АгроПрогнози 2024: земля, ціни, тенденції
Джерело фото: Latifundist.com
Останні два роки минули під знаком тривог, втрат, пошуку рішень і нових перспектив. Перерізані логістичні шляхи, подекуди зруйнована інфраструктура, сотні тисяч гектарів замінованих полів, валютні коливання, труднощі з освоєнням нових ринків і втрата старих — лише вершина айсберга проблем українських аграріїв. Але нові перспективи, професійний оптимізм, щоденна праця і вчасний дощик допомагають долати перешкоди.
Що очікувати аграріям у 2024 році? Чи буде стрибок цін на землю після початку другого етапу земельної реформи? На які культури зробили ставку українські аграрії у цьому сезоні? Яким чином світова кон'юнктура, євроінтеграційні процеси і перерозподіл логістичних шляхів вплинули на ринок сільськогосподарської продукції? Що буде з добривами, ЗЗР, паливно-мастильними матеріалами, тарифами на перевезення? Які державні механізми сприятимуть оздоровленню ситуації на українському аграрному ринку?
Земля: і годувальниця, і капітал
Початок 2024 року ознаменувався переходом до другого етапу земельної реформи. Відтепер до ринку землі допущені юридичні особи з правом придбати до 10 тис. га «в одні руки». Тобто, на арену виходять «великі гравці».
Слід зазначити, що за даними Міністерства агрополітики, з моменту відкриття ринку землі (з 1 липня 2021 року ) і до цього часу було продано лише 1% земель, з яких 99,5% залишилися в аграрному виробництві. З початку 2023 року середньозважена ціна на землю зросла на 10,4% (до 38,5 тис. грн/га). Таким чином капіталізація ринку сільгоспземель зросла на 115,1 млрд грн.
Міністр аграрної політики Микола Сольський переконаний, що цього не станеться, тому що ринок залежить від першочергового права викупу землі, яке важко обійти. Дана ситуація, на його думку, збережеться і у 2024 році.
Гендиректор компанії «НІБУЛОН» Андрій Вадатурський також не очікує великого ажіотажу на ринку землі, хіба що його можуть підігріти інвестиційні апетити гравців. Це він зазначив у YouTube-проєкті Forbes «Business Breakfast з Володимиром Федоріним».
Андрій Вадатурський
гендиректор компанії
«НІБУЛОН»
«Я особисто великого впливу не очікую, але вартість землі для тих, хто хоче продати — збільшиться. Наскільки — побачимо. Шляхом конкуренції, «апетиту» інвестиційного, але це більше інвестиції. Це не має ніякого відношення до операційної діяльності. Адже сьогодні потрібно рахувати вартість продукції, логістики, який прибуток отримає компанія, що орендує землю. Тобто є ринок землі, як інвестицій, а є ринок оренди землі».
За оцінками Київської школи економіки, після відкриття ринку землі для юридичних осіб сільгоспвиробники потенційно можуть залучити під заставу землі сільськогосподарського призначення до 70 мільярдів гривень. Ці кошти дозволять частково відшкодувати ті втрати майна (яке могло слугувати заставою), яких зазнав агросектор через повномасштабне вторгнення рф. Тобто другий етап ринку збільшить ліквідність і ринкову капіталізацію.
«Невирішеним завданням для підвищення ефективності ринку землі є перегляд Національним банком України нормативу ліквідності земель сільськогосподарського призначення в заставу, який на сьогодні становить 0,35. Зараз на кожні 100 гривень вартості земельної ділянки можна отримати лише 35, що обмежує обсяг доступних кредитних ресурсів. Сподіваємося, що відкриття ринку для юридичних осіб та підвищення ліквідності ринку створять передумови для перегляду та коригування цього коефіцієнта», — Роман Нейтер, дослідник-експерт з аграрної та земельної політики проекту «Земля Незламності» KSE.
Зерно: шляхи виходу
Високі ціни на продовольство останнім часом спонукали фермерів у всьому світі вирощувати більше зернових та олійних культур. Але світові експерти прогнозують, що споживачі в 2024 році зіштовхнуться зі скороченням поставок через фактор Ель-Ніньо, експортні обмеження та більш високі вимоги до біопалива. Про це пише Reuters.
