Сергій Бут про ринок «сірого» насіння, повернення кукурудзи та чому скептично відноситься до вирощування соняшника у західних областях
Джерело фото: Latifundist.com
Після минулорічної посухи в Україні та Європі на ринку звучать побоювання щодо можливого дефіциту насіння для весняної посівної. Наскільки критичною є ситуація? За відповіддю ми пішли до Сергія Бута, заступника генерального директора «Лідеа Україна».
У розмові торкнулися не лише перспектив весняної посівної, а й діяльності Lidea в росії та чим закінчилася історія з «Кернелом», який прямо заявив, що відмовляється від співпраці через російські активи компанії. Обговорили теми «сірого» насіння та продажів у так званих «білих мішках», зміщення соняшникового та кукурудзяного поясів в Україні через зміну клімату і чому Сергій Бут скептично відноситься до вирощування соняшника у західних областях. Запитали про виробництво насіння в Україні та чи не планує Lidea йти у прямі продажі.
Інтерв'ю вийшло великим за обсягом, але дочитайте до кінця — воно того варте.
Чи є ризик дефіциту насіння?
Latifundist.com: Минулого року в Україні і Європі панувала посуха, на ринку є переживання, чи вистачить насіння для весняної посівної. Що скажете?
Сергій Бут: Говорити, що насіння не буде і потрібно терміново купувати — це неправильно. Насіння буде, хоча дефіцит окремих гібридів справді можливий. Важливо аналізувати доступний портфель і обирати варіанти, які найкраще відповідають потребам господарства. Щодо нашої компанії, ми як і більшість не змогли повністю досягти запланованого врожаю, але результат в Україні кращий із врожайністю, вийшли на мінімально необхідний рівень. До того ж, ми очікуємо надходження насіння з європейських виробничих майданчиків, так як план виробництва насіння — це єдиний глобальний процес в компанії, тож проблем не передбачається.
Latifundist.com: Але ризики дефіциту лишаються?
Сергій Бут: Прогнозування дефіциту — невдячна справа, яка часто стає інструментом маніпуляції. Насправді, я бачу навіть профіцит насіння. Візьмемо, наприклад, кукурудзу. Коли ЄС дозволив експорт насіння зернових з України, всі інтернаціональні компанії, що мають тут заводи, значно збільшили виробництво. У 2020 році, коли в Європі через погодні умови частина врожаю згоріла, Україна врятувала ситуацію завдяки своїй високій продуктивності та якості насіння.
Lidea за останні три роки значно наростила українське виробництво, і частина цього насіння експортується до Європи. Водночас ринок у традиційних кукурудзяних країнах — Франції, Німеччині, Польщі — скоротився, що призвело до зниження попиту. Таким чином, сьогодні кукурудзи на ринку більше, ніж достатньо.
Latifundist.com: Який відсоток своїх потреб у насінні закриваєте заводом в Україні?
Сергій Бут: По соняшнику від сезону до сезону збільшуємо цю частку, і зараз вона становить 65%. У 2025 році хочемо вийти на 70% і більше. По кукурудзі локальне виробництво закриває приблизно 80%, хоча наша мета мати не менше 90% кукурудзи, вирощеної в Україні.
Latifundist.com: Кукурудзу зараз більше на Європу виробляєте і поставляєте?
Сергій Бут: Чому? Ні, співвідношення 50:50.
Що змінилося після об'єднання компанії
Latifundist.com: Ми спілкуємося з вами у січні, тож настав час підбити підсумки минулого року. Яким він був для компанії?
Сергій Бут: Ми показали крутий результат, адже зросли у продажах на 30%. Навіть наша материнська компанія, аналізуючи звіти, ставить запитання європейським командам: «Чому ви не ростете? У хлопців війна, а вони не лише виконують свої цілі, а ще й демонструють зростання». Насправді 2022-2023 роки були важкими. Та й загалом, мабуть, з моменту об’єднання Euralis та Caussade в Lidea нам було важко. Завжди важко, коли виводиш новий бренд на ринок.
Latifundist.com: Що змінилося після об’єднання? Бо збоку здається так: Euralis поглинув невеликого селекційного гравця Caussade, змінилась вивіска і тепер це Lidea. Чи зміни таки принципові?
