Микола Кучеренко: Витратили — не означає прогуляли чи вкрали
Джерело фото: Latifundist.com
«Так можна і $300 млн назвати», — відповідає на питання про борги перед ринком Микола Кучеренко. Три роки тому банкрутство його компанії «Агроінвестгруп» мало широкий резонанс. З часом воно розчинилось серед купи інших скандалів, хоча і лишило чималий відбиток на ринку.
Та «Агроінвестгруп» нагадала про себе в момент, коли менше всього очікували. Два місяці тому компанія «Е.К.О Груп» заявила, що Микола Кучеренко «віджимає» Ізмаїльський елеватор. У відповідь Кучеренки парирували, що повернення активу відбулось законно, і показали рішення суду, яким знято арешт з елеватора.
Цей актив свого часу належав «Агроінвестгруп» та знаходився у заставі «Ощадбанку». Після банкрутства актив транзитом через АРМА перейшов в управління «Е.К.О Груп». Сьогодні через проблеми з «великою водою» елеватор, який до того ж є портовим, перетворився на золоту жилу.
Тоді ж, після серії взаємних звинувачень, сторони на якийсь час затихли. Деякі учасники ринку навіть запідозрили, що вони домовились, та і загалом, що це була імітація війни. Але на початку вересня Віталій Кучеренко написав у фейсбуці, що власники «Е.К.О Груп» заблокували роботу терміналу і демонтують частину обладнання.
Щоб розібратися у темі, ми запропонували обом сторонам поспілкуватися. Першим зголосився Микола Кучеренко. Ми пропонували йому інтерв'ю ще в 2019 році, у розпал історії «Агроінвестгруп». Тоді він вирішив промовчати.
Розмова вийшла розлога. Говорили не лише про епопею навколо Ізмаїлу, але і про його втечу з України та чому за кілька місяців до неї міняв директорів на елеваторах, про підводні камені домовленостей із фактичними власниками «Е.К.О Груп» та зустрічі з експартнерами по компанії після повернення в Одесу, про підозріле закриття кримінальної справи проти нього 24 лютого 2022 року, чому ображається, коли «Агроінвестгруп» називають пірамідою чи спланованою аферою, та як збирається розраховуватися з кредиторами.
Latifundist.com: Після перших заяв «Е.К.О Груп» та відповіді вашого сина Віталія, історія навколо Ізмаїльського елеватора на якийсь час вщухла. Але зараз новий раунд напруги. Розкажіть свою версію цієї епопеї.
Микола Кучеренко: Ви кілька місяців тому писали, що ми нібито «віджимаємо» елеватор. А це було не що інше, як повернення активу законному власнику. Зрозуміло, «Е.К.О Груп» не сподобалося, що в них фактично забирають управління, тому була напруга. Тоді ми почали домовлятися. Начебто дійшли згоди, формули 50 на 50. Простими словами — домовилися ділити квоти і зі зберігання, і з перевалки. Так пропрацювали два місяці. Цей час вони перешкоджали нашим відвантаженням, з нами не розрахувалися, не виконали домовленості.
Latifundist.com: Виходить, ви домовилися про спільне управління після того, як конфлікт став публічним?
Микола Кучеренко: Так, вже після того, як суд ухвалив рішення про скасування арешту та передачу АРМА в управління «Е.К.О Груп» Ізмаїльського елеватора. У цей момент вони втратили право керувати цим активом. Відповідно компанія «ОЛУМ», засновником якої я є, набула прав власності. Вони робили різні інсинуації, підписали ліву угоду, причому юридично неграмотно, про оренду цього підприємства минулого року.
Latifundist.com: Гадаю, ви маєте на увазі, що договір підписаний директором «ОЛУМу» Подгаєцьким. Якщо так, то формально він мав право це зробити.
Микола Кучеренко: Так, Дмитром Подгаєцьким. Але в нього 20% підприємства, а в мене 80%. Він не мав права без моєї згоди, протоколу підписувати цей документ. По суті, він здав в оренду Ейфелеву вежу. Тобто договір нікчемний. З моменту, коли 2019 року прокуратура заарештувала та передала до АРМА, Подгаєцький не мав права нічим розпоряджатися. Це елементарні речі на рівні 2-го курсу юрфаку.
Latifundist.com: Як розумію, було кілька судів про арешти, а скасували лише одне рішення.
