Куди підуть гроші агрохолдингів у 2026-му: плани Астарти, МХП, Kernel, OKKO, АгроВісти та Nestlé
Джерело фото: Latifundist.com
Соєвий протеїн, біоетанол, білок на основі комах, сонячні електростанції, фудпереробка, птахівництво та виробництво молочних продуктів — саме у ці напрями у 2026 році інвестуватимуть «Астарта», МХП, «Кернел», OKKO, Nestlé, «Агропродсервіс», «Оліяр» та інші гравці агробізнесу. Latifundist.com зібрав ключові інвестплани агросектору на 2026 рік.
Агрохолдинги йдуть в переробку. І не тільки олійних
У новому році «Астарта» планує завершити на Полтавщині будівництво першого в Україні заводу з виробництва соєвого протеїнового концентрату. Проєкт компанія анонсувала ще у 2021 році, загальна вартість інвестицій сягає до $80 млн. Очікувана потужність виробництва становитиме до 100 тис. т концентрованого соєвого білка на рік. Продукт додають у раціон усіх видів тварин, птиці та риби. У вересні 2025 року на заводі вже розпочали монтаж обладнання.
Також у «Астарти» в планах завершити у 2026 році будівництво заводу з переробки олійних культур, зокрема, сої та ріпаку у Хмельницькій області. Потужність — 400 тис. т на рік, інвестиції — $76 млн.
«Спекотно» у сегменті переробки олійних стає у Хмельницькій області. Тут уже працюють мільйонник «Кернела», «Старокостянтинівський ОЕЗ», та ОЕЗ Vitagro, який у 2025-му почав переробляти всі три олійні культури. До них у 2026 році може приєднатися і ОЕЗ «Епіцентр Агро», який будується в індустріальному парку «Поділля-Городок». Там же компанія будує ще один завод — з виробництва біоетанолу.
На біоетанол робить ставку у 2026-му й OKKO. Компанія готується запускати першу чергу заводу потужністю переробки 200-250 тис. т кукурудзи та виробництва 85 тис. т біоетанолу на рік. Крім того, тут планують виробляти корми з сухої барди. До речі, першопрохідцем у цьому сегменті є Vitagro, яка запустила виробництво такого продукту у 2025-му на Марилівському біоетанольному заводі.
МХП поки не запускає повноцінний ОЕЗ (проте у 2025-му відкрила олійно-екстракційні цех на «Миронівському заводі з виробництва круп і комбікормів»), але теж поглиблює переробку.
Наприкінці першого кварталу 2026 року агрохолдинг планує відкрити свій перший індустріальний пілотний завод із виробництва альтернативного білка на основі комах. У компанії вибір саме такого напрямку пояснили глобальною нестачею білкових ресурсів, екологічними викликами та виснаженням природних запасів, зокрема скорочення вилову риби для рибного борошна — важливого інгредієнта кормів.
Також завод із виробництва високопротеїнових кормових домішок та тваринних жирів у 2026-му з’явиться на Черкащині. Feednova Center стане першим у центральній частині країни, що перероблятиме сировину зовнішніх постачальників. Інвестиції у виробництво перевищують €20 млн.
Не весь горох піде на експорт?
Ще один перспективний напрям, у який починають інвестувати агрокомпанії, — переробка гороху.
Традиційно ця культура в Україні є експортно-орієнтованою. Як зазначає маркетолог ВНІС Анна Горніцька, у 2025 році посівні площі під горохом, за оціночними даними, зросли приблизно на 20–30% порівняно з попереднім сезоном і сягнули близько 260–280 тис. га. Валове виробництво, за попередніми оцінками, могло становити 600–650 тис. т залежно від регіону та рівня врожайності. Таку динаміку пов’язують насамперед із привабливою експортною кон’юнктурою та стабільним попитом з боку зовнішніх ринків, зокрема Туреччини та країн ЄС, а також періодичним інтересом з боку Індії.