Сергій Бут: Насправді зміни були суттєвими. До об’єднання Euralis була типовою французькою компанією: мала стабільний прибуток, хорошу EBITDA, але не прагнула збільшувати ринкову частку. Після злиття змінилася не просто назва, а стратегія розвитку компанії. Ми побачили, що великі гравці нарощують команди та переходять до прямих продажів. Тим часом наша частка ринку за останні 5 років становила 10-12% у сегменті соняшнику та 2,5-3,5% у кукурудзі. Це замало. Якщо ти не розвиваєшся на динамічному ринку, тебе просто витіснять. Треба було діяти.
Для насіннєвого бізнесу що важливо? Мати продукт, який відповідає сучасним викликам: стійкість до хвороб, зміни клімату тощо. Об’єднання дало нам доступ до нових лабораторій і генетичного матеріалу, що дозволяє створювати інноваційні продукти. Наприклад, ми є співвласниками однієї з найбільших генетичних програм з вирощування соняшнику в Європі. Наші селекціонери вивели гібриди, які стабільні при посухі та мають високий потенціал врожайності і водночас стійкі до останніх агресивних рас вовчка. Крім того, ми значно розширили наш портфель культур.
Latifundist.com: Що зараз пропонуєте ринку?
Сергій Бут: Соняшник, кукурудзу, сою, сорго, ріпак, люцерну. Додали також нову для нас культуру — озиму пшеницю. До речі, по ріпаку ми починали з 4-6 тис. посівних одиниць у 2020 році, а перед початком повномасштабної війни збільшили цей показник до 14 тис., та у 2023 вже зробили 22 тис., п.о. Це стало можливим завдяки навчанню менеджерів, залученню технічних спеціалістів і тісній співпраці з агропідприємствами і, звичайно, оновленому портфелю гібридів.
Latifundist.com: Але на ринку є стійке уявлення, що з відривом основна культура в Lidea — соняшник.
Сергій Бут: Я б так не сказав, хоча він, дійсно, лідер в портфелі. Співвідношення між соняшником і кукурудзою у структурі продажів становить 60% на 40%.
Як змінився ринок насінництва в Україні
Latifundist.com: Наскільки памʼятаю, до повномасштабного вторгнення основними вашими покупцями були аграрії з південного сходу країни.
Сергій Бут: Так, по соняшнику це були Донецька, Запорізька та Дніпропетровська області. Ми стабільно зростали там протягом 7-8 років, зокрема завдяки виведенню гібридів, стійких до агресивних рас вовчка. Крім того, у нас є партнерські програми з BASF в системі CL та CLP.
До об’єднання, по кукурудзі ми переважно працювали з агрохолдингами по програмі «Buy Back», тоді як господарства західного та центрального регіонів площею 1,5-5 тис. га були менш охоплені, адже ми більше інвестували у розвиток команди, що займалася соняшником на Сході. Проте я дуже ціную середні фермерські господарства, адже вони відкриті до інновацій і готові експериментувати. Тому у 2020-2021 роках ми збалансували покриття регіональних команд. Наприклад, виділили для себе стратегічно важливі області для зростання, зокрема Полтавську, Київську та Одеську. Активно розширювалися у центрально-західних регіонах, створили власний відділ технічних експертів.
Latifundist.com: А потім почалася велика війна.
Сергій Бут: І це стало величезним викликом. Східний регіон раніше генерував 50% наших продажів. Ми реалізовували туди близько 100 тис. мішків соняшнику на рік. Втрати були колосальними, і я зараз навіть не говорю про матеріальні збитки — найцінніше, що ми втратили, це люди.
Тому ми і далі маємо переорієнтовувати продажі соняшнику на інші області, які традиційно не є соняшниковими регіонами.
Latifundist.com: Припускаю, що там потрібні інші гібриди.
