Зрошувальна арифметика від Ерідон: як на поливі отримувати вдвічі вищі врожаї

Зрошувальна система TM Variant Irrigation на полі компанії «Ерідон»
Джерело фото: «Эридон» / Eridon

«Ерідон» взяв курс на зрошення у 2014 р., і сьогодні під поливом у нього вже 1,9 тис. га. Та вже через чотири роки компанія ставить перед собою амбітну ціль — збільшити поливні площі до 5 тис. га. Яку врожайність отримують на зрошенні? Наскільки дорого втілити цей проєкт? Чому потрібно скрупульозно підходити до вибору постачальника обладнання? Як у цьому році зекономити на добривах? Про це все в інтерв’ю із заступником директора департаменту агровиробництва Костянтином Грищенком.

Зрошення як гарантія стабільного врожаю

Latifundist.com: У 2021 р. компанія «Ерідон» збільшила свій земельний банк і приєднала господарство «Агро-Олімп 2019» в Одеській області. Сьогодні у складі компанії «Ерідон» — 10 господарств із загальним земельним банком 55 тис. га.На зрошення почали переходити після того, як придбали землі на півдні країни?

Костянтин Грищенко: Ні, перші поливні установки у нас з’явилися у 2014 р. Ми тоді закупили дощувальну машину у господарство «ПСП Україна», що на Житомирщині. Це були перші 115 га. Через чотири роки збільшили поливні площі до 225 га, а у 2020 р. — вже до 415 га.

Прорахувати вартість установки Variant Irrigation

з врахуванням державної компенсації

Зв'язатися з компанією для уточнення інформації про вартість установки Variant Irrigation: +38 (050) 411-11-80

У минулому році також запустили тестову ділянку в «Агрофірмі «Іскра» на 70 га. Там ще за радянських часів була побудована зрошувальна магістраль і насосна станція, тож ми вирішили відновити полив. Намучились трішки, бо за період поливу було до 20 поривів. Міняли труби, щось постійно ремонтували, але результатом задоволені. Тому на кінець минулого року вже собі планували збільшувати площі під полив. Порахували кубатуру, гідравліку, кількість труб і мали уявлення про те, скільки коштів потрібно і які машини. Вже в листопаді почалися будівельні роботи. Проклали магістраль, труби, накопичувач на 52 тис. м³ води, побудували  насосну станцію на 1500 м³ води, 5 насосних агрегатів з плавним запуском і 14 зрошувальних установок.

У червні 2021р. вже все було готове. І тепер на поливі в «Агрофірмі «Іскра» до 1000 га. Там сіємо батьківські лінії кукурудзи компанії IFAGRI — це гібриди Сканер, Блекрок, Вархол та Мітинг. Вирощене насіння, як і озимі зернові, використовується як для потреб своїх господарств, так і для комерції «Ерідон». У цьому році додався ще один гібрид — Староф.

Сподіваюсь, що цей напрямок буде розширюватися разом із площами під поливом. Ми дуже задоволені, адже вирощування та виробництво посівного матеріалу проходить за комплексного контролю з боку оригінатора насіння, представників IFAGRI та нашої агрономічної служби. Отже, ми вирощуємо і самі для себе.

Всі зрошувальні установки працюють на електриці. Запуск і контроль поливних установок відбувається у дистанційному режимі. У техніка є планшет, за допомогою якого він керує обладнанням.

Latifundist.com: Ми знаємо, що нещодавно підприємство «Ерідон» на Одещині відвідав навіть міністр агрополітики і продовольства Роман Лещенко. Він оглянув зрошувальні установки вітчизняного виробника Variant Irrigation. Розкажіть, з чого починалося співробітництво щодо напрямку зрошення з Variant Irrigation?

