АгроЕкспедиція. Посівна 2023: Підсумки, або Про любов аграріїв Півночі до кукурудзи, а Західної України — до цукрового буряку
Джерело фото: Latifundist.com
11 областей упродовж 5 днів. 17 агрокомпаній із земельним банком від 11,1 тис. га до 65 тис. га — це все АгроЕкспедиція. Посівна 2023. Після двох років онлайну ми нарешті «вирвалися у поля» разом із незмінними партнерами проєкту — експертами компанії ВASF та міжнародного банку Credit Agricole Bank.
Весняна посівна цього року була не менш стресовою, ніж минулорічна. Заміновані поля на деокупованих територіях, високі ціни на добрива, проблеми із «зерновим коридором», які змусили деяких аграріїв змінити сівозміну.
Тож, як змінилася структура посівів цього року? Які регіони із кукурудзяного поясу переходять у соняшниковий? А також про любов аграріїв Півночі до кукурудзи, а Західної України до цукрового буряку — розповідаємо у підсумковому блозі.
Її величність — погода
«Таке відчуття, що цього року вся Україна — як південь, так і захід — почали сіятися одночасно».
І дійсно, через низьку температуру та рясні дощі у квітні, в більшості областей України посівна проходила із затримкою подекуди в 1,5-3 тижні. Наприклад, у Миколаївській та Одеській областях багато господарств змушені були змістити посівну на 3 тижні і сіятися тільки наприкінці травня, що для Півдня дуже пізно. Вийшло навіть так, що Чернігівщина посіяла соняшник раніше за Бессарабію.
Андрій Сулима
регіональний представник BASF
«Передпосівна підготовка та сівба проводились в один день. Ґрунт був настільки зволожений, що не можна було обробити його правильно, тому багато хто «нарвав» грудки, що вплинуло на нерівномірну схожість посівів. Початок сівби припав на початок травня, що змістило його на 2-3 тижні, від оптимальних строків сівби для Півдня. Для соняшнику це не страшно, а для кукурудзи є ризики, бо раніше в цей період вона вже мала 4-5 листки і входила в засуху підготовленою. Якщо не буде дощів, то подальше грунтово-повітряна засуха може призвести до значного погіршення кукурудзи».
Через зливові дощі аграріям Заходу України також довелося відтермінувати посівну, бо ґрунт був перезволожений. На момент нашого приїзду у «Волинь-Зерно-Продукт» у середині травня частина полів була підтоплена.
«Мучимось у болотах. Зазвичай завершуємо посівну до 15 травня. Нині досі сіємо, плануємо фінішувати до 23 травня».
Соняшника посіяли менше, ніж збиралися
А втім, погодні умови у травні допомогли швидко надолужити те, що у квітні заважали зробити дощі. Отож, як змінилися посівні площі?
Про те, що в цьому році планується збільшення площ під олійними на 10-15%, ще на початку посівної прогнозував заступник міністра аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький. Зокрема, під соняшником прогнозувалися площі у 5,6 млн. На ринку тільки й розмов було про те, що всі «підуть у соняшник» і для всіх не вистачить насіння.
Однак реальність дещо відрізняється від прогнозів. Станом на 1 червня соняшником засіяно 5 млн га. Ми, наприклад, під час подорожі очікували, що у соняшник підуть більше північні регіони через те, що там погано рахується логістика кукурудзи. Виявилося, що потроху з кукурудзяного поясу в соняшниковий переходить Вінницька область. Якщо у 2021 році там під цю культуру відвели 177,27 тис. га, то у 2022 — 314,5 тис. га, а у 2023 — 338,5 тис. га. Різниця відчутна.
Збільшують площі під соняшником і деякі господарства Черкащини. Наприклад, підприємство «ЛАН», яке обробляє 6,5 тис. га, в цьому році вполовину збільшило площі під соняшником (з 300 га до 612 га), і майже втричі зменшило під кукурудзою (з 300 га до 120 га).
Майже вийшла на довоєнні площі під соняшником і Миколаївська область — 463 тис. га, після того, як у минулому році вони скоротилися до 350 тис. га. Вона в цьому році в трійці лідерів після Кіровоградської (633 тис. га) та Дніпропетровської областей (621,69 тис. га).
До речі, агрохолдинги, які працюють на Півдні віддали перевагу озимим та олійним. Наприклад, «НІБУЛОН» скоротив на 50% посіви кукурудзи, і взагалі від неї відмовився в зонах ризикованого землеробства у Миколаївській та Черкаській областях. Натомість було засіяно майже 19,5 тис. га соняшником. З них найбільше на Півдні — 10,1 тис га.
За словами директора з виробництва «НІБУЛОН» Костянтина Хмельницького, прямі затрати по ярих культурах у середньому знаходиться в діапазоні $300-550/га. Найдорожча — кукурудза, разом з добривами і доробкою затрати сягають $500-550/га. Найдешевші озимі зернові (пшениця і ячмінь) — біля $200/га.