Сергій Бут: Так, наприклад, у Полтавській області чудові ґрунти, хороше вологозабезпечення, планова врожайність по соняшнику сягає 3,5-4 т/га. Там дуже високий рівень використання господарствами інтенсивних технологій, тому нам потрібно було запропонувати їм продукти, які забезпечать максимальний результат. Добре, що саме в цей момент у нас з’явилися нові гібриди, здатні відповідати викликам цього регіону. Я іноді жартую, що ми навчилися збирати такий урожай соняшнику, якого інші не досягають навіть у пшениці.
Latifundist.com: Ви говорите, що минулий рік став для вас переломним у плані продажів. Завдяки чому зросли?
Сергій Бут: Справа в тому, що попит на насіння соняшника існував ще з 2021 року. Проте виробництво не встигало за цим попитом. Це й стримувало наш розвиток. Пам’ятаєте посухи в Європі? Через них нам не постачали достатньої кількості насіння, яке ми замовляли. Саме тому однією з ключових задач виробництва стало навчитися тримати певний сток. Адже виробництво насіння — це тривалий процес, який займає щонайменше три роки.
Щодо кукурудзи, то ми представили нові гібриди, змінили підхід до ринку та почали активніше працювати безпосередньо з господарствами. Це і дозволило нам суттєво наростити обсяги.
А зараз ми розширили команду, це дозволяє нам охоплювати більший відсоток господарств, відвідувати їх і будувати співпрацю. Кожну область ми аналізуємо, сегментуємо та визначаємо пріоритети. Тому на Південному Сході ми представлені у всіх сегментах, тоді як у Центрі та на Заході ми сильніші в середньому сегменті (підприємства 1-5 тис. га).
Latifundist.com: Чув на ринку, що аграрії незадоволені в останні два роки Pioneer, продажі просідають. Тому і подумав, можливо, ви «відкусили» цей шмат пирога?
Сергій Бут: Я з повагою ставлюся до конкурентів, і у них є питання в певних областях з врожайністю. Наша новинка по технології Clearfield+ гібрид ЄС Белфіс сильно конкурує з основними лідерами в цьому сегменті. Він не те, що не поступається, а й іноді перевищує їх по врожайності. Частину ринку, звісно, ми замінили своїм продуктом.
Latifundist.com: В трійку лідерів по соняшнику зараз входите?
Сергій Бут: Ні, але ми наблизилися до третього місця. Як я жартую: дихаємо у вуха.
Latifundist.com: А загалом насіннєвий пʼєдестал якось змінився за останні роки, що з позиціями лідерів?
Сергій Бут: До 2010 року ринок мав чітку градацію лідерів. У сегменті соняшнику беззаперечним лідером були Syngenta, Pioneer, а в кукурудзі — Dekalb. Вони й досі залишаються ключовими гравцями, але тоді їхня перевага в плані врожайності була очевидною. Інші компанії просто не дотягували. Що зараз? Ситуація змінилася кардинально. Майже всі компанії змогли підтягнутися до високого рівня, і сьогодні кожен виробник пропонує сильні, конкурентоспроможні гібриди.
Тож конкуренція стала набагато жорсткішою, і зараз вирішальну роль відіграє не лише якість продукту, а й його позиціонування. Чи будеш ти успішним залежить від того, наскільки професійно менеджер зможе підібрати гібрид, який максимально відповідатиме потребам господарства.
Прогнози щодо посівної: соняшник і кукурудза в тренді
Latifundist.com: Останні кілька років аграрії почали порушувати технологію і сіяти соняшник по соняшнику. За вашими спостереженнями, це масове явище?
Сергій Бут: Я ж сам з Дніпропетровщини, то там сіємо «подсолнух, сємєчку і сонях» (сміється — прим. ред.). Так воно нікуди не дівалося і завжди було. Просто через війну і зменшення експорту всі кинулися в олійні, бо вони мали позитивну маржу. Але у 2024 році ми навіть по кукурудзі на 4 млн га вийшли, хоча прогноз був гірший. Чому? Бо все упирається в сівозміну. Як я казав своїй команді, ніхто третій рік соняшник по соняшнику сіяти не буде. Це шлях в нікуди. Так воно і вийшло.
Latifundist.com: Якщо говорити про посівну цього року, чи справді кукурудза відновлює позиції?
Сергій Бут: Безумовно, цього року спостерігається позитивна тенденція щодо кукурудзи. Особисто я щасливий, що культура повертається у сівозміну.