Костянтин Грищенко: Коли в січні цього року до нас приєднали підприємство «Агро-Олімп 2019» в Одеській області, то ми відразу почали думати над тим, як там запустити зрошення. Для цього там були всі необхідні умови — біля поля проходить канал, але він був у занедбаному стані, бо не працював років 20. Вирішили, що займатися вирощуванням зернових без поливу на півдні — величезний ризик. Тож почали оперативно розробляти план на 600 га зрошення на три поливні установки на 680 м, 750 м і 770 м.

Latifundist.com: Розкажіть, як ви обирали постачальника обладнання?

Костянтин Грищенко: Ми розробили для себе технічні параметри: якої довжини потрібні поливальні установки, якими повинні бути колеса, форсунки, редуктори, а також діаметр труби, щоб пропустити ту кубатуру води, яка нам потрібна. Плюс якість металу та цін. Цю технічну інформацію відправили постачальникам обладнання. На основі наших даних вони зробили нам комерційну пропозицію.

На початковому етапі відразу вирізнялася пропозиція вітчизняного виробника Variant Irrigation. Якщо інші виробники пропонували за три установки $550 тис., то Variant Irrigation — $440 тис. Повторюся, технічні параметри були однакові. Тобто ми вже на початковому етапі могли зекономити $100 тис. Також потрібно було враховувати, що держава компенсує 25% за купівлю обладнання вітчизняного виробника. Відкидаємо ПДВ і отримуємо ще економію у $90 тис. Все, перший етап пройшли. По ціні нам подобається саме цей виробник.

Потім був другий етап. Ми поїхали на виробництво, щоб зрозуміти, з ким будемо працювати. Завод Variant Irrigation знаходиться у Харкові. У мене не вийшло туди поїхати, тож їздило моє керівництво. Результат поїздки: все супер! Наскільки все на заводі на високому рівні: чистота, нові ванни для цинкування, якість самого виробництва вражала, відношення до співробітників. Ось тоді ми вже однозначно вирішили, що далі працюємо з вітчизняним виробником.

Latifundist.com: А як щодо відгуків — радились з кимось чи покладалися на власний досвід?

Костянтин Грищенко: Це вже був третій, фінальний етап. Я зателефонував менеджеру Variant Irrigation і попросив дати номери телефонів 20 їхніх клієнтів, з якими можна поспілкуватися. Кожного особисто набирав, і жодна людина мені не сказала, що чимось незадоволена. Всі отримали компенсацію від держави. Для мене це було дивно, адже я практикую такі обдзвони, коли купую іншу техніку. У таких випадках хтось говорить, що йому все подобається, а хтось — нарікає. А тут всі були задоволені якістю. Ми вирішили, що це гарний знак, і почали співпрацювати.

Latifundist.com: А на самі поливні установки довго чекати з моменту оформлення замовлення?

Костянтин Грищенко: Оскільки рішення про зрошення на Одещині приймалося швидко, то ми замовляли широкозахватні дощувальні машини у лютому з поставкою на травень. Нам зафіксували ціну на поливні установки і потім її не підвищували, хоча ціни на метал зростали. Незважаючи на такий короткий термін, вже на початку травня ми отримали першу машину. Потім поступово отримали дві інші і вже 5 червня запустили полив.

Latifundist.com: Скільки зараз всього земель під зрошенням на Одещині і чи отримали той ефект, який хотіли?

Костянтин Грищенко: Що цікаво, останні три роки на Одещині погодні умови були погані. Опадів було вкрай мало. Та, коли ми почали займатися там зрошенням, почалися дощі (сміється — прим. ред.). На поливі було 600 га, з яких 200 га — озима пшениця і 400 га — кукурудза. Поливали з нормою 20мм/га, а сумарно за сезон вийшло близько 100 мм на 1 га.

У «мертвих» зонах, куди машина не доходить, отримали врожайність 5-5,5 т/га кукурудзи, а на зрошенні — 10 т/га. Врожайність вища в два рази! На наступний рік ми вже будемо правильно підбирати гібриди, систему живлення — вона буде більш інтенсивною, бо більше буде вологи.

Latifundist.com: Чи плануєте розширювати площі під поливом?

