контролю над Чорним морем розвернуло ринок до «великої води». Чорноморські порти наповнили сотні компаній. Але не CHS.
«Ми, по суті, залишилися єдиними без «добра» після осені-23, коли відкрилися глибоководні порти. Ми — кооператив: рішення проходять через Раду директорів і велику кількість фермерів. У такій конструкції немає одного акціонера, який би вийшов і сказав: «Беремо на себе ризик і йдемо». У воюючій країні ризик-профіль природно консервативний, тому «вікно» на закупівлю зерна саме в Україні нам так і не відкрили», — каже працівник компанії на умовах анонімності.
Його слова підтверджують і інші колеги.
Компанія почала втрачати позиції на ринку. Дунай суттєво програвав «великій воді», а з часом і взагалі перестав рахуватися. Щорічні обсяги трейду впали нижче 100 тис т.
«Команда відчувала себе звʼязаною по руках і ногах. Це як купити Ferrari й тримати його в гаражі. Машина чудова, але якщо ти не виїжджаєш на ній... Так само і з командою: у CHS була сильна, професійна група людей, здатна давати результат. Але нічого не можемо вдіяти», — говорить інший працівник компанії.
Фінал?
Ще зовсім недавно в українському офісі CHS панували очікування «великого повернення», розповідає в Інстаграм засновник GROWEX Agro Богдан Лукіянчук.
«Купили машини, планували відновити закупівлі, ми вже рахували дні — от-от у червні, потім 1 липня. Але прийшла новина в серпні: шановні колеги до побачення, CHS закриває український офіс», — розповідає аграрій.
Наші співрозмовники розповідають, що наприкінці літа американське керівництво вирішило де-факто закрити українську «дочку».
До вже названої причини — зволікання з поверненням на «велику воду» — додаються і інші. Серед них — фактична відсутність маржі в трейдингу, каже співробітник компанії. Додає, що CHS в цьому плані не самотній — глобальні зернотрейдери вже рік ідуть курсом на економію: скорочення персоналу, урізання витрат, фокус на активах.
«У Cargill по Північній Америці пішло скорочення, мінус 8 тис. людей. ADM анонсував урізання витрат на $300–500 млн. А тут Україна зі всіма нашими ризиками», — каже співрозмовник.
Офіційно мова не йде про закриття, але фактично в Україні лишиться кілька людей. Ймовірно, йдеться лише про базовий моніторинг — стан посівів, ціни, конкурентне середовище, щоб давати Женеві мінімальне бачення ситуації в Україні, каже співрозмовник із компанії. До того ж залишаються юридичні зобов’язання: справи в судах, питання з ПДВ, які неможливо закрити одним рішенням. Водночас відбувається природна ротація: частина працівників уже перейшла в інші компанії, решта розглядає нові можливості.
Це вже не перший міжнародний трейдер, який скорочує присутність в Україні після початку повномасштабного вторгнення. Торік офіс закрив і Sierentz, який теж гучно зайшов на наш ринок. Війна, високі ризики, надлишок гравців і боротьба за кожен долар прибутку, що дедалі частіше перетворюється на нуль або мінус, змушують компанії ставити собі запитання: чи варто лишатися?