«Ми враховуємо ці ринкові зміни та маємо у своєму портфелі сучасні рішення для сегмента зернобобових. Зокрема, наявність у портфоліо гороху Босфор дозволяє нам відповідати зростаючому попиту та забезпечувати аграріїв адаптованим продуктом у межах формування цього ринкового напряму», — зауважує Анна Горніцька.
І додає, що за умови збереження сприятливої цінової ситуації та ринкового попиту у 2026 році можливе подальше розширення площ під горохом, що поступово закріплює зернобобові як важливий елемент структури посівів в Україні.
Втім, схоже, у гороху потроху з’являється і внутрішній ринок збуту. У 2025-му в індустріальному парку «Коростень» на Житомирщині почали виробляти біоклей з гороху. Його використовують у виробництві дерев’яних екоплит для будівельної та меблевої галузей. Аналогічне підприємство інвестор проєкту — «Коростенський завод МДФ» — планує побудувати і в індустріальному парку на Закарпатті.
Потреба нового виробництва становить близько 1 млн т гороху на рік. Для порівняння, станом на 18 грудня 2025 р. в Україні зібрано 672,2 тис. т цієї культури. Тож поки частину потреб підприємства планують покривати за рахунок імпортних поставок з Угорщини та Польщі. Паралельно «Коростенський завод МДФ» веде консультації з фермерами Житомирської, Київської, Черкаської, Кіровоградської та Дніпропетровської областей щодо розширення посівів і укладання довгострокових контрактів на постачання гороху.
Потенціал переробки гороху бачить і компанія «ТЕРРА». Вона вже має потужності для переробки близько 25 тис. т гороху на рік. А у 2025-му заявила, що планує запустити перше в Україні виробництво горохового протеїну та крохмалю.
Як зазначав співвласник і комерційний директор компанії Олександр Ясинський, в Україні наразі відсутнє промислове виробництво цих продуктів. Ринок переважно представлений соєвими інгредієнтами та кукурудзяним крохмалем, значна частина яких імпортується.
Інвестиції у фудпереробку
Ще один привабливий напрям для агрокомпаній — фудпереробка. Інтерес до цього сегменту зростає на тлі стабільного попиту на продукти з високою доданою вартістю як на внутрішньому ринку, так і за кордоном.
Зокрема, Nestlé планує у 2026–2027 роках розширити потужності нової фабрики з виробництва вермішелі на Волині, яку запустила у 2025 році. Перша виробнича лінія дозволяє випускати до 5 тис. т вермішелі на рік під брендами Maggi та «Мівіна».
Фабрика є експортно-орієнтованим підприємством: близько 75% продукції постачатиметься на ринки ЄС під брендом Maggi. Водночас приблизно 75% сировини для виробництва надходить від локальних постачальників, зокрема соняшникова олія та борошно є виключно українськими.
У Київській області тим часом стартувало будівництво великого фудзаводу Neo Food System. Фабрика спеціалізуватиметься на виробництві охолоджених готових до споживання страв, а також пастеризованої, стерилізованої та глибоко замороженої продукції. Потужності — до 60 тис. готових страв на добу.
Проєкт реалізує група Sol Union, яка вже має у Дніпрі два заводи з виробництва готової їжі, продукції швидкого приготування, фасування та пакування бакалії, стіків цукру й кави, а також макаронів, соусів і джемів. Обсяг інвестицій у київський проєкт становить 200 млн грн. Монтаж обладнання розпочнеться у квітні 2026 року, запуск виробництва запланований на травень, а вихід на проєктну потужність на вересень 2026-го.
Ще один проєкт — запуск на початку 2026 року першого в Україні заводу з промислового виробництва солі з використанням інноваційних комплексних технологій. Підприємство розташоване в Одеській області і вироблятиме харчову та технічну сіль. За попередніми оцінками, щомісячний обсяг виробництва становитиме близько 15 тис. т. Інвестиції у проєкт оцінюються в $2,8 млн, також залучено державну програму «5–7–9%».
