Здуваємо пил з архіву: 15 років українського агро на сторінках Latifundist.com
Джерело фото: Latifundist.com
За 15 років на сторінках Latifundist.com українське агро пройшло шлях від IPO-буму, коли агрокомпанії одна за одною підкорювали фондові біржі Варшави й Лондона, до рейдерських війн, дефолту «Мрії», відкриття ринку землі, пандемії, повномасштабної війни, Каховки, польських блокад і «Волиці-Агро»
До ювілею команда Latifundist.com здуває пил з архіву і згадує матеріали, через які видно, як українське агро росло, падало, проходило кризи — і знову вставало.
15 ✦ 2011
Буває ж таке: відкриваєш старі фото — і мимоволі посміхаєшся з зачіски, одягу чи того, як серйозно тоді дивився в камеру. З першими матеріалами Latifundist.com схоже. У перший рік існування сайт тільки набирав обертів: ще не було звичних сьогодні великих інтерв’ю, розслідувань, аналітики й АгроЕкспедицій. Але вже був перший блогер — Ігор Швагер, який простими словами пояснював новачкам, з чого починати будівництво елеватора. Власне, і перший текст називався «Каким он будет, новый элеватор?». Так, тоді ми ще писали російською. Сьогодні від цього трохи смикається око, але що є, те є: архів не перепишеш, зате добре видно, як змінилися часи — і ми разом із ними.
У 2011 році агроринок жив великими планами: ІМК та KSG Agro розміщувалися на Варшавській біржі, «Овостар» дебютував там нижче ціни розміщення, а Ukrlandfarming, ViOil і «АГРОТРЕЙД» заявляли про плани вийти на IPO.
Сьогодні навіть під час великої війни важко уявити квоти на експорт зерна, але у 2011-му трейдери стежили за тим, чи дадуть зерну виїхати з країни. Тодішній прем’єр-міністр Микола Азаров бадьоро звітував, що з ЄС домовились про збільшення зернових квот, а президент Віктор Янукович обіцяв ринок землі вже з 2012-го. Іронія в тому, що ринок землі зрештою запустили за 10 років, а обидва після Революції гідності втекли до Росії.
15 ✦ 2012
У 2012-му на Latifundist.com вийшло перше інтерв’ю — із Сергієм Посоховим, тоді в.о. гендиректора севастопольської стивідорної компанії «Авліта». Компанія входила до трійки найбільших приватних стивідорів країни, а за перевалкою зерна — до п’ятірки лідерів. Через два роки її активи, як і весь Крим, опиняться під російською окупацією. А ще у 2012-му тодішній CEO «Сварог Вест Груп» Андрій Гордійчук переконував нас, що компанія не продається, — саме так він коментував чутки про інтерес МХП. За 8 років холдинг стане частиною «Епіцентр К».
Ще один привіт із 2012-го — спецпроєкт із питанням, яке зараз звучить дивно: куди тримати курс українському АПК — у зону вільної торгівлі з ЄС чи в Митний союз? Так, колись це справді було предметом дискусії. Експерти рахували плюси й мінуси, агросектор оцінював ринки збуту, а країна все ще намагалася всидіти між двома економічними блоками. Добре, що ця дилема давно неактуальна.
До речі, того ж року в блозі «Письма в редакцию» ми чесно писали, що середньодобова аудиторія сайту — близько 700 читачів.
15 ✦ 2013
2013-й був урожайним не лише в полі, а й для нас. Саме тоді стартувала перша АгроЕкспедиція — з пшениці. Це, напевно, чи не найживучіший наш формат, бо за ці роки ми провели вже 48 АгроЕкспедицій. В команді навіть є негласне правило — пройти «хрещення» АЕшкою.
Агроринок того року жив великими очікуваннями. В John Deere Україну називали нам одним із найперспективніших ринків, а ми вже говорили про точне землеробство, телематику і техніку, яка передає дані в реальному часі. Активно будувались елеватори, хоча Анатолій Купрієвич прогнозував, що Україні знадобиться 30 років, аби перекрити нестачу зерносховищ. На щастя, з цим ринок упорався значно швидше.
Того ж року у нас з’явилися «бізнес-сніданки» — формат живе досі, хоча з ринком ми давно вже не снідали :) Першими за кавою й круасаном зібралися Леонід Козаченко та Жан-Жак Ерве, говорили про те, що український АПК може «нагодувати світ», але для початку непогано було б розібратися із земельною реформою, судами, корупцією, освітою і ручним регулюванням.