Микола Кучеренко: Справді, було два арешти, причому вони, по суті, дублювали один одного. Але, які б не були документи та аргументи у другої сторони — реєстратор має запис, що «ОЛУМ» власник елеватора. Усі попередні записи прибрано.
Є ще рішення суду щодо лінії «Ощадбанку». Але то інша історія. Головний індикатор — запис у реєстратора. Заходячи на актив, ми надали виписку реєстратора. Вони підстрибували, поліція розвела руками.
Latifundist.com: Поліція завжди розводить руками у господарських спорах.
Микола Кучеренко: Зрозуміло, але є речі незаперечні. І це запис у реєстратора. Можна намалювати мільйон подібних папірців заднім числом, але такий запис один.
Latifundist.com: Як тоді вам вдалося домовитися?
Микола Кучеренко: Коли скандал розпочався, нас із Геннадієм Матковським викликала військово-цивільна адміністрація Одеської області. Ми зустрічалися з першим заступником, який попросив домовитися, адже в країні війна, а експорт має продовжуватися. Я сказав Геннадію: «Ти ж трейдер, знаєш комплекси, де працює по 5-6 операторів, всі завжди домовлялися і за квотами зберігання, і за постановкою кораблів». Запропонував 22 тис. т зберігання оперувати порівну, по 11 тис. т і регулювати захід машин. Логісти мали узгоджувати кораблі за принципом, щоб причал не був порожнім. Домовилися щодо прибутковості — 50 на 50. Так відпрацювали два місяці. Те, що просила ВЦА, — ми все виконали.
Але це було в боротьбі. Вони не хотіли, щоб ми працювали на елеваторі, і чинили перешкоди в усьому. Наприклад, не вивільнили ємності на 11 тис. т, щоб ми завозили свою продукцію. Коли ми зупинили приймання їхньої продукції, підняли скандал, що ми перешкоджаємо експорту. При цьому не узгоджували наші кораблі, розповідаючи, що в них зафрахтовані судна на кілька місяців вперед. Дзвонили нашим постачальникам і розповідали всяку гидоту про нас, щоб ті з нами не працювали. А зараз, коли ми повинні були ставити свій корабель, зняли частину обладнання, без якого вантажити не можна. Нібито на ремонт. Хоча обладнання абсолютно справне — ми ж там знаходимося і чудово обізнані. І, найголовніше, не розрахувалися за два місяці роботи.
Latifundist.com: Яка це сума?
Микола Кучеренко: Комерційна таємниця, це наші домовленості.
Latifundist.com: Уточню, чи ви домовилися ділити порівну прибуток від усіх клієнтів?
Микола Кучеренко: Так.
Інша річ, що мені здається, все зерно було їхнє. Не було такого, щоб хтось зберігав, перевалився, заплатив і вони не поділилися. Це були їхні обсяги. Спочатку від нас навіть була пропозиція створити спільну трейдингову компанію. Матковський відмовився: «Та ви що, яка компанія із вашою репутацією». На що я порекомендував подивитися за своєю. Пограбували з керівництвом АРМА фермерів і «Аграрний фонд», нахабно забрали мої елеватори в управління, вкрали землю, врожай, техніку, виробничі фонди в господарствах. Забрали в мене все і вчать моралі.
Latifundist.com: Ви згадали договір, виходить, є документ? Чи це були усні домовленості?
Микола Кучеренко: Спершу домовилися понятійно. Були невеликі суперечки довкола півдолара-долара, потім зійшлися, що підписуємо договір. Ми дали свою редакцію, вони відмовилися, надали власну. Ми трохи поправили, сказавши, що готові підписувати, і відправили. Вони не повернулися ні з якою. Виходить, що користувалися нашими фондами без договору.
Latifundist.com: Ви ж розумієте, понятійні домовленості, особливо у випадку Одеси, далеко не завжди працюють. Багато хто з вами так домовлявся свого часу і обпікся.
Микола Кучеренко: Після зустрічі в адміністрації єдиний на той момент експортний портовий елеватор мав швидко почати працювати. І мені здавалося, що вони це теж розуміють. Так, паперу не було, і народитися за 5 хвилин він не міг. Ми свої кроки на зустріч зробили, а вони, як показали ці місяці, своєї мети домоглися: їхні кораблі попливли, а нашим не обов'язково. За перші кораблі вони розрахувалися, але далі вирішили «навіщо».