Костянтин Грищенко: В Одеській області плануємо з нового року розширити поливні площі ще на 300 га. Вже замовили у Variant Irrigation три поливні установки на 550 м та дві на 720 м з поставкою на березень. У листопаді плануємо побудувати три майданчика під зрошувальні установки.

Зараз у компанії під поливом 1,9 тис. га. На наступний рік збільшимо ще на 800-1 тис. га. На 2024 р. запланували собі амбітну ціль, що розширимо площі під зрошенням до 5 тис. га.

Latifundist.com: Порадьте, які види дощувальних машин краще обирати?

Костянтин Грищенко: Фронтальні машини зарекомендували себе добре. Але ми для себе визначили, що нам зручніше працювати з круговими (секторними) машинами. На всіх наших підприємствах саме такі агрегати. Ними зручно керувати в дистанційному режимі. Вони потребують мінімальної кількості обслуговуючого персоналу. Наприклад, на Черкащині 14 поливними установками керують всього 2 людини. Так, можливо ми втрачаємо на «мертвих» зонах, але і тут є рішення — можна використовувати крапельне зрошення. Наприклад, в Одеській області «мертві» зони забирають 80 га. І там ми плануємо з нового року закрити їх крапельним зрошенням.

В Одеській області три установки обслуговують 4 людини, бо станція працює на дизельному генераторі. Коли проведемо електрифікацію, то 2-х людей буде достатньо. Працювати на дизель-генераторах незручно, бо вони здорожчують полив. Наприклад, 1м³ води з урахуванням дизельного палива мені обходиться в 5 грн. Якщо це буде електрика — буде набагато дешевше.

Latifundist.com: Чи вдалось отримати компенсацію на обладнання від держави?

Костянтин Грищенко: Так, з цим проблем не було. До речі, держава тепер буде компенсовувати ще й 25% витрат тим агровиробникам, які встановили або модернізували системи зрошення у своїх господарствах. Тож ми вже готуємо пакет документів на отримання компенсації за встановлення зрошення у Черкаській області.

Якщо аграрії зможуть отримати 25% компенсації по інфраструктурі, то це збільшить кількість бажаючих будувати зрошення. Ми можемо купити гарний насіннєвий матеріал, ЗЗР, добрива і техніку, але якщо не буде опадів — не отримаємо бажаний результат. Зрошення для нас — запорука надійності на наступний рік.

Читати по темі: Оросительные машины на полях Хорс-АГРО: от идеи к 19 машинам за год

Сівозміна і елеваторні потужності

Latifundist.com: Зі зрошенням розібрались, давайте поговоримо про те, що ж вирощують компанії «Ерідон»?

Костянтин Грищенко: В сівозміні 45% займає кукурудза, 17-18% — соняшник, 15% — озима пшениця і 10% —  ріпак. Структура посівних площ у нас змінюється залежно від регіону і кліматичних зон. Також додаємо до сівозміни нішеві культури: сою, сорго і нут. З останніми трьома лише вчимося працювати, тому вони ще не є стратегічними.

Розвиваємо напрямок насінництва. У нас є два потужних насіннєвих підприємства — це «ПСП Україна» в селі Почуйки і «ПКЗ Агро» на Полтавщині. На наступний рік ми вже посіяли в цих господарствах 1,5 тис. га озимої пшениці і ячменю. Вирощуємо сорти DSV, Secobra Limagrain, Viterra Seed, SAATBAU. Насіннєвий матеріал вирощуємо як для потреб своїх господарств, так і для комерційного відділу «Ерідон». На підприємстві «ПСП Україна» вирощуємо насіннєву кукурудзу для Bayer.

Також ми активно розвиваємо напрямок тваринництва. Під кормову базу для тваринництва відведено 1 500 га. Сіємо кукурудзу на силос, люцерну та жито на сінаж.

Latifundist.com: Яку врожайність отримали в компанії цьогоріч? Чи задоволені цими показниками?