«Картина пропозиції зернових, безумовно, покращилася в 2023 році завдяки більшим урожаям у деяких ключових регіонах світу. Але ми ще не вийшли з проблем. У нас є прогноз погоди Ель-Ніньо принаймні до квітня-травня. Бразилія майже напевно буде виробляти менше кукурудзи, а Китай дивує ринок, купуючи більші обсяги пшениці та кукурудзи на міжнародному ринку», — зазначила Оле Хоу, директор консультаційних послуг брокерської компанії IKON Commodities у Сіднеї.
Погодне явище Ель-Ніньо принесло у минулому році засуху у великій частини Азії. За прогнозами спеціалістів, у 2024 році воно триватиме до середини літа.
За даними «Української зернової асоціації», у світі виробляється понад 2,5 млрд тонн зерна, з яких Україна цього року виростила понад 80 млн тонн. Якщо взяти в абсолютних цифрах торгівлю зерном, то Україна займає близько 5-6% світового ринку. Цьогоріч ми зможемо експортувати на світові ринки 50 млн тонн зернових і олійних культур врожаю 2023 року, а також близько 10 млн тонн рослинних олій і шротів.
«Ми планували, що везтимемо на експорт приблизно 5 млн тонн на місяць. Однак у перші чотири місяці маркетингового року цього не сталося. Не змогли ми збільшити відвантаження через порти Дунаю, через які йшло 3,5-3,7 млн тонн щомісяця. З початком роботи «зернового коридору» в портах Великої Одеси видно потенціал. Лише через порти Великої Одеси можна відправляти 3-4 млн тонн зерна на місяць».
На сьогоднішній день з 13 українських портів функціонує 6. За результатами 2023 року сумарний вантажообіг усіх портів становитиме близько 57 млн т. Це приблизно відповідає показникам 2022 року. Але в три рази нижче за 2021-й, коли через морські ворота країни перевантажили 153,3 млн т. Про це повідомив Forbes комерційний директор логістичної компанії Soul Marine Іван Ніякий.
Олійні: суцільні плюси
У 2023 році українські аграрії зібрали 4,8 млн. т сої, 4 млн.т ріпаку, 13 млн. т соняшнику.
«Цього року ми вже спостерігали, що частка посіяних олійних культур, а саме сої, соняшнику, ріпаку, збільшилася. Пов'язано це було, перш за все, з дорогою логістикою. Цю тенденцію ми спостерігаємо і в планах аграріїв на наступний сезон».
Така тенденція очікується і в році, що наступив.
«Баланс врожаю олійних та переробних потужностей — мабуть, основний фактор, що визначає стан попиту, перш за все, на соняшник: маємо потужностей переробки приблизно 20 млн т при поточному врожаї 12-13 тис. т. Відповідно, при наявності можливості відвантаження на експорт продуктів переробки (олія та шрот\макуха) основна маржа в «соняшниковому ланцюгу» залишатиметься у фермерів. Зрозуміло, що соняшник в Україні найближчими роками буде користуватись попитом (як показала практика, то при великих залишках активізується навіть експорт цієї культури). Отже, фермери сяятимуть, знаючи, що з високою ймовірністю продадуть «не в мінус».
Непогану прибутковість пророкує експерт і для сої. При високих темпах експорту (по півмільйона тонн на місяць)у другій половині сезону 2023\2024 може виникнути такий дефіцит цієї культури, що за нею «бігатимуть» як експортери, так і переробники.
Основна частина з 4 млн т зібраного минулоріч ріпаку традиційно пішла на експорт, також забезпечивши виробникам непоганий рівень прибутковості. Тож посівні площі озимого ріпаку залишилися на майже на рівні минулого року.
Цукровий бум
Другий сезон поспіль на світовому ринку спостерігається дефіцит солодкого продукту, який оцінюють приблизно в 1,5 млн т. Цей дефіцит буде прослідковуватися і в 2024/25 маркетинговому році.