Latifundist.com: Давайте поговоримо про другу лінію конфлікту. «Е.К.О Груп» у липні виграла торги на купівлю Ізмаїльського елеватора. «ОЛУМ» оскаржив рішення. Ви ж не заперечуєте, що мав місце борг перед «Ощадбанком» та їхнє право реалізувати актив?
Микола Кучеренко: Торги пройшли з великими порушеннями, із цього приводу відкрито кримінальну справу проти судового виконавця. Це договірняк. Де вони були три роки, чому не дозволяли торги весь цей час? Вони їх усіляко гальмували. Тому що через АРМА взяли елеватори практично безкоштовно в управління. Здогадайтеся з одного разу — ТОВ «Кубліч Грейн». Можете перевірити — це їхня компанія.
Latifundist.com: Які саме порушення в торгах?
Микола Кучеренко: Ми заперечуємо виконавчі написи нотаріуса (нотаріус дав право стягнення без рішення суду, що є незаконним). У рамках виконання цих виконавчих листів було оголошено торги. Ми при поданні позову на визнання незаконними виконавчих листів нотаріуса попросили суд призупинити виконання цих документів. Суд виніс ухвалу 1 липня — призупинити виконання виконавчого листа, яким торги мали відбутися 4 липня.
1 липня ми відправили ухвалу в СЕТАМ та приватному виконавцю Георгію Парфьонову. Але вони таки в цей день провели торги. Призупинили ж виконання і власне торги лише 5 липня. Тому вони незаконні.
Latifundist.com: Повторюся, ви ж не заперечуєте борг «Ощаду» та їхнього права отримати гроші за актив?
Микола Кучеренко: 26 липня ми надіслали «Ощаду» листа з офіційною пропозицією про реструктуризацію всіх боргів за всіма активами. Не лише Ізмаїла. За три з половиною роки «Ощад» не побачив жодної копійки. Держава отримала по мільйону гривень на рік за керування чотирма елеваторами майже на 200 тис. т зберігання. Це теж майже нічого. Вони працювали, клали гроші собі в кишеню. Коли я не міг «Ощаду» нічого запропонувати, то й не звертався. А тепер повернувся, проти мене закрили справу, тому й написав пропозицію. Я ж написав не лише на один елеватор, а на багато активів. Усі вони працюють ні на «Ощадбанк», ні на повернення кредиторам заборгованості, а на конкретних людей.
А тепер питання, чому банк не виходить на зв'язок, але саме зараз виходить на торги?
Latifundist.com: У банку те саме питання — де ви були три роки? А повернулися у момент, коли Ізмаїл перетворився на золоту жилу.
Микола Кучеренко: Я був за кордоном не тому, що, як ви кажете, у мене не було золотої жили. А тому що була загроза життю мені та сім'ї. У тому числі «Е.К.О Груп» перешкоджала моєму поверненню.
Latifundist.com: У чому це виражалося?
Микола Кучеренко: Не хочу висвітлювати ці нюанси. Але, повірте — були.
У 2019 році я обдзвонив майже всіх фермерів, багатьох трейдерів, банки. Але «Ощадбанку» не дзвонив, мені не було чого запропонувати.
Latifundist.com: Сума величезна, як ви бачите реструктуризацію?
Микола Кучеренко: Частину боргу, звісно, треба буде дисконтувати. Важко повністю такий борг відпрацювати. Але для цього треба, щоб активи працювали на відпрацювання боргу кредиторам, а не рейдерам у кишеню. І повірте, багато моїх друзів мені допомагатимуть та й багато кредиторів підуть на зустріч.
А зараз як вийшло — «Е.К.О Груп» роздерибанила цілісні майнові комплекси. Вичленувала оборотні активи. І не тільки Ізмаїла, а й Березівки (Березівський елеватор — ред). Програма була така: зробити підприємство, що не функціонує, без оборотних активів. А без обладнання — це просто стіни і загалом проблемний актив. Потім виставити на торги (кому потрібні стіни?) — і купити за три копійки. Ми говорили, що за Ізмаїл запропонуємо 100 млн гривень.
Latifundist.com: У вас є ці гроші?
Микола Кучеренко: Ні, це у відпрацювання, у програму реструктуризації на 5-7 років.
Latifundist.com: Вас не було 3 роки, державі треба зараз гроші, а не обіцянки.