Костянтин Грищенко: Середня врожайність озимої пшениці в 2020 р. складала 5 т/га, в 2021р. — 6,5 т/га. Кукурудзу в минулому році збирали з врожайністю 5 т на круг, в цьому — 9,5-10 т на круг. Це прогнозовані цифри, бо ми зібрали тільки 50% врожаю цариці полів. Середня врожайність соняшнику в тому році склала 2,5 т/га, і це був непоганий показник. Цьогоріч збираємо 3,3-3,4 т/га, враховуючи показники Одеської обл.

Минулий рік підштовхнув нас задуматися над технологіями обробки ґрунту, підбором сортів та гібридів, передивитися всю технологічну карту. І теперішній результат —  це, мабуть, технологія + погодні умови.

Результат ми отримуємо непоганий, але підсумки підводити ще рано. Тому що ми планували одну собівартість, а зараз трохи виходимо за її межі. Через ситуацію з газом збільшились витрати на сушіння. Минулого року кукурудзу майже в базисі збирали, і цей момент не був чутливим. Цього року кукурудза йде з вологістю 18-24%. Зняти 10% вологості — це майже 1 тис. грн на 1 т. До того ж польова логістика збільшилася на 50%. В середньому плюс 150 грн на 1 т.

Вартість портової логістики теж виросла. Того року вагони ставили в порти по 600 грн/т, нині — 900-1100 грн/т. Ми встигли законтрактуватися по 800 грн/т. Не знаю, скільки ця заявка протримається, бо вже ціна по вагонах 1100-1200 грн/т. Це теж б’є по собівартості.

Наче і врожай отримали гарний, і ціна гарна, але підсумки будемо підбивати вже у кінці листопада, коли закінчимо збиральну кампанію по кукурудзі і порахуємо собівартість разом з ремонтами техніки, амортизацією, підвищенням ціни на паливо і т.д.

Latifundist.com: А де зберігаєте зібраний врожай? Яка ситуація з елеваторними потужностями?

Костянтин Грищенко: У структурі компанії є два потужні елеватори. Це «СПКЗ» у Пирятині загальною ємністю 36 тис. т одночасного зберігання. У минулому році ми побудували елеватор «СПКЗ Яготин» загальною потужністю 58 тис. т. одночасного зберігання зерна.

На елеватори завозимо переважно кукурудзу, але цьогоріч, враховуючи ситуацію з урожаєм, завозили і пшеницю. Коли навесні ми поїхали на Одещину і побачили, що буде гарний врожай пшениці і, відповідно, буде велика халепа з прийманням у портах, то вирішили вже з травня готувати елеватори до відвантаження озимої пшениці.Майже 95% свого врожаю пшениці відвантажили на наші елеватори. І зараз розуміємо, що це було правильне рішення, бо воно нам допомогло заощадити.

Latifundist.com: На підприємствах компанії є зерносушарки?

Костянтин Грищенко: Так, сушимо зерно у себе на елеваторах в Пирятині та Яготині. Також у нас на трьох підприємствах є додаткові механізовані склади, де можемо досушувати зерно. Ємність елеваторів та складів дозволяє зберігати всю кукурудзу, яку збираємо.

Збиралися з 15 жовтня почати відвантаження перших вагонів з кукурудзою по форвардних контрактах. Але довелося відкоригувати свої плани і почати з 5 жовтня, бо приступили до збирання цієї культури рано. По плану повинні були збирати соняшник. Найняли людей і техніку, а він сирий. Дав про себе знати пізній посів і висока вологість у вересні. Щоб не простоювати, вирішили почати раніше збір кукурудзи.

Latifundist.com: А як з посівами озимої пшениці на 2022 рік?

Костянтин Грищенко: Посіяли 7 тис. га озимої пшениці, 1 тис. га озимого ячменю і 4,5 тис. га озимого ріпаку. Із них 2400 га посіяно в Одеській області. На сьогодні отримали тільки 50% сходів. Ситуація з опадами на півдні дуже критична. Сходи нерівномірні. Якісь прогнози по ріпаку поки не робимо. Дивитимемося, яка буде погода в  листопаді.