На ринку ЄС після неочікувано спекулятивного сезону на сьогоднішній день ситуація стабілізувалася. Ціни повзуть донизу і вже скоротилися з рекордних €1000 до € 810-830 за тонну.
За прогнозами, виробництво цукру в ЄС очікується на рівні 15,7 млн т, при споживанні 16,2 млн т.
«Що стосується виробництв в Україні, наступного року ми матимемо щонайменше 1,9 млн т виробленого цукру, а щонайбільше 2,1 млн т. Враховуючи мінімальний перехідний залишок в об’ємі 200 тис. т, що буде наприкінці цього року, та внутрішнє споживанням на рівні 850-900 тис. т наступного року, в 2024/25 маркетинговому році Україна матиме від 1 до 1,2 млн т цукру на експорт».
Цукрові буряки у 2022 році були найбільш маржинальною культурою. Ймовірно, вони будуть такими і за підсумками 2023 року. Це звичайно спонукає збільшити посівні площі під цукровий буряк. Але експерти радять враховувати реалії, що складаються на суміжних та світових ринках.
«Світовий ринок, а особливо великі виробники цукрової тростини, декларують через високі ціни на цукор, значне збільшення площ під даною культурою. Це може призвести у сезоні 2024 року до значного профіциту цукру і зниження світових цін».
За словами Олександра, українські аграрні підприємства, також повинні підходити до збільшення посівних площ під цукровим буряком дуже виважено і враховувати всі реалії світового та європейського ринків.
ЗЗР, ПММ, добрива: спостерігаємо за коливаннями
Тренд на скорочення витрат на ЗЗР спостерігався ще до повномасштабного вторгнення. Нині аграрії теж намагаються економити на «хімії».
«Зараз почнеться сезон-2024 і аграрії знову будуть відмовлятися від деяких обробок, щоб мінімізувати витрати у зв’язку з тими викликами, в яких опинилися наша держава. І знову ж це призведе до втрати якості та частини врожаю. Відповідно і ціни. Тому окупність будь-якого продукту, який використовується для захисту поля — кратна. Технологію треба витримувати, бо тільки за таких умов господарство матиме стабільний врожай».
У 2024 році витрати аграріїв, пов’язані із закупкою ЗЗР, добрив та мікродобрив обіцяють бути значно меншими, ніж раніше. Це пов'язано із зниженням ціни на нафту, яка є сировиною для виробництва багатьох продуктів, та на природній газ. Впали ціни і на діючі речовини та формуляції, просідають ціни на логістику. Як наслідок, прибутки виробників агрохімії будуть падати.
На думку експерта, протягом року можливе лише незначне підвищення цін на ЗЗР, оскільки на сьогоднішній день ринок стабілізувався і вже спостерігається невелике зростання.
Щоправда, 2024-й рік в Україні почався з дефіциту аміачної селітри. В грудні 2023 року українські заводи в Черкасах та Рівному виробили тільки 59 тис. т селітри. Про це повідомляє Інформаційна Агенція «Інфоіндустрія».
Через неузгодженість формальностей на митниці загальмувався і ввіз добрив з-за кордону. Державна митна служба України з 1 січня не розмитнює добрива, які не пройшли перевірку в лабораторії на відповідність заявленим кодам класифікації, наявності вмісту прекурсорів та «російського сліду» в їхньому виробництві.
«Все зараз робиться для того, щоб затягнути розмитнення вантажів на 2-3 тижні. І, на жаль, позиція у митниці принципова — пришвидшувати цей процес вони не хочуть. Зараз у портах Дунаю простоює до 10 суден з нерозмитненими добривами».
Учасники ринку наголошують, що це виллється у додаткові затрати імпортерів і зриви строків поставок добрив українським аграріям. І, напевне, призведе до збільшення вартості добрив на українському ринку.