Якщо аналізувати перспективи на 2-3 роки вперед, то, за оцінками наших технічних спеціалістів та ринкових експертів, соняшник і кукурудза залишатимуться в тренді. Площі під соняшником стабільно утримуватимуться на рівні 5 млн га, а під кукурудзою — 4 млн га.
Щодо сої, то її посівні площі варіюються в межах 1,8-2 млн га. До речі, Lidea в минулому році повернула собі лідерство в сегменті класичної, не ГМ-сої в Україні. Ми зайняли перше місце на ринку еліти сої з долею 35%. Лідером ринку за врожайністю в ранній групі є наш сорт Ментор. Окрім цього, ми активно працюємо над виведенням нових сортів. Наприклад, цього року ми представили на ринку новинку — сорт Лід Конструктор у групі стиглості два нулі.
Latifundist.com: Добре, а по іншим культурам, як можуть змінитися площі?
Сергій Бут: Ми бачимо збільшення площ під нішевими культурами, особливо в південних регіонах. Аграрії активно вирощують коріандр, льон. Якщо це приносить їм гарні результати, то чому б не продовжувати?
Щодо пшениці, різких змін у посівних площах не спостерігається. Озимий ріпак також стабільно займає 1-1,5 млн га, залежно від погодних умов. Загалом, якщо оцінювати перспективу на найближчі три сезони, суттєвих коливань у посівних площах не очікується.
Зміна клімату: як змістилися зони вирощування соняшника і кукурудзи
Latifundist.com: Чи досягнемо цього року 1 млн га під ріпаком?
Сергій Бут: Так, площі будуть приблизно в цих межах.
Latifundist.com: А чи вдалося отримати сходи на всіх запланованих площах, враховуючи посушливу осінь?
Сергій Бут: Тут важливо не лише те, скільки зійшло, а й те, скільки рослин переживе зимовий період. Це критичний момент і для озимої пшениці, і для ріпаку. Ключовим фактором є процес яровизації (пшениця), коли рослина не вегетує, а накопичує поживні речовини у прикореневій шийці (ріпак). Саме ці запаси дозволяють їй розвиватися навесні, активно рости та гілкуватися.
Зараз по ріпаку візуально все виглядає добре, але залишається питання, чи він повноцінно пройшов фазу спокою. Якщо температура постійно коливається в межах +3-5°C і є волога, рослина може продовжувати вегетацію. Проблема в тому, що, якщо різко вдарить мороз без снігового покриву, це може завдати значної шкоди посівам. Останніми роками у березні часто спостерігаються різкі похолодання. Якщо раніше степова зона вважалася зоною ризикованого землеробства, то зараз, у зв’язку зі зміною клімату, це стосується всієї країни.
Проте я налаштований оптимістично. Незважаючи на всі виклики, Україна залишається житницею Європи. Завдяки правильній сівозміні ми продовжуємо зберігати родючість наших земель — рівень гумусу залишається на рівні 2,5-3,5%.
Latifundist.com: Як думаєте, минулорічні температури влітку — це аномалія чи готуватися до їх повторення?
Сергій Бут: Пам’ятаю, як у 2008 році я відвідав Акімовську дослідну станцію в Запорізькій області, де ми випробовували свої гібриди. Температура була настільки високою, що за день перебування там я думав, що отримаю тепловий удар. Здавалося, що це один із найекстремальніших кліматичних регіонів. Проте у 2010 році побувавши в Луганській області (ще до її окупації), я зрозумів, що кліматичні виклики там ще складніші: безсніжні зими, сильні морози, вітрова ерозія та жорсткі посухи влітку.
Сьогодні ж умови у Синельниківському та Павлоградському районах практично не відрізняються від південної частини Запоріжжя. Полтавщина і Харківщина, які раніше не сіяли ріпак, тепер активно йдуть в цю культуру. У Черкаській області в кінці липня ми спостерігали вигорілі поля кукурудзи.