Ця осінь відрізняється погодними умовами від минулорічної. Якщо минулого року у листопаді була плюсова температура і пшениця нормально розвивалася, то зараз по озимій групі зайшли у пізні терміни посіву.

Переважно в господарствах попередником пшениці є соняшник. І ми зазвичай сіємо пшеницю з 15 вересня, але був не зібраний соняшник. Тож почали посівну з 25 вересня, і наразі вона закінчилася.

Щоб пшениця гарно розвивалася, потрібно мінімум 50 днів активних температур. А ви бачите, що у нас зараз з погодою. Тому, якщо пшениця зійде у фазі 2-3 листка — це буде добре. Тоді є надія, що вона перезимує. Якщо ні, то ризикуємо врожаєм. Враховуючий цей прогноз, ми трішки відкоригували технологію — збільшили густоту висіву. Залежно від кліматичних умов господарств, сіяли від 3,5 млн до 4,8 млн насінин на 1 га.

Як заощадити на добривах

Latifundist.com: Вже не раз у розмові ви згадуєте і критичну ситуацію з енергоносіями, і непрогнозовані кліматичні зміни. Чи доводиться через зміну погоди коригувати підбір сортів і гібридів?

Костянтин Грищенко: Звичайно. Цього року найкращі результати на товарних посівах у наших господарствах показують вищезгадані гібриди кукурудзи компанії IFAGRI. Наступного року будемо їх збільшувати до 25%. Цього року сіяли 10-12%. Також наступного року будемо сіяти гібриди Dekalb, Syngenta, Limagrain, RAGT Semences. Сіяти насіння одної селекції ризиковано. Це різні лінії, різні селекції. Одні переносять посуху добре, інші погано. Хоча вони показують класний результат при гарних погодних умовах, але коли умови змінюються, то отримуємо зовсім інший результат.

Аналогічно і по ФАО. У нас є чітке розуміння, скільки ми відсотків сіємо того чи іншого ФАО. Наприклад, дивлячись на кількість опадів взимку, ФАО більше 340-350 зменшили до мінімуму. В березні ще раз відкоригували технологію та гібриди.

Вже на 2022 р. переглядаємо технологічні карти. Дивимося, де можемо заощадити, а де робити додаткові інвестиції, щоб мінімізувати витрати. Якщо минулого року собівартість кукурудзи була 23-24 тис. грн без ПДВ, то наступного року, враховуючи вартість добрив, може бути і 28-30 тис. грн. Ми залежні від погодних умов і ціни реалізації.

Якщо змоделюємо ситуацію, що кукурудза у 2022 р. по $250, логістика по $40, то при собівартості 30 тис. грн у мене крапка беззбитковості по кукурудзі складає 6 т/га. От я і буду розглядати технологію приблизно на 6 т/га. Будемо дивитися, скільки вологи буде у зимовий період, і відповідно робити коригування.

Latifundist.com: Чи є у вас секрет, як зекономити на добривах, враховуючи їх стрімке подорожчання?

Костянтин Грищенко: Наступного року у нас планується під посіви 24 тис. га. На 15% площ під кукурудзою будемо вносити безводний аміак. До цього ми з безводним аміаком не працювали. Законтрактували по 28 тис. грн/т. Вносити будемо по 120 кг. Це 103 кг в діючій речовині —  азоті. На 1 га виходить 3300 грн з ПДВ. Якщо ми діючу речовину переведемо в карбамід — 220 кг карбаміду по ціні 28 тис. — це 6 тис. грн на 1 га. Тобто я вже зараз на 15% площ заощадив 2700 грн на 1 га.