Зростає і сегмент переробки ягід. Компанія «Голдберрі» планує створити власні потужності із заморожування ягід у Київській області. За словами керівника підприємства Володимира Чорнобая, на першому етапі йдеться про невеликий завод із річною потужністю 1–2 тис. т. У перспективі компанія розглядає запуск великого підприємства з потужністю до 60 т на добу, повністю завантаженого власною сировиною.
Від поля до мегаватів
Посилення енергонезалежності сьогодні є одним із найактуальніших напрямів для агробізнесу. Компанії не лише активно інвестують у власну генерацію вже зараз, а й закладають кошти на розширення потужностей у найближчі роки.
Зокрема, «Кернел» планує масштабний проєкт із будівництва сонячної електростанції у Чернівецькій області. Потужність СЕС становитиме 250 МВт, що зробить її найбільшою сонячною електростанцією на заході України. Реалізацію проєкту планують протягом найближчих двох років. Як зауважили в компанії, терміни залежатимуть від регуляторних умов на енергетичному ринку та логістики постачання обладнання. Старт будівельних робіт запланований на весну 2026 року.
До кінця 2025 року-у першому кварталі 2026-го планує ввести в експлуатацію свою першу вітрову електростанцію «Іваничі» потужністю 147 МВт у Волинській області група OKKO. За 5 років група планує наростити свої вітроенергетичні потужності до майже 1 ГВт.
Встановлювати сонячні електростанції «під ключ» агрокомпаніям сьогодні допомагає YASNO. Як пояснив у відео колег з Kurkul.com CEO YASNO Сергій Коваленко, попит на сонячні панелі в бізнес-сегменті почав зростати ще у 2019 році. Хоча у 2022-му через початок повномасштабної війни ринок просів, уже у 2025 році він повернувся до довоєнних обсягів і продовжує розвиватися.
Наприклад, встановлення на одному з найбільших молочних комплексів України з утримання голштинської породи МТК «Петриківське молоко» сонячної електростанції потужністю 1 МВт, дозволило покривати 40-50% власного споживання електроенергії.
Комплекс належить «АгроВісті», яка розглядає й інші біоенергетичні проєкти. Компанія вже готується до будівництва біогазового заводу. Сировиною для переробки стануть жом, гноївка, меляса, кукурудза, сорго та енергетичний силос. Потужність біогазової станції планується на рівні 5 МВт.
Цікавим біогаз є й для компанії «Скіф», що працює у Полтавській області. Проєкт уже має сировинну базу, земельну ділянку та напрацьовану концепцію, однак його реалізацію компанія відкладає до стабілізації безпекової ситуації в країні.
Крім того, група Vitagro заявляла про наміри збудувати ще два заводи з виробництва біометану, хоча конкретні терміни реалізації проєктів поки не озвучуються.
Добрива ближче до портів
Орієнтовно у травні 2026-го на півдні з'явиться спеціалізований логістичний хаб для зберігання та фасування мінеральних добрив. Проєкт реалізують інвестори та партнери Global Ocean Link і Timac Agro.
Площа комплексу становитиме 6 тис. м², а одночасна місткість — до 30 тис. т добрив навалом. На першому етапі хаб працюватиме як майданчик для приймання, фасування та логістичної обробки продукції. У подальшій перспективі партнери розглядають розширення об’єкта до повноцінного виробничого майданчика.
Протягом наступних трьох років інвестори планують вийти на щорічний обсяг обробки до 100 тис. т добрив.
Яйця, м’ясо і сири: хто інвестуватиме у тваринництво
Поряд із рослинництвом і переробкою агрокомпанії поступово нарощують інвестиції у тваринництво та молочну галузь.
Серед цікавих прикладів — вихід великого виробника олії у птахівництво. Мова йде про компанію «Оліяр», яка планує будівництво птахофабрики у Львівській області. Птахофабрика складатиметься з 20 пташників, з яких 10 будуть типу I CASA, а 10 типу II DECK, з сумарною місткістю 2,3 млн голів птиці. Для виробництва обрано породу курей-несучок Hy-Line Brown. Очікується, що фабрика вироблятиме понад 1,6 млн яєць на добу.