Проведене Міністерством агрополітики влітку минулого року опитування показало, що питання застосування добрив залишається одним з найбільш чутливих для аграріїв. Застосовувати їх у повному обсязі готові великі і середні виробники. Зокрема, рівень внесення добрив очікується на рівні вдвічі меншим за агрономічну потребу (47%). Рівень очікуваного застосування засобів захисту рослин під урожай озимих 2024 року прогнозується на рівні 56% від потреби. Лише 10% респондентів готові застосовувати добрива на рівні 100% від потреби, засоби захисту рослин — на 18%.
Ціни на паливно-мастильні матеріали залежатимуть від кон'юнктури нафтового і валютного ринку, але потрясінь 2022 року у вигляді галопуючих цифр і дефіциту не передбачається.
«Є впевненість, що всі марки пального будуть у необхідних обсягах. Це, на мій погляд — головне. В нашій країні побудована нова система логістики, диверсифіковані джерела постачання. На сьогоднішній день ринок вже склав декілька “іспитів”. Тому дивимося у майбутнє впевнено. Щодо ціни, то вона залежатиме від світових котирувань на нафту та нафтопродукти, передбачити які неможливо. Також важливим фактором є валютний курс, який останнім часом трохи «поплив», — Сергій Куюн, директор консалтингової компанії А-95.
Що посієм, що пожнем?
У попередньому році українські аграрії серйозно переглянули посівні площі під сільгоспкультурами, суттєво зменшивши їх під зерновими. Натомість, стали більше вирощувати олійних, соєвих бобів, буряків.
Зокрема, під цукровим буряком посівні площі збільшилися на 28,7% порівняно до 2022-го і на 12% — до довоєнного 2021-го.
За результатами дослідження Agrohub Benchmarking у минулому сезоні збитковими виявилися кукурудза та озима пшениця, а найбільш прибутковими озимий ріпак і соя.
Читайте також: В Agrohub назвали найбільш прибуткові сільгоспкультури 2023 року
Яка картина українських сільгоспугідь вимальовується в у році прийдешньому?
«2023 року ми вже спостерігали, що частка посіяних олійних культур, а саме сої, соняшнику, ріпаку, збільшилася. Пов'язано це було, перш за все, з дорогою логістикою. Цю тенденцію ми спостерігаємо і в планах аграріїв на наступний сезон».
За даними опитування, проведеного в жовтні минулого року, 30% господарств мають намір збільшити площі під цукровими буряками в 2024 році. Залишити на рівні минулого року планують 24%, пише SuperAgronom.com.
Щодо озимого ріпаку, то під урожай-2024 посіяно 1,16 млн га, що на 198 тис. га більше відносно попереднього року. Водночас, обсяги виробництва ріпаку в країнах Євросоюзу за підсумками сезону-2024 можуть становити близько 18,6 млн т, що на 1 млн т нижче рівня минулого року. Такий прогноз озвучили у Refinitiv Commodities Research.
Озимих зернових під урожай-2024 посіяно 4,61 млн га. Попри дискусії про суттєве скорочення посівних площ під озимою пшеницею, цього року її посіяли навіть трохи більше — 4,02 млн. га (+5,5% до попереднього року).
Багато господарств справді скорочують площі під цією культурою, але є і ті, хто після року утримання від сівби озимої пшениці, повернулися до неї. Нерідко культуру сіяли на розмінованих полях, або там, де немає інших альтернатив.
Озимого ячменю в Україні посіяли 506 тис. га, жита — 77 тис. га.
«Робити прогнози я не беруся, але вже ясно, що збережеться тренд на вирощування тих культур на яких в сезоні 2023 вдалося заробити — на більшості вільних територій (центр, захід, північ). Це соя (навіть дві сої) — доля її в структурі значно виросте, також цукровий буряк. Соняшник і, особливо, кукурудза втратять свої позиції в структурі посівних площ. Південь же, за умов тотального недосіву озимих, масово засіють соняшником».
Молоко і мʼясо: в чому вигода?
Відносно дешева вітчизняна кормова база, зростання попиту на молочну продукцію на внутрішньому ринку, відкритий ринок ЄС і дефіцит молочних продуктів на світовому ринку дали поштовх для розвитку промислового тваринництва.