Безводний аміак будемо вносити на підприємствах «ПСП Україна» та «Євросем» в Житомирській та Київській областях. Ми б і в інших господарствах вносили, але є питання щодо збирання. Потрібно зібрати кукурудзу, підготувати ґрунт, лише після цього зайде техніка і внесе безводний аміак. Минулого року ми ще вагалися вносити безводний аміак, бо вологи не було у ґрунті. Цього року вологи достатньо.

Latifundist.com: Є фермери, які вже замислюються над тим, щоб міняти сівозміну та вибирати ті культури, які вимагають менше добрив, наприклад, замість кукурудзи сіяти сою. На вашу думку, наскільки це доцільно?

Костянтин Грищенко: Фермер, у якого невелика кількість землі, може це собі дозволити. Я ж ні — це ризиковано. Минулого року на Кіровоградщині ми збирали сою із врожайністю 0,8 т/га, а кукурудзу — 5 т/га. Теперішня врожайність сої 2,5 т/га, а кукурудзи — 10 т/га. Соя мені подобається як культура, але вона вимоглива до погодних умов. Так, на ній можна зекономити на добривах. Якщо взяти по собівартості міндобрив, то це буде приблизно 25%. Але кукурудза більш прогнозована і менш ризикована культура. Тому ми для себе задачу міняти сівозміну на цей рік не ставили.

Читати по темі: Сценарий судного дня: цены на зерно, газ, удобрения

Latifundist.com: Добривами компанія вже забезпечена в повному обсязі?

Костянтин Грищенко: Дивлячись на зростання цін на азотні добрива, ми вже закупили 50% потрібної кількості. Ціна була 25 тис. грн, а вже через три дні — 28 тис. грн. І прогнози експертів невтішні — ціна і далі буде зростати. Дефіцит не тільки в Україні, а й в цілому світі. Індія виходила на тендер з бажанням придбати 1,5 млн т карбаміду, то закупила всього 850 тис. Його фізично не має.

З середини листопада плануємо замовляти решту 50% добрив. Бо ціни підвищуються і зараз з карбамідом в Україні дефіцит. Якщо ще чекати, то потім доведеться його шукати і купувати вже по 30 тис. грн., а  може і більше. А нам в лютому вже потрібно підживлювати озиму пшеницю в Одеській області. Частину туди добрив замовили — аналог аміачної селітри з 20% амонійного азота. Теж непогано, але мені потрібен нітратний азот.

Latifundist.com: Чи довелося переглянути на наступний рік агротехнологію через кризу з добривами?

Костянтин Грищенко: Зараз повністю весь агрономічний склад сільгосппідприємств націлений на зменшення собівартості. Але планування потрібно проводити не бездумно: «Давайте ми не будемо робити культивацію, закривати вологу, так і заощадимо». Ні, технологія повинна бути правильною, і її треба притримуватися. Тому ми повністю розраховуємо технологію по витратах палива, технологічних операціях. Можливо, навіть будемо дрібно вносити азот. Вже розглядаю варіант придбання культиватора для внесення. Наприклад, частину карбаміду будемо вносити перед основним обробітком ґрунту, під культивацію, а решту — по 6-7 листку. Або це буде КАС, або карбамід — буде видно по ситуації. Можливо, завдяки цьому зменшимо витрати карбаміду і використаємо вже не 250 кг, а 210-220 кг.

Також наступного року плануємо збільшити посіви з комплексними рідкими добривами. У нас є підприємство, яке працює з рідкими добривами, і ми отримуємо дуже класні показники. Наступного року ще у 2-3 господарствах або переобладнаємо сівалки, або купимо нові, щоб вносити рідкі добрива. Це буде суттєве здешевлення по складних добривах.

Звичайно, потрібно переходити на диференційоване внесення міндобрив і диференційований посів. Можливо, в майбутньому на точне землеробство. Поки ми робимо загальний аналіз ґрунтів всіх господарств. Для мене важливі показники рН і наявність азоту, фосфору, калію.

Latifundist.com: Дякуємо за цікаву розмову.

Родак Наталія, Latifundist.com