Микола Кучеренко: Приймається. Але зрозумійте, щоб якби ми не зайшли до цієї історії, актив не виставили б на торги.
Latifundist.com: Як розумію, у якийсь момент на актив претендували «НІБУЛОН» та Kadorr Agro Group.
Микола Кучеренко: Так, але вони на торгах не зробили жодного кроку. Це проблемний актив, і, якби не наша боротьба, його купили б за безцінь.
Latifundist.com: Яка, на вашу думку, ринкова ціна?
Микола Кучеренко: Заставна вартість — це і є ринкова ціна. Хоча розумію, що для сьогоднішньої ситуації 95 млн гривень — це недорого.
Latifundist.com: До речі, на ринку є думка, що ви з «Е.К.О Груп» планували своєрідний договірняк. Суть така: зробити актив максимально токсичним, щоб ніхто на нього не претендував, разом з тим його експлуатувати. Але нібито щось не зрослось.
Микола Кучеренко: Думки можуть бути різними. Саме ця легко розбивається. Максим Павільч у цій історії взявся невипадково. «Агроінвестгруп» з ним працював, ми мали борг $385 тис.
У нас було, як ви знаєте, 30 тис. га землі. Потрібно було рятувати активи, щоби було на чому відпрацьовувати борги. Тоді витрати на 1 га становили близько $208 на незавершенку. На 30 тис. га це близько $6 млн. У лютому, коли я відлетів, треба було дофінансувати весняно-польові роботи та зібрати врожай. Ми зустрілися у Відні з Максимом, де домовилися, що він дофінансує, забере свій борг, а збереже активи. Але не забере собі. На виході людина рейдернула. Це підлість найвищого ступеня.
Latifundist.com: Припустимо, так і було. Але ж юридично якось перехід відбувся.
Микола Кучеренко: Вони змусили переляканих директорів розірвати договори оренди та переписати на свою компанію. І таким чином 10 тис. га за ринковою ціною $500, що еквівалентно $5 млн, привласнив собі. І всім розповідає, що то трофей. Він так і говорив на зустрічі з кредиторами. Виходить, забрав незавершенки на $2 млн, землю — $5 млн, зняв урожай — близько $3 млн. Непогано так заробив. І потім три роки заробляв на моїх активах — це ще щонайменше $7 млн. І на ці гроші поїхав жити до Відня.
Latifundist.com: У Відні ви підписували якийсь документ чи знову все понятійно?
Микола Кучеренко: Нічого не підписували. Я розумію, ви це хилите до попереднього аргументу. Але на ринку всі все розуміють. Звідки в нього взялася земля?
Latifundist.com: Ми розуміємо, як вони опинилися в «Ерідона», — за борги, у компанії були в заставі корпправа.
Микола Кучеренко: До речі, «Ерідон» кілька разів зі мною говорив. Так, компанія мала в заставі корпоративні права. «Ерідону» ніхто не перешкоджав, він узяв ці підприємства в управління. Сергій Кролевець сказав, що, мовляв, як тільки відпрацюю свої борги, я землю поверну. Розуміє, що є інші кредитори, чужого не треба. Це було сказано і не раз. З ним поки що зустрічі не було. Але я знаю, що він поки не відпрацював наші борги. Сподіваюся, що як відпрацює, зайдуть інші кредитори.
Latifundist.com: Ще 10 тис. га у Василя Калашника.
Микола Кучеренко: Так, у нього така позиція: мене нічого не хвилює, всі питання до Кучеренка.
Latifundist.com: Ви згадали про зерно з елеваторів. Це ще одна епопея, яку до речі розслідує НАБУ.
Микола Кучеренко: Я не збирався три роки бігати, а вирішити все швидко і повернутися вже восени. Коли «Е.К.О Груп» отримала доступ до підприємств, у тому числі печаток, елеваторів, то після землі, взялася за наші елеватори. Розповім на прикладі Ізмаїла. АРМА після нашого від'їзду заарештувала зерно, це була продукція третіх осіб: фермерів, трейдерів, «Кернела» та інших холдингів, «Аграрного фонду». За Ізмаїлом було майже 10,4 тис. т, а продали через АРМУ 6,7 тис. т.
Гаразд, Кучеренко втік, віддайте зерно «Аграрному фонду». Галасу багато, вкрав, усе зникло. Але зникло зерно після нашого від'їзду.
Вони продали 22 тис. т продукції за $233 тис., з яких 16 тис. т насіння. За ринковою ціною це понад $6 млн.