Начальник управління агроекспертизи Credit Agricole Bank Ігор Гуржій акцентує, що цьогорічна посівна кампанія проходить з урахуванням не лише погодних факторів, але й є скоригованою відповідно до викликів воєнного часу. Агровиробники адаптували сівозміну, виробничі практики, комерційні підходи до придбання основних витратних ресурсів та реалізації врожаю тощо.
Ігор Гуржій
начальник управління агроекспертизи Credit Agricole Bank
«Саме вартість ресурсів, невизначеність роботи каналів збуту продукції, дефіцит обігових коштів та нестача кваліфікованих кадрів вплинули на остаточні рішення керівників господарств і хід посівної. В даних умовах прослідковується чітка тенденція до все активнішого використання ресурсозберігаючих технологій. Так, агровиробники фокусуються на технологіях мінімального обробітку ґрунту таких як No-Till та Strip-Till. Їх впровадження дозволяє зберегти вологу в грунті, зменшити об’єми використання палива, оптимізувати систему мінерального живлення та значно скоротити час виконання польових робіт».
Півночі — кукурудзу!
Щодо кукурудзи, то у 2023 році прогнозувалося скорочення посівних площ на 10-12% у зв’язку з дорогою логістикою — до 3,6 млн га. Станом на 1 червня посіяно майже 4 млн га.
Чернігівщина, яка вважається в Україні класичним кукурудзяним регіоном (в мирні роки її тут сіяли біля 500 тис. га), потроху здає лідерські позиції, як ми вже згадували, Вінницькій та Черкаській областям. Якщо у 2022 році тут посіяли 338,8 тис. га, то станом на 1 червня 2023 року — всього 277,29 тис. га.
Причини зрозумілі: в області збирали зернову з високою вологістю, що потягнуло за собою витрати на сушіння, плюс культура потребує азотних добрив у великих обсягах. А ще — з Чернігівщини дуже дорога логістика кукурудзи.
Що цікаво, що перед посівною агрохолдинги розповідали про плани замінити кукурудзу соняшником. Деякі так і зробили. Наприклад, «Агротрейд» другий рік поспіль збільшує посіви у Чернігівській та Сумській області під соняшником — до 13 тис. га. Тоді як під кукурудзу відвели всього 6,7 тис. га. Але любов аграріїв Півночі до кукурудзи все однаково залишилася. Дивіться самі:
- «РОСТОК-ХОЛДИНГ», який планував робити акцент на соняшнику, посіяв його на площі 1,7 тис. га, тоді як під кукурудзу відвів 5,2 тис. га;
- «Агро-Регіон» минулого року суттєво збільшив на Чернігівщині площі під соняшником, але через рясні дощі сильно втратив в урожайності, тому повернув фокус до кукурудзи;
- «ТАС Агро Центр» відвів під кукурудзу 30% посівних площ (земельний банк 14 тис. га);
- «Олстас Льон», який обробляє 8 тис. га цього року відвів 5,5 тис. га під цю культуру.
Що ж стимулювало компанії повернутися до кукурудзи? Зимове та весняне падіння цін на газ та добрива та… ризик втратити прибуток.
«Ми повернулись до сівозміни, бо один раз ви можете отримати прибуток, а наступного разу «попасти», — розповідає заступник директора з виробництва «ТАС Агро Центр» Валентин Дем’яненко.
Що ще помітили наші АгроЕкспедитори? Аграрії зменшують ФАО кукурудзи. Наприклад, на Миколаївщині раніше сіяли кукурудзу з ФАО 400. Зараз не нижче 340-360. Таке ж ФАО обирають і на Півночіі. На Вінничині віддають перевагу меншому ФАО, щоб кукурудза встигла запилитися до піку температур. А ще у Вінницькій та Тернопільській областях частіше фіксують діабротику. У Львівській області діабротика навіть стала причиною скорочення площ кукурудзи.
Пару слів про Полтавську область. Вона залишається першою в Україні по посівним площам кукурудзи — 528,3 тис. га (у мирні роки тут вирощували більше 600 тис. га). Але як розповів голова наглядової ради «Карлівського сільгосппідприємства «ЛОС» Олександр Прокопенко, в регіоні багато господарств розширили площі під соняшником, що, як він вважає, є недалекоглядним рішенням.
Він зауважує, що його підприємство ще не продало минулорічний врожай соняшнику: немає ціни та попиту. Добре, що є де його зберігати: підприємство має власний елеватор потужністю 45 тис. т одночасного зберігання.
Соя: відновлення позицій
Посівні площі під соєю у 2022 складали 1,5 млн га. В цьому році площі прогнозувалися на рівні 1,8 млн, але фактично на 1 червня засіяно 1,7 млн га.
Одним із чинників, що сприяв збільшенню посівних площ — висока вартість азотних добрив перед стартом посівної. Адже соя на 75–80% забезпечує азотом себе сама. Залишок, що їй бракує — бере з ґрунту. Там завжди є азот із попередніх років вирощування культури.
«Сіємо сою, бо вона потребує менше добрив. Менше зберігати, бо продаємо її швидко, плюс легша логістика».