Провідні українські агрокомпанії вже почали розширювати майданчики для виробництва молока і закуповувати поголів'я тварин.
«Станом на 1 січня 2024 року в Україні буде нараховуватися 390 тисяч голів в промисловому секторі, а саме — на фермах. Сподіваюсь, що через те, що індустріальне молоко є прибутковим, відбудеться збільшення поголів'я саме у цьому секторі. Тому що ефективність і продуктивність корови, яка утримується в нормальних умовах, достатньо висока. І ми надіємося, що у 2024 році вийдемо хоча б на показник 410-415 тисяч поголів'я».
Свинарство також може стати значним внутрішнім ринком збуту для заблокованого українського зерна — 10 млн т замість 2 млн т зараз. А збільшення поголів’я свиней до 20 млн голів одночасного утримання, проти 5 млн голів до війни — забезпечить економіці України 6 млрд євро доданої вартості щороку, вважають в Асоціації «Мʼясної галузі».
Світове споживання свинини в світі зростає щороку. До 2030 року, за прогнозом ОЕСР-ФАО, приріст складе 16,5 млн т. Глобальна торгівля свининою потребує щороку додаткові 20 млн голів свиней. В Україні їх реально виростити і заробити на цьому, — вважають у профільній асоціації.
Вітчизняне промислове свинарство здатне наростити обсяги виробництва, заявив екс-президент Асоціації «Свинарі України» Артур Лоза в інтерв’ю GrowHow.
«За нашими оцінками, максимальне споживання свинини в новітній історії України досягало майже мільйона тонн (960-990 тис. т), а виробництво становило 750-765 тис. т. Так сталося, що в новому тисячолітті пропозиція ніяк не встигає за попитом», — уточнив Артур Лоза.
Залізничні перевезення
У 2023 році «Укрзалізниця» перевезла приблизно 25-28 млн т зерна. У 2022 цей показник складав 28,9 млн т, у 2021 – понад 30 млн т. Про це повідомив Валерій Ткачов, заступник директора департаменту комерційної роботи компанії.
Зростання тарифів на залізничні перевезення (у червні 2022 року вони збільшилися на 70%), відсутність належної інфраструктури і навіть відкриті конфлікти (як то було з компанією «Кернел», коли представники компанії поскаржилися, що «Укрзалізниця» відмовляє бізнесу в переставленні приватних вагонів на євроколію та доступі до візків) протягом останніх років викликають неабияку напругу між аграріями та залізничниками. Високі тарифи на перевезення змусили агровиробників збільшити частку продажів на внутрішньому ринку та сфокусуватися на переробці. Дехто почав активніше використовувати автоперевезення, оскільки це виявилося дешевше. Втім, проблема досі залишається не вирішеною.
Більше того, на нараді «Укрзалізниці» з питань організації експортних перевезень вантажів залізничним транспортом України (07.11.2023 р.) було оголошено про підвищення залізничних тарифів на 20% з січня 2024 року. Необхідність підняття тарифу в УЗ аргументували зростанням індексу цін виробників промислової продукції (ІЦВ) у 2023 році.
УЗА 20 листопада висловила занепокоєння таким рішенням і закликала уряд та «Укрзалізницю» до пошуку взаємоприйнятних рішень з агросектором. У відповідь заступник директора департаменту комерційної роботи УЗ Валерій Ткачов заявив, що підвищення не буде, але очікується індексація через подорожчання деяких складових роботи залізниці і це станеться за рішенням Кабміна.
При формуванні тарифів в Укрзалізниці посилаються на зростання індексу цін виробників промислової продукції (ІЦВ) як на маркер змін витрат компанії, які потребують компенсації. У Пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» йдеться про те, що згідно з оцінками Міністерства економіки України в 2024 році річний ІЦВ складе 111,4.
У Міністерстві розвитку громад, територій та інфраструктури закликають Укрзалізницю до зниження вагонної і тарифної складової. В Укрзалізниці резюмують, що якщо одні (на Сході) платитимуть менше, то треба збільшувати тариф для інших (на Заході). Аграрії прифронтових територій вбачають вихід із тарифного глухого кута у компенсаціях, які вони могли б отримувати від держави.