Тому кліматичні зони зміщуються, і ті регіони, які раніше вважалися найбільш продуктивними, нині опинилися в зоні ризику. Наприклад, зміни клімату дозволяють сьогодні вирощувати соняшник не тільки в центрі, а й на Житомирщині, Вінниччині і далі на Захід. Та ж історія і з кукурудзою: якщо раніше основним було ФАО 330-380, то зараз більшим попитом користуються гібриди з ФАО 250-300, які забезпечують хороший баланс між врожайним потенціалом і швидкою вологовіддачею.
Latifundist.com: Як ставитеся до експансії соняшника на захід?
Сергій Бут: Масове просування соняшника із південного сходу в центр і на захід почалося ще у 2010 році. Відверто кажучи, я скептично до цього ставлюся. Нехай ніхто не ображається, але соняшник — не традиційна культура для західних регіонів, там значно ефективніше вирощувати кукурудзу. Соняшник у цих зонах дає гарні врожаї, інколи до 4 т/га, але потребує значно більшої фунгіцидної обробки через високу схильність до хвороб.
Latifundist.com: По соняшнику ми згадували за вовчок. А наскільки актуальною для ваших клієнтів є діабротика по кукурудзі?
Сергій Бут: Ми, як члени «Насіннєвої асоціації України», активно відстоювали позицію, що історія з діабротикою, яка вбиває величезні площі під кукурудзою, сильно переоцінена. Дуже схожа історія з соняшником. У 2010-2012 роках теж всі казали, що вовчок з’їсть весь соняшник у східних областях. Або певні компанії говорили, що соняшник повинен бути тільки під технологією Сlearfield. І що маємо зараз? Класичний соняшник сіється і в Дніпропетровській, і в Запорізькій, і в Донецькій областях. Генетика працює.
Історія з діабротикою з’явилася, коли обговорювався закон про ГМО. Ми запитали у холдингів, скільки гектарів ви втратили через цього шкідника? Чи не можна з ним боротися інсектицидами? Тиша. Дійсно, географія поширення діабротики в Україні розширюється. Раніше її фіксували на Закарпатті, зараз вже в Черкаській області. Цю ситуацію треба моніторити і аналізувати. І робити це треба на рівні держави і бізнесу.
Latifundist.com: Ваш портфель продуктів готовий до нинішніх викликів? Маю на увазі передусім зміни клімату.
Сергій Бут: У нас є гібриди для різних умов. Наприклад, у класичному сегменті, призначеному для екстремального клімату півдня, успішно працюють Белла, Агора та Саванна. А для інтенсивних господарств Полтавщини, Київщини та західних регіонів більше підходять високоінтенсивні гібриди, такі як Розалія, Ізіда, Слава. Вони вимагають значних інвестицій у технології, але дають максимальну врожайність.
На основі даних сезону 2024 року ми бачимо значне зростання попиту, наприклад, на гібрид Цейлон. Він тільки минулого року вийшов на ринок, а вже показав відмінні результати: ми реалізували понад 20 тис. мішків, а цьогорічний попит зріс до 40 тис. мішків. Як на мене, то це також свідчить про ефективну роботу наших продакт-менеджерів та портфоліо-менеджерів, які ретельно аналізують ринок і швидко реагують на його потреби.
Сірий ринок насіння
Latifundist.com: Проблема «білих мішків» залишається актуальною. Ольга Молокович із MAS Seeds оцінювала їхню частку на ринку в 10-15%. Що ви думаєте з цього приводу? Які ваші оцінки?
Сергій Бут: Тут проблема не тільки в «білих мішках», а й у фальсифікаті загалом. Наша країна прагне бути частиною Європи, і одним із головних завдань є закриття сірого ринку насіння. За оцінками «Насіннєвої асоціації України», площа посівів «сірого» насіння сягає щонайменше 1 млн га як у сегменті соняшнику, так і кукурудзи. Це мільйони євро втрат для держави, відсутність звітності та контролю.
Latifundist.com: Здавалось би, тіньового ринку мало поменшати за останній рік.
Сергій Бут: Я скажу так, ринок сірого насіння живе і далі процвітає, і це величезна проблема. Ми можемо проводити сотні контрольних закупівель, відкривати кримінальні справи, вигравати суди, але поки є попит — буде і пропозиція. Саме тому ми на всіх доступних платформах піднімаємо питання фальсифікату, розповідаємо, які документи мають супроводжувати оригінальне насіння, у кого його варто купувати. Та і він вже не такий дешевий. Якщо раніше він коштував удвічі дешевше, то зараз різниця зменшилася.