15 ✦ 2014
У 2014-му наші матеріали вже не стільки описували ринок, як підсвічували його больові точки. «Агрохолдинг Мрия: от рассвета до заката» — наше перше велике розслідування, яке тоді сколихнуло ринок. Ми першими розібрали дефолт компанії, яка до того вважалася одним із символів аграрного росту, а згодом першими повідомимо про інтерес SALIC до її активів.
У спецпроєкті «Аграрний Схід» ми поїхали на Донеччину до фермерів Володарського району та агрохолдингу HarvEast, які проводили посівну поруч із лінією фронту. Блокпости, заміновані поля, проблеми з пальним, логістикою і страх говорити вголос — сьогодні цей текст читається майже як пролог до великої війни.
15 ✦ 2015
2015-й для українського агро був роком не стільки польових рекордів, скільки боротьби за правила виживання. На тлі війни на Донбасі, девальвації гривні та економічної турбулентності аграрії рахували собівартість, захищали спецрежим ПДВ, шукали нові експортні можливості й уважно стежили за дискусіями навколо ринку землі. Це добре видно і в матеріалах Latifundist.com того року: податкові тексти про ПДВ та пільги фіксували головний фінансовий страх сектору, матеріали про доступ до ЄС і майбутнє експорту показували спробу переорієнтації на нові ринки, а оглядові матеріали на кшталт «П'ять викликів для АПК» збирали загальний настрій року — багато ризиків, мало визначеності, але агробізнес продовжує працювати.
Знаковими для 2015-го були саме теми змін на ринку: податки, експорт, земля, фінансування і виживання галузі в умовах кризи.
15 ✦ 2016
Після шоку 2014–2015 рр. українське агро у 2016-му стало однією з опор відновлення економіки — але водночас галузь уже входила в нову реальність. Розмова зміщувалася від виживання до якості, ефективності, стандартів і прозорості. І це добре простежується в матеріалах Latifundist.com того року.
Практичний гід «Система HACCP: поширені запитання» фіксував момент, коли безпечність харчової продукції переставала бути формальністю: миші на елеваторі, «якось зберемо» і «якось продамо» вже не вписувалися в нові правила гри.
Матеріал «Агропрофесії: сучасні тенденції та перспективи на майбутнє» показував інший зсув — агро потребувало не просто робочих рук, а фахівців, здатних працювати з технологіями, даними, якістю і складним виробництвом.
А резонансний текст «UkrLandFarming проти НІБУЛОН: на чиєму боці правда?» відбивав ще один нерв часу: ринок дорослішав і вимагав більше прозорості у конфліктах великих гравців.
2016-й запам’ятався як рік, коли українське агро вже не лише вчилося жити в часи кризи та оговтувалося від шоку воєнної агресії РФ, а поступово переходило до складнішої моделі розвитку — зі стандартами, репутаційними ризиками, конкуренцією за кадри та вимогою грати за зрозумілими правилами.
15 ✦ 2017
У 2017 році Україна отримала безвіз із ЄС, а аграрний ринок продовжував шукати відповідь на свої внутрішні питання: кому належатиме земля, якою має бути роль агрохолдингів і фермерів, та як працювати ефективніше в умовах погодних, фінансових і логістичних ризиків. Серед найпомітніших матеріалів року — «Земельний перерозподіл: «Кернел» поставив собі за мету 700 тис. га», дискусія «Фермери чи агрохолдинги? Оптимальна модель розвитку українського агробізнесу» та «Посівна-2017: ризики та сподівання українських аграріїв».
Також у У 2017-му на Latifundist.com з’явився формат «Сповідь» — це анонімні або напіванонімні розмови про тіньові, конфліктні й незручні сторони агробізнесу. Першою знаковою точкою стала «Сповідь пай-хантера», яка показала, що ринок землі живе не лише договорами й кадастрами, а й «сірими кардиналами», силовими сценаріями та боротьбою за пайовика.
15 ✦ 2018
2018-й був роком великого врожаю і великих запитань. Українське агро зібрало рекордний урожай зернових, кукурудза стала однією з головних культур сезону, але за рекордними цифрами залишалася інша реальність — сіра торгівля, непрозорі правила, боротьба моделей і гроші великого менеджменту.