І це лише СЕТАМівські обсяги. Ми не говоримо про обсяги, які приховали. Решту просто вивезено та за кеш продано.
Latifundist.com: Проти вас закрили кримінальну справу 24 лютого 2022 року. Перша думка — це не просто так. На країну напав ворог, під цей шум можна провернути, що завгодно.
Микола Кучеренко: Розкладу по поличках. Повернувся я торік, а не перед війною чи 24 лютого. Якщо бабусям на Привозі розповісти, то, може, вони й знайдуть якийсь зв'язок із цією датою. Суд призначається за кілька тижнів. Хто знав, що війна розпочнеться 24 числа? Я приїхав наприкінці липня минулого року, одразу увійшов у контакт зі слідчим, сприяв слідству. Згодом суд на законних підставах закрив мою справу. 24 лютого і закриття справи — це збіг. Засідання було призначене на цю дату значно раніше. І дуже радий, що війна не завадила засідання суду. Хоча було страшно.
Latifundist.com: Вас ще у 2019 році оголосили в розшук. Виходить, вас зняли з розшуку на момент повернення?
Микола Кучеренко: Так. Закриття справи було після закінчення термінів. Звичайно, були стратегічні помилки в розвитку компанії, але грошей я не крав, інакше не повернувся б і не намагався відпрацювати борги кредиторам.
Latifundist.com: Ви взялися не за Березовський, Аліязький чи інший елеватор, а за ту саму жилу — Ізмаїл.
Микола Кучеренко: Не заперечуватиму, безглуздо було починати з убогого підприємства, що обсипається, де миша повісилася. Так, це прибутковий актив. Тож із нього і почав. Але боротьба лише починається. Не забувайте, що активи повертаю не собі, а на пораду кредиторів.
Latifundist.com: Давайте копнемо в історію «Агроінвестгруп». У своїх відеозверненнях до партнерів компанії ви говорили, що гроші кредиторів, контрагентів витрачалися направо-наліво.
Микола Кучеренко: Витрачено — не означає прогуляно чи вкрадено. Гроші можна витратити на купівлю інших активів, розвиток. Так, на багато речей не треба було витрачати ці гроші. Витрачали більше, ніж заробляли. Це спричинило розрив ліквідності.
Знаєте, партнери — мій найбільший у житті біль, бо із цими людьми я пропрацював 30 років. Такої зради і ножа в спину я не чекав. Все це на їхній совісті, і їм із цим жити.
Latifundist.com: Чув, що перед вашим від'їздом була багатогодинна зустріч на підвищених тонах із Василем Калашником, Іваном Лефі, Володимиром Боградом та іншими партнерами компанії. Чим вона завершилась?
Микола Кучеренко: Зустріч була, вони 8 годин вели себе на кшталт пропагандистів путіна: брехали, виверталися. Розмови конструктивної не вийшло.
Latifundist.com: «Агроінвестгруп» — за всіма ознаками спланована історія. Наприклад, за кілька місяців до від'їзду мінялися директори.
Микола Кучеренко: Коли ми зрозуміли, що фініш, не врятуємо ситуацію, деякі активи намагалися врятувати, щоб у майбутньому розраховуватись із кредиторами. Ніхто тоді кидати нікого не збирався. Тільки я намагався врятувати активи, щоб відпрацьовувати борги, а в них, як виявилося, були інші плани. Вони пили-гуляли, як за класикою — бенкет під час чуми.
Latifundist.com: А махінації із складськими розписками? А що вивозилося зерно?
Микола Кучеренко: Це все марення, нічого нікуди не вивозилося. Коли чутки пішли, там уже були фермери, сюрв'єри.
Latifundist.com: Загальну суму боргу перед усіма компаніями оцінювали близько в $200 млн.
Микола Кучеренко: Так можна і $300 млн назвати.
Latifundist.com: Скільки тоді?
Микола Кучеренко: Ми ще розбираємось.
Latifundist.com: Хто входить до ради кредиторів? Ви часто згадуєте Олександра Петкова. Крім нього, ми чули буквально ще кілька прізвищ.
Микола Кучеренко: Зараз у раді кредиторів десь 16 компаній. Важлива сама ідея, якщо почнемо заробляти гроші, то всі підтягнуться. Головне, щоб люди повірили.