Latifundist.com: Мені називали цифри 100+ євро за оригінальну посівну одиницю і 80 євро у «білому мішку». Зараз ця дельта скорочується?
Сергій Бут: Тут важливо розуміти, що ринок уже зрілий, а конкуренція висока. На тендери виходять не лише агрохолдинги, а й середні та навіть менші господарства. І ціна напряму залежить від обсягу закупівлі. Тому я можу сказати, що вони можуть сьогодні давати як 50 євро, так і за 80 євро за посівну одиницю. Коли ми проводимо зустрічі з менеджерами, буває, що в окремих регіонах кажуть: «А вони за 30 продали, дай мені гібрид за 30». І це всі так роблять, від малих господарств до агрохолдингів.
Latifundist.com: Але щоб «обілити», потрібно купувати документи?
Сергій Бут: Так і роблять: купують один мішок оригінального насіння, отримують на нього документи, а потім «під них» виготовляють сертифікати якості та оформлюють цілі партії.
Саме тому потрібно переналаштовувати систему контролю та звітності на рівні оригінатор-дистриб’ютор-фермер, і це задача для майбутньої співпраці між бізнесом та державою для подальшої інтеграції з європейським законодавством.
Дистрибуція і чи піде Lidea у прямі продажі
Latifundist.com: Як будується система взаємодії з дистриб’юторами? Агрохолдингам поставляєте напряму?
Сергій Бут: Агрохолдингам з топ-10 реалізуємо напряму. Ми закладаємо випробувальні ділянки на їхніх полях, інвестуємо у технічну підтримку, забезпечуємо супровід. Водночас, якщо холдинги проводять тендери, а дистриб’ютори бажають приєднатися, ми реалізуємо продукцію через них.
Весь інший ринок обслуговується виключно через дистриб’юторську мережу. В неї входять як великі національні компанії — «Агросем», «Ерідон», «Спектр-Агро», «Агроресурс», так і регіональні дистриб’ютори, наприклад, «АгроПрайд», «АгроТок», «БАБ» і інші, які працюють із більш дрібними господарствами (150 га і більше). Окрім цього, у нас є команда регіональних менеджерів, які працюють над створенням попиту. Проте, повторюся, продажі здійснюються тільки через дистрибуцію.
Latifundist.com: Ви розширили команду, щоб краще розуміти ситуацію на місцях. Але є думка, що ви намагаєтеся розвивати гібридну модель прямих продажів, зокрема ваучерну систему, подібну до тієї, що використовує Syngenta. Часом не плануєте повністю перейти на прямі продажі?
Сергій Бут: Чи потрібна нам пряма модель? За п’ять років у нас не було проблем зі збором коштів чи закриттям кредитних умов. І це завдяки стабільним і відкритим партнерам, з якими ми вибудовуємо довгострокову співпрацю. Тож який сенс змінювати модель?
Прямі продажі без посередників — не панацея. Вони не гарантують миттєвого зростання для виробника. У переговорах із дистриб’юторами ми аналізуємо попередній сезон, будуємо плани на майбутнє, і моя роль як партнера — бути для них стабільним і прогнозованим. Ми для цього і розширили команду менеджерів, щоб ще якісніше працювати з клієнтами, включаючи дистриб’юторів. Тому наше завдання — забезпечити ефективну взаємодію, а не змінювати існуючу модель. Допомагати дистриб’юторам реалізувати законтрактований обсяг, а не накопичувати товар на складах, що лише заморожує кошти.
Бізнес в росії
Latifundist.com: Не можу не запитати про російський ринок, де Lidea продовжує працювати.
Сергій Бут: На жаль, бізнес у росії поки що залишається, але він не зростає. Це питання регулюється офіційною позицією штаб-квартири, з якою ми постійно на зв’язку. Наші розмови починаються не з цифр, а з питань про команду та шляхи підтримки. Штаб-квартира засуджує війну, негативно ставиться до росії та повністю підтримує Україну. Водночас існує питання глобальної продовольчої безпеки, і Lidea має виконувати цю місію.