Розширює присутність у птахівництві й львівська компанія «Поллос». Вона планує збудувати нову ферму з вирощування курей-бройлерів на Рівненщині. Птахокомплекс облаштують на базі колишньої свиноферми. Його річна проєктна потужність становитиме близько 990 тис. курей-бройлерів.
У Золочівському районі Львівщини на території закинутої ферми для ВРХ збудує птахофабрику компанія «Дак Агро». Проєктом передбачені сім пташників, комбікормовий цех, склад для кормів, адміністративний корпус та допоміжні приміщення. Потужність теж солідна — до 1,5 млн особин на рік.
Паралельно з птахівництвом на заході України розширюються й молочні проєкти. «Ґудвеллі Україна» планує будівництво трьох сучасних молочних фермерських комплексів у Тернопільській області. Станом на грудень 2025-го, компанія визначила три земельні ділянки у Саранчуківській громаді, провела аукціони та розпочала оформлення дозвільної документації. Нагадаємо, що у вересні Антимонопольний комітет України надав компанії дозвіл на придбання корпоративних прав «Агро-Віта» в Івано-Франківській області.
Холдинги, які мають власні ферми, потроху йдуть у молочну переробку. Так «Агропродсервіс» та «Молокія» спільно планують будівництво нового заводу з виробництва твердих сирів. Орієнтовна потужність підприємства — переробка 100 т молока на добу з виробництвом до 10 т твердого сиру щодня.
Для «Агропродсервісу» це новий напрям бізнесу. Компанія має 10 ферм із загальною чисельністю 15 750 голів ВРХ. Щоденний надій становить понад 175 т у фізичній вазі та продаж більше 210 т у заліковій вазі. «Молокія» забезпечить компанії виробничу експертизу та реалізацію готової продукції.
Нове підприємство створюється і на базі збанкрутілого заводу «Гадячсир» у Полтавській області. Там вироблятимуть м’які сири, кисломолочний сир та іншу продукцію з терміном зберігання 40–60 днів. На початку лютого 2025 року актив придбав засновник і президент групи компаній PRAVIO Валентин Запорощук. За його словами, проєктна потужність переробки може сягати до 1 тис. т молока на добу, а обсяг інвестицій оцінюється у близько €180 млн, які планують залучати з європейських джерел фінансування.
Приватизація та концесія портових активів
У 2026-му нас очікують приватизація щонайменше двох державних підприємства (звісно, якщо знайдуться покупці) та концесія терміналів у порту Чорноморськ.
Однією з найближчих подій стане онлайн-аукціон з продажу «Сумихімпром», який відбудеться 13 січня 2026 року на платформі «Прозорро.Продажі». Стартова ціна лота — 1,088 млрд грн без ПДВ. Для порівняння, на попередньому аукціоні у червні 2025 року підприємство намагалися продати за 1,2 млрд грн, однак торги не відбулися через відсутність учасників.
Також держава продовжує шукати оптимальну модель приватизації «Одеського припортового заводу». У листопаді 2025 року аукціон із його продажу не відбувся — жоден учасник не зареєструвався. Стартова ціна сягала 4,49 млрд грн. Зараз триває робота з потенційними інвесторами з метою формування більш збалансованого та привабливого пакета умов для повторного продажу.
Окрім того, у кінці року стало відомо, що Мінрозвитку дало старт концесійного конкурсу щодо Першого та Контейнерного терміналів у порту Чорноморськ. Йдеться про універсальний і зерновий морські термінали. У межах концесії інвестору на 40 років передадуть наявне державне майно — будівлі, обладнання, інфраструктуру та причали №1–6. Концесіонер також матиме право будувати нові об’єкти та купувати необхідне майно для розвитку терміналів.