У «Сповіді «сірого» зернотрейдера» ми показали, як працюють схеми сірого експорту зерна, хто на них заробляє і хто їх прикриває. У матеріалі «Ефективні фермери чи неефективні агрохолдинги?» поставили одне з ключових питань українського агро: чи завжди масштаб означає ефективність. А в «Золоті колоски: скільки заробляють топ-менеджери агрохолдингів». розібралися, скільки заробляють топменеджери агрохолдингів і за які результати отримують бонуси.
Так 2018-й у нашому архіві залишився роком, коли агро нарощувало масштаби, але дедалі гостріше потребувало прозорості, ефективного управління і зрозумілих правил гри.
15 ✦ 2019
У 2019 році Latifundist.com детально висвітлював банкрутство «Лампка Агро», корпоративний конфлікт у «Астарті» та суперечку між партнерами «Росток -Холдинг». Та найбільшим резонансом року став дефолт «Агроінвестгруп». Компанія припинила розрахунки з партнерами, а сума збитків, за різними оцінками, сягала $200 млн. Ми дали слово і власникам компанії, і постраждалим контрагентам, показавши масштаб кризи та її наслідки для зернового бізнесу.
Ще однією знаковою історією стало банкрутство «Седна-Агро» — одного з найбільших на той час дистриб’юторів насіння та ЗЗР. Засновник компанії Олег Яровий в ексклюзивному інтерв’ю пояснював причини кризи падінням маржинальності та накопиченням надлишкових складських запасів. Роком раніше вже впала «Імперія-Агро», а роком пізніше це саме відбудеться з ТДН. Ринок дистрибуції почне змінюватися.
15 ✦ 2020
2020-й для аграрного ринку запам’ятався не лише пандемією. Це був рік, коли Україна вперше імпортувала сою з Бразилії, «миші з’їли» 2700 вагонів зерна з Держрезерву, а слово «хлорпірифос» раптом стало відомим не тільки агрономам.
Серед найзнаковіших матеріалів — колонка Олексія Вадатурського, написана на старті ковіду. У ній він, спираючись на власний досвід, дав бізнесу п’ять простих, але важливих порад: головне — не панікувати, тверезо оцінювати ситуацію і швидко адаптуватися.
Ще одна резонансна тема року — дефолти на зерновому ринку. Через посуху у той рік багато аграріїв не змогли виконати форвардні контракти, бо просто не зібрали очікуваний урожай. Частина трейдерів поставилася до цього з розумінням. Але були й ті, хто прикривався погодою, щоб зірвати форварди заради додаткового заробітку на зростанні цін, ризикуючи не лише грошима, а й репутацією всього українського агросектору.
15 ✦ 2021
Звісно, що цей рік запам’ятався всім відкриттям ринку землі. Напередодні запуску ми зібрали за одним столом агрохолдинги, банки та юристів, щоб обговорити всі можливості та ризики цього нового етапу.
Не менш знаковою подією стало й об’єднання двох конкурентів вітчизняного елеваторного ринку — «Карлівського машинобудівного заводу» та «Варіант Агро Буд».
Але, говорячи про цей рік, хотілося б виділити ще й два цікавих, на наш суб’єктивний погляд, інтерв’ю. Це розмова з Леонідом Яковишиним і екскурсія до його мавзолею. Відео розлетілося мережею, потрапило в ТСН, а нашого головреда після цього люди не з агро ще довго впізнавали фразою: «А це ж ви той, що був у мавзолеї?». А також «Правила життя» Юрія Дробязко. У розмові він відверто розмірковував про щастя, шлях в агробізнесі, скепсис щодо глобального потепління та принципи, яких дотримується у бізнесі й житті.
15 ✦ 2022
2022 рік почався з напруги та очікування можливого вторгнення. У матеріалі «Якщо завтра війна» ми запитували аграріїв, портовиків і трейдерів, як вони готуються до можливої агресії Росії. Після 24 лютого ці сценарії стали реальністю, тож ми розповідали, як агросектор працює в умовах війни, проводить посівну, перебудовує логістику та шукає нові рішення. Також робили розслідування про вивезення зерна з окупованого півдня та схеми обходу санкцій.
Важливим для нас став проєкт про те, як міжнародні агрокомпанії поводяться після початку повномасштабного вторгнення. Ми зібрали компанії, які залишили ринок, ті що частково продовжували роботу, і ті, хто ще вагався. Цей розділ у нас регулярно оновлюється.