Latifundist.com: Кілька років тому в росії компанія запустила свій насіннєвий завод, щось відомо про його роботу зараз?
Сергій Бут: Насправді, завод було побудовано та введено в експлуатацію ще до початку повномасштабного вторгнення. На той момент компанія інвестувала в цей ринок, оскільки росія й Україна були двома найбільшими ринками, що активно розвивалися. Що зараз? Будь-яка комунікація з російським офісом відсутня. Коли збирається глобальний менеджмент, представників російського бізнесу на зустрічах немає. Інвестиції в рекламу в припинені, а обсяги поставок суттєво скорочені порівняно з довоєнним періодом. Вони там варяться у своєму болоті.
Latifundist.com: Важко уявити, що російський офіс повністю відірваний від материнської компанії.
Сергій Бут: Я можу говорити лише про стратегічну комунікацію — російські представники в ній не беруть участі. Що відбувається в росії, я навіть не знаю. У штаб-квартирі створена спеціальна робоча група, яка займається поступовим зменшенням присутності в росії, але, як виявилося, це нелегко зробити, маючи там інфраструктуру.
Latifundist.com: Цікаво також почути вашу точку зору на історію з «Кернелом». У 2023 році в інтерв'ю нашому виданню Михайло Петров розповідав, що Придніпровський кластер відмовився від співпраці з вами після привітання російського офісу Lideа з «днем защитника отечества».
Сергій Бут: З Михайлом ми були у постійному контакті. Щоб ви розуміли у 2017-2018 роках рівень бізнесу з «Кернелом» складав приблизно 50 тис. мішків кукурудзи щороку. У той день, коли вийшла ваша публікація, я перебував у штаб-квартирі, захищав бюджет. Я показую публікацію і кажу: ви ж бачите, що російська історія вже напряму впливає на бізнес. Тому тут має бути позиція.
Але продовжуючи про «Кернел». У той час ми робили їм сервіс по насінництву. У нас на складах лежали об’єми кукурудзи, яку ми їм виростили і доробили. І виходить публікація, що Lideа погана. Тоді ми сказали Михайлу, що окей, якщо по Lideа можна «проїхатися», а по іншим — ні, то це не дуже чесно. Якщо так, то ми будемо звертатися до інвесторів і мати розмову там, бо не можна просто так взяти і розірвати довготривалу співпрацю через одну публікацію. Оособливо коли є чіткі зобов’язання за договорами та партії насіння, що вже знаходяться у нас на складах. Та й маючи прямий контакт, можна було задати всі питання нам і ми б розповіли, що робить штаб-квартира, щоб зменшити бізнес в росії.
Latifundist.com: Чим закінчилася історія? Які зараз у вас стосунки з «Кернелом»?
Сергій Бут: Ми продовжуємо комунікувати з ними, але ділянок гібридизації у нас там більше немає. Проте певні продажі тривають та пристуність наших продуктів на ділянках випробування.
Latifundist.com: Наостанок поділіться планами на цей рік.
Сергій Бут: Ми оновлюємо маркетингову стратегію, посилюємо внутрішні комунікації та розвиваємо цифрові канали. Плануємо невелике зростання продажів кукурудзи — на 5-7%. Розширюємо портфель новими гібридами LID3306, LID2020 та збільшуємо обсяги продажів основних гібридів, таких як Міледі, Креатив та Мейфлавер.
Щодо соняшнику, плануємо зберегти рівень минулого року — 10-11%, що є доволі високим показником. Усередині портфеля зміцнюємо позиції в сульфосегменті, особливо просуваючи гібрид Цейлон. Також виходимо на ринок з LID 5053СУ — це найпродуктивніший гібрид у своєму сегменті, призначений для інтенсивних регіонів, де ми хочемо посилити свої позиції. Також активно розвиваємо сегмент сої, посилюємо портфель. Нещодавно на ринок вийшов гібрид Лід Конструктор, і зараз аналізуємо, скільки зможемо завезти, адже соя — досить складна культура в насінництві.