Що чекає у ЄС?
Нещодавно було ухвалено рішення про відкриття переговорів з Україною про членство в ЄС. З початку війни українські аграрії отримали преференції від європейців у вигляді скасування тарифних квот.
«Для українського аграрного сектору членство в ЄС — це багато можливостей, а також певні виклики. Близько 40% адаптаційних процедур українського законодавства до норм ЄС стосуються агросектору».
Минулого року, попри всі дружні жести з боку Європи, у середовищі агровиробників почалася справжня паніка. Польські, словацькі, румунські фермери розпочали блокування українських кордонів.
«Захист агропродовольчого ринку та підготовка його до конкуренції з Україною є найбільшим викликом, з яким зіткнеться польське сільське господарство після вступу України до ЄС», — написало видання Тygodnik rolniczy.
Але насправді питання експорту української агропродукції є швидше політичним аніж економічним. На думку заступника міністра аграрної політики та продовольства України Маркіяна Дмитрасевича, вплив України на формування світових цін не настільки величезний, як, наприклад, зміна прогнозу врожаю в Бразилії чи Аргентині.
Розмінування: масштаб лиха
У держбюджеті на 2024 рік передбачено 3 млрд грн на компенсації аграріям та іншим власникам земель, які користуватимуться послугами операторів із розмінування.
«Мета незмінна — менш ніж за 10 років спрямувати в експлуатацію 80% потенційно замінованих площ. Для цього будемо залучати до розмінування інноваційні розробки, створювати з партнерами спільні виробництва розмінувальної техніки, навчати фахівців, розвивати ринок операторів протимінної діяльності», — Денис Шмигаль, Прем’єр-міністр України.
За словами Прем'єр-міністра, минулого року після обстеження та очищення повернуто у використання понад 200 тис. га сільгоспземель.
Загальна кількість полів до обстеження на деокупованих територіях становить 2,4 млн га, але враховуючи 20-ти кілометрову зону до лінії фронту, для НТО доступні 1,6 млн га. Про це повідомив засновник компанії Feodal Андрій Дем’янович.
Читайте також: Довго, дорого та ризиковано: Як в Україні на другий рік великої війни відбувається розмінування агроземель
У 2024 році Україна має за мету налагодити власне виробництво техніки для розмінування. За словами першої віцепрем'єрки-міністерки економіки Юлії Свириденко, міжнародні партнери планують виділити Україні $244 млн та спецтехніку на потреби гуманітарного розмінування.
Зокрема, швейцарська компанія Global Clearance Solutions (GCS) до середини 2024 року обіцяє доставити в Україну 60 платформ для розмінування.
Компанія «НІБУЛОН» стала однією з перших, кому вдалося отримати НТО (право на нетехнічне обстеження). Також компанія подалася на сертифікацію з розмінування вручну, технічне розмінування та розчищення зон бойових дій.
Фінансові установи також долучаються до процесу розмінування землі сільськогосподарського призначення. Нещодавно «Ощадбанк» презентував нову програму «Посівна без мін». Вона дозволить аграріям на деокупованих територіях та у зоні, наближеній до бойових дій, отримати до 150 млн грн позики на оплату послуг сертифікованих операторів протимінної діяльності. Запускає кредитування розмінування полів і «Укргазбанк». Воно відбуватиметься в межах програми «Доступні кредити 5-7-9%». На результативність цих програм подивимось впродовж року.
Отже, у 2024 році очікується подальша капіталізація української землі. Олійні культури, соя і буряки залишаться маржинальними фаворитами. Дефіциту ЗЗР, ПММ та добрив не очікується, якщо митниця не гальмуватиме імпортні поставки, ціни на них залежатимуть від валютних коливань. Експерти радять підприємствам-експортерам активно працювати над гармонізацією технічних параметрів і документації із вимогами ЄС.
Віолетта Громова, Latifundist.com