15 ✦ 2023
Найбільші наслідки мало 6 червня, коли росіяни підірвали греблю Каховської ГЕС. Через оміління Каховського водосховища зупинились зрошувальні системи Запорізької, Херсонської і Дніпропетровської областей, як наслідок — загроза опустелювання, деградація ґрунтів і ризик для охолодження ЗАЕС.
Тоді екологічна катастрофа стала катастрофою аграрною. Досі незрозуміло, як через десятиліття виглядатиме клімат південних областей, які культури там вирощуватимуть, і наскільки цей регіон буде придатним для рослинництва.
Також в 2023 році Україна вперше показала, чому не слід «прогинатися» під росіян в торгівлі. Тоді Україна не стала продовжувати механізм «Зернового коридору», за якого Москва забороняла прохід суден коридором, а зерновози обшукували на предмет схованої «зброї для ЗСУ». Власними силами вдалось запустити навігацію суден, без умов і примх росіян, без космічного фрахту і демереджів.
15 ✦ 2024
Головне фото 2024 року — українське зерно, розсипане з вантажівок та вагонів на кордоні з Польщею. Тоді це сприймалось як маргінальна акція окремих груп польських аграріїв та перевізників, і що непорозуміння вдасться владнати політикам на переговорах.
З роками критика з боку Польщі поступово посилювалась, зокрема після інавгурації президентом Кароля Навроцького. Коли з червня 2025-го відновились квоти, український бізнес повернувся до ринків Азії та Африки, а польський бізнес після цього скаржився на недозавантаженість терміналів в Гданську, побудованих спеціально для перевалки українського зерна.
У 2024 році аграріям «зробила нерви» і аномальна спека, коли температури сягали 37-42°C, а ґрунт нагрівався до понад 60°C. Літо-2024 року підштовхнуло аграріїв пристосовуватись до нового клімату, шукати посухостійкі сорти, інвестувати в зрошення і по новому підбирати сівозміни.
15 ✦ 2025
Минулого року світ розвернувся до економічного протекціонізму. До тренду долучилась і Україна, ввівши 10%-ве мито на експорт сої та ріпаку. Громадськість сколихнув не лише економічний аспект закону про мито, а і спосіб його прийняття: «соєві правки» намагалися «протягнути» через непрофільний законопроєкт про ліки.
В 2025 році в Україні вчергове ліквідували Мінагрополітики, передавши керування АПК до Мінекономіки. На нашому шляху до ЄС це виглядає дивно, так як майже в усіх європейських країнах існує профільне аграрне міністерство. Дискусія навколо конфігурації українського уряду актуальна і зараз, бо аграрії хочуть мати окреме міністерство для вирішення своїх проблем.
Наше редакційне досягнення — текст про будівництво «Епіцентром» та сім’єю Урбанських зернового терміналу на 5 млн т в порту «Південний». Ми першими дізналися про майбутнє будівництво, а ринок допоміг нам оцінити вартість проєкту та його вплив на українську перевалку.
15 ✦ 2026
Цьогоріч вже зараз очевидно, що криза працівників в агро лише погіршуватиметься. Наш текст про робочу силу з Бангладеш, Непалу і Індії не просто набрав неймовірні 256 тисяч переглядів, але й змусив замислитись, наскільки російська агресія змінила умови життя українців. В Україні працівники продовжують виходити на зміни в умовах обстрілів, тоді як традиційно невибагливі мігранти з Азії не витримують таких випробувань. Наприклад, семеро іноземних працівників птахофабрики МХП втекли після першого ж обстрілу.
Також цікавим став кейс «Волиця-Агро» ексміністра Миколи Сольського. Журналістське розслідування Latifundist.com розкрило найбільший зерновий скандал з 2019 року, коли через підроблені складські розписки на елеваторі «пропало» від 100 до 150 тис. т зерна. Махінації з зерном не є шоком для українського ринку, але примітна тут особа колишнього міністра — його особиста репутація ставала юридичним та фінансовим «забезпеченням» угод на десятки мільйонів гривень.
За ці 15 років змінилося майже все: ринки, герої, країна і ми самі. Але українське агро щоразу знаходило спосіб вистояти, засіяти поле після бурі й рухатися далі. А ми й надалі будемо поруч — дивитися, слухати, фіксувати і розповідати цю історію.