А от директор з виробництва підприємства «Ольга» Андрій Ковальчук рекомендує для гарного врожаю сої брати попередником кукурудзу і давати під неї підвищені норми азотних добрив.
«Якщо це карбамід, то — 0,3 т, якщо це складнозмішані добрива, то 0,2 т під основний обробіток та 0,1 т якісного добрива при сівбі. Але останні 2 роки під основний обробіток не даємо нічого. В нашій зоні недостатня кількість опадів, кукурудза не завжди забирає всі ці добрива. Тому, коли після такого внесення ми сіємо сою, то вона чудово себе почуває».
За таких умов, він вірить, що можна вирощувати сою без азоту. У іншому випадку не рекомендує цю технологію, оскільки треба бути впевненим у тому, що попередньо азоту в ґрунті багато, є насичення калієм.
Цукрові буряки: з рентабельністю все добре!
Збільшилися у 2023 році площі і під цукровими буряками. Якщо у минулому році посіяли всього 1,8 млн. га, що на 48 тис. га менше ніж у 2021 року (2,2 млн. га), то вже в цьому році станом на 1 червня — 2,1 млн га.
Традиційно лідерами по вирощуванню цукрових буряків є Центральні та Західні регіони — Вінницька, Хмельницька, Полтавська, Тернопільська області. Але в цьому році майже повернулася до довоєнних площ Київська область — 15,08 тис. га (3,6 тис. га у 2022 р.). Тримаються на рівні більше 20 тис. га площі і у Полтавській.
Як нам розповіли у «Агропродсервіс» (Тернопільська обл.), хоча буряк дорогий у вирощуванні, але торік для компанії це була найрентабельніша культура. Щороку під нього тут відводять 3-3,5 тис. га.
«Минулого року був хороший рік для цукрового буряка. Ми збирали його за врожайності 75 т/га. На буряку не економимо, даємо все по максимуму: обприскування мінімум 9 разів, треба дати азоту немало, а також калію і фосфору. Гуртова ціна цукру — 20 грн/кг. А з 1 га ми маємо 5,6 т цукру. Тобто мінімально ми маємо 112 тис. грн/га. І навіть за мінімальної ціни витрати окупляться. Тому тут можна заробити».
Більше 15 тис. га закладає під цукровий буряк «Західний Буг» (Львівська обл.) Тут нам також зауважили, що культура була рентабельною в тому році. А у «Волинь-Зерно-Продукт» що називається «зірвали джекпот» на цукрових буряках. Мають надію, що в цьому році вони теж будуть рентабельними. Тут ними засіяли 2,5 тис. га.
Зацікавлення нішевими культурами
Ще одна тенденція, яку помітили — зацікавленість аграріїв нішевими культурами.
- «СП «ПАЕК» під коріандр і льон відвів по 3 тис. га на Півдні.
- A.G.R. Group — 400 га під коріандр і по 300 га під квасолю і жовтий горох.
- HarvEast під гірчицю 2,6 тис га та під льон — 3 тис га.
- «АГРОТРЕЙД» під гірчицю — 2,8 тис. га.
Помітно виросли в 2023 році площі під горохом. Взагалі вони прогнозувалися на минулорічному рівні — приблизно 1,2 млн га. Станом на 1 червня посіяно 1,3 млн га. Лідерами по площам є Одеська (18,5 тис. га) та Дніпропетровська області (17,8 тис. га). Головний агроном «Саланг Агро» Василь Литвишко переконує, що горох вартий уваги аграріїв.
«Дехто каже, що горох нерентабельна культура і не зрівняється з ріпаком чи соняшником по економіці, але, як говорять німці, попередник горох — це гарантія як мінімум 1,5 т прибавки урожайності пшениці», — розповідає він.
Більше про виробництво і рентабельність нішевих культур в агрохолдингах вже скоро розповімо у новому матеріалі.
Скорочення норм добрив і пріоритет генерикам
Отож, що стосується сівозміни, то аграрії в цьому році віддавали пріоритет культурам з меншою врожайністю і більшою маржинальністю. Якщо говорити про технології виробництва, то ми помітили збільшення зацікавленості до технології No-Till, ну і звісно скорочення норм внесення добрив.
Деякі компанії, наприклад, «РОСТОК-ХОЛДИНГ», відмовилися від комплексних добрив, фосфору та калію, сконцентрувавшись на азотних, але і їх норму скоротили («РОСТОК» приблизно на 30-40% зменшив у порівнянні з минулим роком).
На Одещині частину озимих підприємства взагалі сіяли без добрив. В Центральних регіонах аграрії теж скорочували норми азотної групи подекуди на 20% навіть попри їх здешевлення. А на Півночі деякі господарства, як-от «АПК Насташка», вперше використовували рідкі добрива.
Також зауважимо, що спостерігається і економія на ЗЗР, зокрема, на фунгіцидному захисті. Аграрії все ж почали віддавати перевагу генерикам.
На цьому ставимо крапку. До нових зустрічей у полях! Все буде Україна!