Latifundist.com: Процитую Олександра Петкова, який давав нам інтерв'ю: «А про те, що це заздалегідь спланували Кучеренки, каже хоча б один факт. Коли ми забирали зерно на Ізмаїлі, побачили дивні щити, накриті тентом. Ці щити, за словами охорони, використовувалися як подвійне дно в силосах, де мало зберігатися зерно ПАТ «Аграрний фонд». Виходить, більша частина банки була порожньою, і лише згори на рівні метра від краю силосу — засипали зерно».
Микола Кучеренко: На той момент і Петков, і всі інші були дуже злі, а зі злості й не таке привидиться. До речі, з Петковим я познайомився наживо, вже коли повернувся. Але ці три роки був з ним на зв'язку. Як і з багатьма іншими. Ніхто не вірив, що я грошей не крав, що то банкрутство, а не афера. Ті, з ким я спілкуюсь зараз, тепер це зрозуміли. Повірте, якби знайшли хоч якісь рахунки за кордоном, активи, то хто б зі мною мав справу? Якби я когось кидав, провернув аферу, думаєте, я повернувся б?
Latifundist.com: Погодьтеся, те, що ви пропонували три роки тому, виглядало як з області фантастики.
Микола Кучеренко: А ось зараз я показую, що ні. Повірте, я звик до скептицизму. Якби знали, що зі мною було за ці кілька років, то не вірили б цим фантазіям. Ті копійки, які в мене були в сейфі, я прокатав у перші місяці. Далі допомагали друзі. Я досі їжджу на Toyota Yaris, якій 22 роки. Цю машину я подарував синові, коли йому виповнилося 18 років. Тому що всі автомобілі родини мої, так звані, партнери продали. Але я боротимуся.
Latifundist.com: До речі, після приїзду ви з ними зустрічалися?
Микола Кучеренко: Зустрічався. Калашник прийшов, витріщив очі, півтори години прокричав, що я йому не партнер, що він розійшовся зі мною у 2016 році. Конструктивної зустрічі не було жодної. З Лефі та сама історія. Господь розставить згодом усе на свої місця.
Latifundist.com: Що ви їм сказали?
Микола Кучеренко: Я запропонував включитися до програми відпрацювання, але вони не хочуть про це навіть чути. Викинувши мене, сидять на активах і думають, що так їм зійде з рук.
Latifundist.com: Ви згадували фермерів, «Ощадбанк». Як з мультинаціоналами справи? На ринку багато хто вважав, що «Агроінвестгруп» планувала «кинути» мультинаціоналів, адже тим компенсують гроші страхові компанії.
Микола Кучеренко: Я тут, щоб повернути репутацію. Якщо не знайду спільної мови з мультинаціоналами, то гріш ціна репутації. Як уже сказав, мій найстрашніший біль — партнери. На другому місці — міжнародні компанії, перед якими мені соромно. Я приношу їм найглибші вибачення, з багатьма були добрі, людські стосунки. Тому моє завдання показати їм, що це не афера, не ухвала.
Latifundist.com: З кимось із них спілкувалися?
Микола Кучеренко: Ні, ще не встиг. Із великих українців лише з «Кернелом» комунікував, але треба час «переварити». З маленьких кроків відновлювати репутацію.
Latifundist.com: Чули, що ви намагаєтесь запропонувати якусь схему розрахунку «Аграрному фонду». Але там не розуміють, що ви можете запропонувати.
Микола Кучеренко: Дорогу здолає той, хто йде. І фонд, і «Ощадбанк» за бажанням можуть знайти позитив. Питання прозорості забезпечимо. Зрозумійте, мені віддавати нічого, я — «гол, как сокол». Підніматимуся з нуля. Але добре, що фонд пішов на контакт.
Працюватиме перевалка, трейд, зберігання, підуть заробітки. У них вже не буде ризиків, буде їхній контроль. У мене враження, що ми тут знайдемо конструктив.
Latifundist.com: Які плани після Ізмаїла?
Микола Кучеренко: Пріоритет у перевалюванні кредиторам. Але при цьому будуть відчинені двері для всіх. Ми почнемо потихеньку включати трейд, заробляти на торгівлі, підключати постачальників CPT, з усіма попередні переговори проведені, вони готові до роботи.
Костянтин Ткаченко, Latifundist.com
Редакція надає можливість озвучити позиції всім компаніям та персоналіям, згаданим у матеріалі.
